Рішення № 66004429, 04.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017р. Справа № 914/196/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна», Хмельницька область, Славутський район, м.Славута,

до відповідача: Приватної агроторгової фірми «Винниківська», Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки,

про: стягнення боргу

ціна позову: 480068,00 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» до Приватної агроторгової фірми «Винниківська» про стягнення боргу. Ціна позову 507091,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 31.01.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.02.2017 року. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 14.02.2017 року, 10.03.2017 року та від 14.03.2017 року у справі, зокрема, у звязку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву. Строк розгляду справи продовжено з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 14.03.2017р.

Представникам Сторін впродовж розгляду справи оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про прийняття справи на новий розгляд до провадження (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

ОСОБА_2 до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

ОСОБА_2 до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_2 до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Спір розглядається із врахуванням поданої Позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2017р. за вх.№666/17.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (надалі Позивач, Продавець) та Приватною агроторговою фірмою «Винниківська» (надалі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №1300012386 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1.1.), у відповідності до умов, зазначених у Договорі Продавець зобовязувався поставляти, а Покупець приймати вартість наступних сільськогосподарських товарів (надалі Товар), а саме насіння ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, озимої пшениці, сої, гороху, ячменю пивоварного (імпортне); засобів захисту рослин; мінеральних добрив, а також добрив для позакореневого підживлення.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW (склад Продавця) у відповідності до Інкотермс 2000, якщо інше не передбачено для певного виду товару або угодою Сторін.

ОСОБА_2 до пункту 4.1. Договору номенклатура Товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до Договору.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п.4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору Сторонами встановлено, що якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару не пізніше 31.10.2016 року.

У разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупцем відповідно до умов Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати без врахування положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України. аналогічна відповідальність покладається на Продавця у разі несвоєчасної поставки Товару (пункт 5.1. Договору).

Згідно пункту 5.2. Договору у разі прострочення платежу на 1 місяць Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від суми прострочення. У разі прострочення платежу на три місяці Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 відсотків від суми прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Продавця за несвоєчасну поставку.

Пунктом 6.1. Договору Сторонами погоджено, що Сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо це невиконання вявилось наслідком дій обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі Сторін. При таких обставинах Сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу Сторону. несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну Сторону права посилатись на них в майбутньому (п.6.2. Договору).

На виконання умов укладеного Договору між Сторонами укладено Специфікації від 16.08.2016 року №2500236551 та від 08.09.2016 року №2500245901, якими встановлено, що Товаром за Договором є БДутізан Стар 2 х 10л. у кількості 270 літрів; Бутізан Стар 4 х 5л. у кількості 100 літрів; насіння озимого ріпаку Шерпа у кількості 30 пакетів; насіння озимого ріпаку ГІКОЛОР у кількості 27 пакетів. Вказаними Специфікаціями встановлено кінцеву дату оплати поставленого за Договором Товару 31.12.2016 року.

Позивач на виконання умов укладеного між Сторонами договору ОСОБА_3 накладними від 16.08.2016 року №5190004596 на суму 89241,79 грн., від 17.08.2016 року №5190004597 на суму 163181,40 грн. та від 09.09.2016 року №5190004957 на суму 287136,22 грн. поставив та передав Покупцю Товар за Договором на загальну суму 539559,41 грн. Вказані ОСОБА_3 накладні підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Відповідач вказаний Товар за Договором отримав, що підтверджується завіреними печаткою Відповідача відмітками уповноваженої особи Відповідача на ОСОБА_4 накладних від 16.08.2016 року №3500212972, від 17.08.2016 року №3500213291 та від 09.09.2016 року №1 про отримання Товару.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленої за Договором Продукції у встановлені Договором порядку та строки не виконав, 13.10.2016 року та 20.01.2017 року сплатив на користь Позивача 53423,00 грн. та 50000,00 грн. відповідно, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором Товару в розмірі 436136,41 грн.

З підстав наведеного Позивач просить суд (із врахуванням заяви про зменшення розмір позовних вимог від 14.02.2017 року вх. №666/17) стягнути з Відповідача на користь Позивача 436136,41 грн. суми основного боргу.

Відповідач у поданому до суду 14.03.2017 року за вх. №9931/17 Відзиві на позовну заяву визнає факт поставки Товару за Договором та зазначає, що прострочення його оплати виникло у звязку із несприятливими погодними умовами, що, в свою чергу, призвело до втрати урожаю. Вказане Відповідач підтверджує долученими до відзиву копіями Довідки Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 07.02.2017 року №30-23-18/123 та ОСОБА_2 на списання сільськогосподарських культур від 15.11.2016 року б/н.

Окрім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем помилково здійснюється нарахування штрафних санкцій за порушення порядку та строку оплати поставленого за Договором Товару в порядку пункту 4.3. Договору з 01.11.2016 року в той час, як Специфікаціями до Договору Сторонами погоджено строк оплати Товару по 31.12.2016 року.

З підстав наведеного, а також у звязку із скрутним матеріальним становищем підприємства Відповідача та втратою частини урожаю Відповідач просить суд зменшити в порядку статті 83 ГПК України розмір штрафних санкцій за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором Товару на 99 відсотків.

Позивачем 07.03.2017 року подано до суду додаткові пояснення (вх. №9135/17), у яких вказує на те, що Довідка Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 07.02.2017 року №30-23-18/123 та ОСОБА_2 на списання сільськогосподарських культур від 15.11.2016 року б/н не є належним доказом дії обставин непереборної сили, і не можуть братись судом до уваги, оскільки вказані документи не були надіслані Позивачу у тижневий строк з моменту їх настання в порядку, встановленому Розділом 6 Договору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

ОСОБА_2 до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

ОСОБА_2 до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

ОСОБА_2 до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

ОСОБА_2 до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ОСОБА_2 до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд зазначає, що підписання Покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

ОСОБА_2 до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 436136,41 грн. боргу за поставлений Товар, відсутність заперечень Відповідача проти як самого факту поставки Товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання Відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 накладних, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 436136,41грн. суми основного боргу за поставлений за Договором Товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 15153,66 грн. пені. та 21806,82 грн. штрафу.

Позивач у своїй позовній заяві з врахуванням врахуванням поданої Позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2017р. за вх.№666/17 просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15153,66 грн. пені. та 21806,82 грн. штрафу за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупцем відповідно до умов Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати без врахування положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України. аналогічна відповідальність покладається на Продавця у разі несвоєчасної поставки Товару.

Згідно пункту 5.2. Договору у разі прострочення платежу на 1 місяць Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від суми прострочення. У разі прострочення платежу на три місяці Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 відсотків від суми прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Продавця за несвоєчасну поставку.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_2 до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

ОСОБА_2 до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що погоджене сторонами у договорі одночасне нарахування пені та штрафу за порушення строку виконання взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», а також в постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши правильність розрахунку пені та штрафу, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення суми основного боргу, суд встановив, що сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за Договором Товару становить 15449,86 грн., штрафу 21806,82 грн.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги в частині стягнення Відповідача на користь Позивача 15153,66 грн. пені. та 21806,82 грн. штрафу є підставними та обґрунтованими; при цьому суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Проте, 14.03.2017 року Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №9931/17), у якому просить суд зменшити розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій на 99 відсотків.

У відповідності до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відтак, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні доводи про завдані збитки, суд не вправі застосовувати наведену норму законодавства при вирішенні даного спору.

Проте, суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ч.3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що порушення Відповідачем зобовязання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

ОСОБА_2 до п.3 ст.83 ГПК України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами).

У пункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами) зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд бере до уваги Довідку Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 07.02.2017 року №30-23-18/123 та ОСОБА_2 на списання сільськогосподарських культур від 15.11.2016 року б/н, які, хоч і не є належним доказом дії обставин непереборної сили, проте підтверджують несприятливі погодні умови при діяльності Відповідача з вирощування сільськогосподарських культур та часткову загибель урожаю.

З підстав наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, беручи до уваги відсутність дій Відповідача щодо добровільного погашення до моменту вирішення спору по суті суми основної заборгованості, з урахуванням матеріальних інтересів Сторін суд дійшов висновків про необхідність часткового задоволення клопотання Відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій, які слід стягнути з Відповідача на користь Позивача, на 50 відсотків; відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 15153,66 грн. пені та 21806,82 грн. штрафу підлягають до задоволення в розмірі 7576,83 грн. та 10903,41 грн.; в решті позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Щодо стягнення 1623,61 грн. 3% річних та 5347,50 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1623,61 грн. трьох відсотків річних та 5347,50 грн. інфляційних втрат.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ОСОБА_2 до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача, суд дійшов висновку, що сума трьох відсотків річних за прострочення оплати поставленого за Договором Товару становить 1655,34 грн.; інфляційних втрат 5347,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1623,61 грн. трьох відсотків річних та 5347,50 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог; при цьому суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

ОСОБА_2 до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.04.2017 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 10.04.2017 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 7201,02 грн. судового збору. При цьому суд враховує вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення пені та зазначає, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на Відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, проте, клопотання про повернення сплаченого судового збору станом на час винесення рішення Позивачем суду не заявлено та не подано.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватної агроторгової фірми «Винниківська» (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки; ідентифікаційний код 25239392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (30000, Хмельницька область, м.Славута, вул.Острозька, буд.138; ідентифікаційний код 34863309) 436136,41 грн. суми основного боргу, 7576,83 грн. пені, 10903,41 грн. штрафу, 1623,61 грн. трьох відсотків річних, 5347,50 грн. інфляційних втрат та 7201,02 грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.