Постанова № 66004241, 10.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" квітня 2017 р. Справа № 924/241/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відділу м. Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017р.

у справі № 924/241/16 (суддя Шпак В.О.)

за позовом ОСОБА_1 відділу міста Хмельницький

до відповідача ОСОБА_2 міської ради Хмельницька область

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Кабінету Міністрів України

2. Міністерства оборони України

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Комунального підприємства "Житлосервіс"

2. Комунального підприємства "Ізяславводоканал"

3. ОСОБА_3

про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками"

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_4;

від третіх осіб:

1. Кабінету Міністрів України - не з'явився;

2. Міністерства оборони України - не з'явився;

3. Комунального підприємства "Житлосервіс" - не з'явився;

4. Комунального підприємства "Ізяславводоканал" - не з'явився;

5. ОСОБА_3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017р. у справі № 924/241/16 було відмовлено в позові ОСОБА_1 відділу міста Хмельницького м. Хмельницький, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до відповідача ОСОБА_2 міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Житлосервіс", Комунального підприємства "Ізяславводоканал", ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення 11 сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 27.02.2007 р. "Про припинення права користування земельними ділянками".

При винесені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 27.02.2007р. ОСОБА_2 міська рада одинадцятої сесії 5 скликання розглянувши клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про припинення права користування земельними ділянками військового містечка № 14 по вул. Жовтневій та по вул. Станіславського у м. Ізяславі керуючись статтями 19,20, 141 Земельного кодексу України вирішила: Припинити право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та перевести дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, про що винесено відповідне рішення міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками".

В подальшому земельні ділянки неодноразово відчужувалися та на час вирішення спору, частина яких на час вирішення спору по вул. Жовтнева, по вул. Станіславського перебувають у приватній власності фізичної особи та у постійному користуванні юридичних осіб на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Окрім того, місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, зокрема державні акти на право постійного користування земельними ділянками, які б посвідчували право постійного користування КЕВ м. Хмельницький на земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га. Відсутність правовстановлюючих документів у позивача на спірні земельні ділянки також не заперечувалася КЕВ м. Хмельницький.

Відповідно до практики Верховного Суду України у справі №21-1306а15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат в адміністративних та господарських справах, зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що рішення 11 сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 27.02.2007р. "Про припинення права користування земельними ділянками", є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, застосовується одноразово, і після прийняття якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, оскільки ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України на які посилався позивач при поданні позову не передбачають способів захисту порушеного права, які визначені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому прийшов до висновку про відмову в позові.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 відділ міста Хмельницького звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 01.03.2017 р. у справі 924/241/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 відділу міста Хмельницького задоволити в повному обсязі.

Господарський суд Хмельницької області дійшов помилкового висновку щодо того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечить їх реального захисту. ОСОБА_1 відділ міста Хмельницького вважає, що спірне рішення органу місцевого самоврядування може оспорюватись з підстав його незаконності і це відповідає способам захисту, визначеним у ст. 16 ЦК України.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст. ст. 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку із прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акту виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

В матеріалах справи відсутні докази, докази про надання згоди (рішення) Міністерства оборони України на передачу ОСОБА_2 міській раді спірних земельних ділянок. ТАкож відсутнє рішення Міністерства оборони України стосовно добровільної відмови від права користування земельними ділянками у м. Ізяславі.

Вказане не було враховано ОСОБА_2 міською радою при прийнятті рішення від 27.02.2007 р. "Про припинення права користування земельними ділянками".

Окрім того, рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2007 р. "Про припинення права користування земельними ділянками" було прийнято за результатами розгляду клопотання начальника КЕВ м. Хмельницький. Однак вказана посадова особа не була наділена повноваженнями стосовно передачі земель оборони місцевим органам влади.

Згідно з рішенням виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих № 308 від 21.08.1956 р. підтверджується право користування Міністерством оборони України на земельні ділянки військових містечок № 1,2 в м. Ізяславі.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу 1922 року, допускалося існування земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувалися військові споруди та які знаходилися в управлінні відповідних відомств.

Таким чином, чинне на той час законодавство не визичало моменту, з якого особа набувала прав користування, а тому рішенням виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих № 308 від 21.08.1956 р. було підставою для виникнення права постійного користування у військових установ Шепетівського гарнізону, які підпорядковувалися Міністерству оборони.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005 було визнано неконституційним обов'язок переоформлення права власності користування земельною ділянкою, який містився у п. 6 Перехідних положень ЗК України. Вказане рішення мотивовано тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права на користування земельною ділянкою.

Враховуючи вказане, право постійного користування земельною ділянкою набуте в установленому порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Підсумовуючи вищевикладене, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017 р. у справі № 924/241/16 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Від відповідача - ОСОБА_2 міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги позивач вказує наступне.

Посилаючись на правову позицію Верховного суду України по справі № 6-2510цс15 скаржник не враховує, що оскарження ненормативного акта в порядку цивільного або господарського судочинства можливе за певних умов, зокрема якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися, як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Господарський суд при прийнятті рішення правильно встановив, що самостійний позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування не виконує функції захисту прав особи, оскільки він не вплине на права та обов'язки сторін правовідносин, які виникли на підставі правовстановлюючих документів третіх осіб на земельні ділянки, і позивач ці правові підстави не оспорює. Таким чином не відбудеться відновлення того стану, який існував до порушення права особи, за умови якщо право було порушено

Також судом було встановлено, що відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували право постійного користування КЕВ м. Хмельницький на земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га, а тому недоцільними є посилання апелянта на висновки Конституційного Суду України щодо переоформлення права постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право не втрачається, а зберігається до належного переоформлення лише у випадку, коли воно набуте у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо поділу земель за цільовим призначенням на час прийняття рішення ОСОБА_2 районного виконавчого комітету від 21.08.1956 р. № 380 є недоцільним, оскільки дане питання не оспорювалося сторонами.

Щодо невизначеності моменту з якого особа, набувала права землекористування, то зазначено не відповідає дійсності, оскільки положеннями частини ІV Земельного кодексу УРСР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.11.1922р. передбачалося обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам документів на землю.

ОСОБА_2 міська рада не вилучала спірні земельні ділянки з державної власності, а припинила право користування на іншій підставі - у зв'язку із добровільною відмовою від користування, а тому посилання апелянта на порушення міською радою порядку вилучень земель є необґрунтованими та без підставними.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить апеляційну скаргу КЕВ м. Хмельницького залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017 р. у справі № 924/241-16 - без змін.

Від КП "Житлосервіс" ОСОБА_2 міської ради надійшла заява в якій, заявник просить суд проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника КП "Житлосервіс" ОСОБА_2 міської ради та вказує, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Також від представника Міністерства оборони України надійшла заява, відповідно до якої просить провести судове засідання 10.04.2017 р. без його участі та задоволити апеляційну скаргу КЕВ м. Хмельницького в повному обсязі.

Враховуючи, що дані клопотання підписані уповноваженими на те особами та вони не суперечать законодавству, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 відділу м. Хмельницький без участі представників КП "Житлосервіс" ОСОБА_2 міської ради та Міністерства оборони України

Треті особи Кабінет Міністрів України, Комунальне підприємство "Ізяславводоканал" ОСОБА_3, не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

10 квітня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду було заслухано пояснення представника відповідача, яка пояснила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, представник позивача просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

При цьому, 04.04.2017р. від представника ОСОБА_1 відділу міста Хмельницького надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи, представник вказує, неможливість явки представника КЕВ м. Хмельницького, при цьому не зазначає які саме обставини викликали неявку та в чому саме полягає необхідність її участі в судовому засіданні у господарській справі № 924/241/16.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення позивача та третіх осіб про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3 а. с. 133, 134, 136, 138), суд апеляційної інстанції вважає, що в останніх була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо осіб, котрі представлятимуть їхні інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.03.2017 р. у справі № 924/1167/16 не було визнано явку представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих № 308 від 21.08.1956 р. "Про затвердження проекту встановлення зовнішніх меж військових містечок № 1, № 2 в м. Ізяславі" вирішено, зокрема, Військове містечко № 1 розташоване на двох земельних ділянках площею: 17,82 га та 42,66 га, загальною площею 60,48 га в межах, вказаних на доданому плані, масштаби 1:5000, підтвердити право користування за Міністерством оборони (т. 1 а. с. 246).

В 1993 році було проведено Інвентаризацію земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України у м. Ізяславі, яка здійснюється згідно з завданням на виконання робіт по інвентаризації виданим управлінням земельних ресурсів обласної державної адміністрації. Підставою для виконання робіт є спільний наказ голови державного комітету по земельних ресурсах і Міністра оборони України 1992 року № 34/203 та розпорядження представника президента України по Хмельницькій області від 02.02.1993р. № 351. За результатами проведення інвентаризації складено технічний звіт по інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України в/ч 41612 Ізяславського району Хмельницької області (т. 1 а. с. 184-186).

Як вбачається із Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України та додатків до нього № 4, № 7, на час проведення інвентаризації в користуванні Міністерства оборони України на території м. Ізяслава Хмельницької області знаходилося 12,6 га земель, з яких 1,1 га (спірна земельна ділянка) - під громадськими дворами, будівлями. Безпосереднім землекористувачем є військова частина 41612 (т. 1 а. с. 187-189).

Відповідно до Книги обліку земельних участків Шепетівської КЕЧ району том № 3, на обліку Шепетівської КЕЧ району по ОСОБА_2 гарнізону перебували земельні ділянки, зокрема, площею 1,1 га у військовому містечку № 14 (раніше військове містечко № 38) на підставі рішення ОСОБА_2 РВК № 02 від 04.02.1952 р. та площею 5,11 га у військовому містечку № 16 (раніше військове містечко № 1) на підставі рішення ОСОБА_2 РВК № 308 від 22.08.1956 р. В графі "умови відводу земельної ділянки" зазначено: "в постійному користуванні" (т. 1 а. с. 146-148).

Зі змісту листа № 542/01.01-12/2016 від 20.05.2016 р. наданого Державним архівом Хмельницької області вбачається, що в протоколах засідань ОСОБА_2 райвиконкому з січня по березень 1952 року питання, що стосується земельних ділянок, які належать КЕЧ не розглядалися. Рішення виконкому від 04.02.1952р. №02 немає (т. 2 а. с. 245).

Поряд з тим, 30.05.2016 р. інженером КЕВ м. Хмельницький ОСОБА_5 складено рапорт, в якому повідомлено начальника КЕВ, що в облікових даних КЕВ м. Хмельницький невірно вказано (допущено помилку) дату рішення № 308 виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих, а саме зазначено дату "22.08.1956", однак фактична дата - "21.08.1956". Враховуючи зазначене, просить надати дозвіл на виправлення помилки в облікових даних КЕВ м. Хмельницький (т. 2 а. с. 8).

Згідно із витягом з Книги обліку земельних ділянок КЕВ м. Хмельницький на підставі листа Державного архіву Хмельницької області від 20.05.201 6р. №542/01.01-12/2016 та рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих №308 від 21.08.1956 р. до облікових даних щодо військового містечка №16 внесено зміни, зокрема, в графі "кому відведена і ким використовується земельна ділянка" зазначено: "Міністерство оборони, Концерн, Військторгсервіс", в графі "ким дозволено відведення земельної ділянки, № і дата документа" вказано ОСОБА_2 РВК №308 від 21.08.1956р." (т. 2 а. с. 9-17).

Як вбачається із інформації щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України Шепетівської КЕЧ району станом на 01.01.2006р. по м. Ізяславу за підписом начальника районного відділу земельних ресурсів, землекористувачем земельних ділянок в м. Ізяслав, розташованих по вул. Клембівське шосе, площею 1,1 га (військове містечко №14) та по вул. Жовтневій, 25, Заводській, 10, вул. Станіславського, 2, 23-26, площею 4,86 га (військове містечко №16) є Будинкоуправління №3 Шепетівської КЕЧ району. У примітці вказано, що БУ №3 Шепетівської КЕЧ району фактично користується цими землями (без правовстановлюючих документів) (т. 1 а. с. 205)

Згідно із довідкою щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства Оборони України станом на 01.01.2007 р. по м. Ізяславу, землекористувачем військового містечка № 14, площею 1,1 га (громадська забудова (водонасосна станція)) та військового містечка № 16, площею 4,86 га (житлова забудова (багатоповерхові будинки) - 2,05 га; громадська забудова (адмінбудинок БУ №3, котельня) 0,8 га; земля вільна від забудови (інші) 2,01 га) є БУ №3 ОСОБА_1 відділ (т. 1 а. с. 207).

Директивою Міністра оборони України від 10.01.2005 р. № Д-322/1/010 вирішено переформувати Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) у квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький з підпорядкуванням начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (код 07928461) (т. 1 а. с. 233).

На підставі Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005 р. №Д-322/1*3 було розформовано Шепетівську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Шепетівка Хмельницької області). Правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (т. 1 а. с. 128)

Відповідно до Положення ОСОБА_1 відділу м. Хмельницький, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 02.07.2013 р. ОСОБА_1 відділ м. Хмельницький є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005 р. та створена Міністерством оборони України (засновником) і підпорядкована Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. ОСОБА_1 відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району (т. 1 а. с. 28-31).

Пунктами 3.1., 3.5. Положення передбачено, що установа є юридичною особою та утримується за рахунок державного бюджету України, несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах належного їй майна, згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 4.2. Положення майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Відповідно до п. 4.5. Положення передбачено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Як вбачається з загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005 р., комісією було проведено обстеження та прийом-передачу обєктів військових частин та організацій Міністерства оборони України, які перебували в районі обслуговування та на обліку Шепетівської КЕЧ району на облік Хмельницького КЕВ станом на 27.12.2005р., серед яких: військове містечко №14, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, площа земельної ділянки - 1,1 га та військове містечко №16, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 25, вул. Станіславського, 2, 23-26, вул. Заводській, 10, площа земельної ділянки - 4,86 га. (т. 1 а. с. 129).

06 червня 2006 року. прийнято рішення другої сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання "Про надання згоди на прийняття в комунальну власність обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України". Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_2 міська рада надала згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Ізяслав обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України, розташованих в межах м. Ізяслав (т. 1 а. с. 17).

Рішенням третьої (позачергової) сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 23.06.2006 р. надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Ізяслав обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України, розташованих в межах м. Ізяслав, зокрема, із житлового містечка №16: житлові будинки по вул. Станіславського, 23-26, кількість 4, площа 7094 м.кв., балансова вартість 2476,117 тис. грн., комунальні споруди котельні, кількість 1, площа 535 м.кв., балансова вартість 739,6 тис. грн.; військове містечко №14: будівлі і споруди ВНС, кількість 1, площа 160 м.кв., балансова вартість 26,636 тис. грн., площа земельної ділянки 1,1 га. (т. 1 а. с. 18).

Відповідно до п. 4 вказаного рішення ОСОБА_2 міської ради: "Вважати таким, що втратило чинність рішення другої сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 06.06.2006 р. "Про надання згоди на прийняття в комунальну власність обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України".

Листом від 18.07.2006 р. № 303/23/1/749/1624 за підписом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління начальнику КЕВ м. Хмельницький було надіслано витяг з директиви Міністра оборони України від 07.07.2006 р. № Д-41 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальних громад міста Ізяслав", де зазначено: "1....організувати безоплатне вилучення з балансу квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав" (т. 1 а. с. 20).

Вказаним листом зобовязано начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького створити комісію по прийому-передачі, та здійснити передачу згідно чинного законодавства.

Додатком до директиви Міністра оборони України від 07.07.2006 р. № Д-41 визначено перелік військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав, серед якого, зокрема, військове містечко №14 (вул. Жовтнева) водонасосна станція та житлове містечко №16 (вул. Станіславського, 2; 23-26, Заводська, 10, Жовтнева, 25) (т. 1 а. с.19).

Розпорядженням ОСОБА_2 міського голови № 52 від 10.07.2006 р. утворено комісію, якою здійснено передачу військового майна будинкоуправління №3 а саме: військове містечко №11, вул. Жовтнева (буд.-1 КНС), військове містечко №14 м. Ізяслав, вул. Жовтнева (буд.-1 ВНС), житлове містечко №16, вул. Станіславська 23-26,-4 будівлі та 1 котельня 16/133 вул. Станіславського, 2, житлове містечко №17 вул. Жовтнева, 22-1 будівля, обладнання ВНС 14/15, обладнання КНС 11/2, мережі водопостачання та каналізації, мережі теплопостачання на земельних ділянках загальною площею 5,96 га., що належить до сфери управління Міністерства Оборони України з обліку КЕВ м. Хмельницький в комунальну власність м. Ізяслав. Приймання-передача майна підтверджується актом приймання-передачі військового майна будинкоуправління № 3 в комунальну власність м. Ізяслав (т. 1 а. с. 218).

Листом № 235 від 12.02.2007р. начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до ОСОБА_2 міського голови, в якому просив винести на сесію міської ради питання про згоду на припинення права користування квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький земельними ділянками військового містечка №14 по вул. Жовтневій загальною площею 1,1 га і військового містечка №16 по вул. Станіславського загальною площею 4,86 га, та вилучити їх із складу земель оборони в запас міста Ізяслав. Повідомляє, що у 2006р. в комунальну власність м. Ізяслава передано нерухоме військове майно військових містечок ОСОБА_2 гарнізону, а також передано разом із нерухомістю земельні ділянки військових містечок № 14 - 1,1 га та № 16 - 4,86 га. Вказує, що документи про надання земель відсутні. Зазначає, що рішення сесії міської ради необхідне для зняття вказаних земельних ділянок з обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (т. 1 а. с. 26,).

27 лютого 2007 року ОСОБА_2 міська рада одинадцятої сесії 5 скликання розглянувши клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про припинення права користування земельними ділянками військового містечка № 14 по вул. Жовтневій та по вул. Станіславського у м. Ізяславі керуючись статтями 19,20, 141 Земельного кодексу України вирішила: Припинити право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та перевести дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, про що винесено відповідне рішення міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками" (т. 1 а. с. 27).

Водночас, рішенням пятої сесії ОСОБА_2 міської ради 23 скликання від 25.12.1998 р. "Про передачу і надання у приватну власність земельних ділянок" у звязку з передачею військовою частиною А-2075 частини будівлі колишньої комендатури по вул. Жовтневій, 25 під жилий будинок гр. ОСОБА_6, надано дозвіл гр. ОСОБА_6 на приватизацію земельної ділянки площею 0,2796га для обслуговування жилого будинку 0,10га; 0,1796га для ведення особистого підсобного господарства та передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0552га для ведення особистого підсобного господарства (т. 1 а. с. 81-82).

Даним рішенням від 25.12.1998р. надано дозвіл гр. ОСОБА_7 на приватизацію земельної ділянки площею 0,1790га, з них: 0,10 га для обслуговування жилого будинку, 0,0790 га для ведення особистого підсобного господарства та передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0552 га для ведення особистого підсобного господарства.

Вказані земельні ділянки неодноразово відчужувалися на користь юридичних та фізичних осіб, що слідує з договору дарування від 19.08.2004 р. (т. 1 а. с.77).

25.07.2007р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір на підставі якого було добровільно обєднані земельні ділянки, що знаходиться в м. Ізяслав Хмельницької області по вул. Жовтнева, 25 в одну земельну ділянку на праві спільної часткової власності для здійснення спільного будівництва житлового будинку, встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (т. 1 а. с. 73-76).

Як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 28.03.2016 р. земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 6822110100:01:006:0191 по вул. Жовтнева, 25 в м. Ізяслав знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 70-71).

Рішення 14 сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 17.07.2007 р. "Про передачу житлового фонду міста на баланс комунального підприємства "Житлосервіс"" та згідно акту приймання-передачі нерухомого майна територіальної громади м. Ізяслав на баланс КП "Житлосервіс" разом із житловим фондом було передано земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна загальною площею 10,53 га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема, земельна ділянка площею 1,12 га під житловими будинками по вул. Станіславського БОСи 23-26 та земельна ділянка площею 0,66 га під адміністративною будівлею по вул. Станіславського, 2 знаходиться на балансі КП "Житлосервіс" (а. с. 65, 68).

З акту приймання-передачі від 01.09.2006 р. вбачається, що ВНС, КНС, водопровідні та каналізаційні мережі будинкоуправління № 3 було передано КП "Ізяславводоканал" (т. 1 а. с. 84).

Відповідно до рішення 2/2 45 (позачергової) сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання від 24.07.2013 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою", зокрема, згідно пункту 2 рішення Комунальному підприємству "Ізяславводоканал" надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,2800 га для обслуговування водонасосних станцій по вул. Жовтнева, 110 у м. Ізяслав. Право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права (пункт 3 рішення) (т. 1 а. с. 87).

Право постійного користування зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2013 р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права від 22.08.2013 р. (т. 1 а. с 88).

Висновком Територіального Центрального управління Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Міністерства оборони України № 234/3/337 від 19.03.2013 р. на коментарі начальника КЕВ м. Хмельницький № 621 від 26.02.2013 р., які надані до Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю департаменту Міністерства оборони України вказано, що відмова від права користування земельною ділянкою, рішення (згода) Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою до перевірки не надавалися, у КЕВ м. Хмельницький відсутні. Рішення одинадцятої сесії ОСОБА_2 міської ради 5 скликання від 27.02.2007 р., яким припинено право користування земельними ділянками площами 4,86 га у військовому містечку № 16 і 1,1 га у військовому містечку №14 приймалося за клопотанням КЕВ м. Хмельницький. Документи, що підтверджують погодження Органу управління майном передачу земельних ділянок до перевірки не надавалися. Крім цього, не було дотримано порядку вилучення земельних ділянок встановленого законодавством. Також зазначено, що відповідно до законодавства прийняття рішень (розпоряджень) про вилучення земельних ділянок державної власності відносяться до повноважень органів державних адміністрацій, а не органів місцевого самоврядування (т. 1 а. с. 133-138).

Поряд з тим, рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.07.2016 р. у справі № 924/241/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 р. було відмовлено в позові.

Постановою Вищого господарського України від 20 грудня 2016 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 05.07.2016р. у справі №924/241/16 скасовано, а справу № 924/241/16 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Положеннями частини ІV Земельного кодексу УРСР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.11.1922р. передбачалося обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам документів на землю.

Аналізуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам документів на землю була передбачена ще в 1922 році, в подальшому у зв'язку із прийняттям Земельного кодексу України в п. 6 Перехідних положень ЗК України був передбачений обов'язок їхнього переоформлення, а тому посилання скаржника на висновки вказані в рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005 не беруться до уваги, оскільки застосування цих висновків можливе лише за умови оформленого права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було встановлено, відсутність правовстановлюючих документів, які б посвідчували право постійного користування КЕВ м. Хмельницький на земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га, а тому недоцільними є посилання апелянта на висновки Конституційного Суду України щодо переоформлення права постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право не втрачається, а зберігається до належного переоформлення лише у випадку, коли воно набуте у встановленому законом порядку.

Прийнятими надалі Земельними кодексами УРСР (1970р., 1990р.) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України 2001 р. визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З аналізу матеріалів даної справи, вбачається, що правовстановлюючі документи, зокрема державні акти на право постійного користування земельними ділянками, які б посвідчували право постійного користування КЕВ м. Хмельницький або Шепетівської КЕЧ району на земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га відсутні.

При розгляді даної справи позивачем - КЕВ м. Хмельницький не заперечувалася відсутність правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, схеми військових містечок № 14 та № 16 також не можуть бути доказами підтвердження права землекористування у позивача.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують заявлені позовні вимоги; твердження позивача, що землі військового містечка № 16 та військового містечка № 14 закріплювалися за безпосереднім землекористувачем Шепетівською КЕЧ району відповідно до Положення "Про квартирно-експлуатаційні служби і квартирне забезпечення радянської армії і військово-морського флоту", введеним в дію Наказом Міністра оборони СССР № 75 від 22.02.1977 р. є також безпідставними та не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 97 вказаного Положення передбачено, що після отримання державного акту на право користування землею і документів щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж відведеної земельної ділянки начальникам КЕУ військових округів чи головних і центральних управлінь Міністерства оборони СССР даються вказівки військовим частинам безпосереднім землекористувачам приступити до фактичного використання наданої в користування Міністерству оборони СССР земельної ділянки.

Згідно пункту 101 Положення військові частини - безпосередні землекористувачі повинні використовувати земельні ділянки тільки за прямим призначенням, визначеному в рішеннях про надання в користування Міністерству оборони СССР цих ділянок.

Пунктом 103 Положення передбачено, що передача земель у постійне користування іншим землекористувачам Міністерства оборони СССР здійснюється за рішенням Міністра оборони СССР з будівництва і розквартирування військ.

Разом з тим, такого рішення Міністра оборони СССР з будівництва і розквартирування військ про передачу земель у постійне користування Шепетівській КЕЧ району позивачем на час розгляду даної справи суду не надано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, як було уже зазначено, що з інформації щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України Шепетівської КЕЧ району слідує, що станом на 01.01.2006 р. по м. Ізяславу, БУ № 3 Шепетівської КЕЧ району фактично користується спірними землями (без правовстановлюючих документів).

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га перебували на обліку Шепетівської КЕЧ району. Доказів "закріплення" у спосіб визначений законодавством за Шепетівською КЕЧ району, а в подальшому за позивачем, зазначених земельних ділянок, під час судового розгляду даної справи суду не надано.

Згідно загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005 р., комісією було проведено прийом-передачу обєктів військових частин та організацій Міністерства оборони України, які перебували в районі обслуговування та на обліку Шепетівської КЕЧ району на облік Хмельницького КЕВ, серед яких: військове містечко №14, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, площа земельної ділянки - 1,1 га та військове містечко №16, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 25, вул. Станіславського, 2, 23-26, вул. Заводській, 10, площа земельної ділянки -4,86 га.

Таким чином, позивач - КЕВ м. Хмельницький, як правонаступник Шепетівської КЕЧ району (згідно Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005 р. №Д-322/1*3) здійснював облік спірних земельних ділянок, однак без правовстановлюючих документів.

Враховуючи вище викладене, законодавство що регулює спірні правовідносини, землі оборони були та залишаються в управлінні Міністерства оборони України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частини 3-4 статті 142 Земельного кодексу України).

Пунктом 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, зі змінами, внесеними згідно Наказу Міноборони України від 03.10.2006р. №570 визначено, що згода на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовуються ЗСУ, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок надається Міністром оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень). Передачу землі (земельних ділянок) органам місцевого самоврядування, у разі надання згоди МОУ, здійснює начальник Головного КЕУ ЗСУ.

Наказом Міноборони України від 24.01.2005 р. № 53 внесено зміни до п. 45 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, згідно якого надано право першому заступнику Міністра оборони України - керівнику апарату Міністерства оборони України надавати згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею до 50 га; згода на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею понад 50 га надається Міністром оборони України за поданням першого заступника Міністра оборони України керівника апарату Міністерства оборони України. Передача земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у разі їх вилучення, здійснюється начальником головного КЕУ ЗСУ через КЕУ видів ЗСУ та ОК після отримання згоди від першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил. Відповідно до п. 4 цього Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; за рішенням Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Пунктом 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать зокрема, будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно). При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомого майна насамперед належать земельні ділянки.

Разом з тим, відповідно до пункту 8 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1282, пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони.

Аналізуючи наведене та вказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що вказані норми передбачають особливий порядок передачі земель оборони місцевим органам влади, а саме, за згодою (рішенням) Міноборони України.

Однак, в матеріалах справи відсутні такі докази про надання згоди (рішення) Міноборони України на передачу ОСОБА_2 міській раді спірних земельних ділянок, як і відсутнє рішення Міноборони України стосовно добровільної відмови від права користування земельними ділянками у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га.

ОСОБА_2 міською радою не було враховано вищезазначене при прийнятті рішення від 27.02.2007 р. "Про припинення права користування земельними ділянками".

Виходячи зі змісту оспорюваного рішення, міською радою було припинено право користування КЕВ м. Хмельницького земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та переведено дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, на підставі клопотання начальника КЕВ м. Хмельницький. Однак зазначена посадова особа не наділена правом приймати рішення стосовно передачі земель оборони місцевим органам влади.

А тому, позивач сам діяв в порушення вищезазначеного законодавства, за відсутності повноважень щодо розпорядження землями оборони, що не було враховано, також, відповідачем при прийнятті рішення про припинення права користування спірними земельними ділянками на підставі клопотання начальника КЕВ м. Хмельницький.

Також в оспорюваному рішенні міською радою не зазначено, яке право користування земельними ділянками (відповідно до положень Земельного кодексу України) підлягає припиненню. Як вже було встановлено судом, у КЕВ м. Хмельницький спірні земельні ділянки знаходилися на обліку.

Доводи позивача про те, що відповідачем було вилучено спірні земельні ділянки із державної власності, також є безпідставними, виходячи із норм Земельного кодексу України, зокрема, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначав тимчасовий порядок здійснення функцій розпорядження землями державної власності усіх категорій земель, який діяв до завершення розмежування земель на землі державної та комунальної власності.

Разом з тим, ОСОБА_2 міською радою повідомлено, що станом на час прийняття спірного рішення землі на території м. Ізяслав не були розмежовані на землі державної та комунальної власності, проекти розмежування земель не виготовлялися землевпорядними організаціями. Відтак, усі категорії земель, крім земель приватної власності, перебували у державній власності. ОСОБА_2 міська рада не вилучала спірних земельних ділянок із державної власності, як про це вказує позивач, землі продовжували перебувати у державній власності, розпорядження якими здійснювала ОСОБА_2 міська рада відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до моменту розмежування земель згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності, який набрав чинності 01.01.2013 р.

Окрім того, спірні земельні ділянки по пул. Жовтнева, вул. Станіславського право на які має намір відновити позивач, використаються фізичними та юридичними особами па підставі відповідних правоустановлюючих документів, зокрема:

- у зв'язку із передачею водонасосної станції з прибудовами (ВНС) згідно акту приймання-передачі від 01.09,2006р. комунальному підприємству "Ізяславводоканал" частину земельної ділянки по вул. Жовтнева, 110 (військове містечко №14 площа земельної ділянки 1,1 га) площею 0,2800 га передано у постійне користування ІСП "Ізяславводоканал" на підставі рішення 45 (позачергової) сесії ОСОБА_2 міської ради віл 24.07.2013р. № 2/2. Право постійного користування зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2013р. № запису 2211579, кадастровий номер земельної ділянки 68221 ї 0100:01:007:0120;

- у зв'язку із передачею військовою частиною А-2075 будівлі комендатури по вул. Жовтнева,25 під жилий будинок громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частина спірної земельної ділянки по вул. Жовтнева (військове містечко № 16. площа земельної ділянки 4,86 га) площею 0,4586 га передана у їх приватну масність для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства та площею 0,1101га - постійне користування для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішень 5 сесії ОСОБА_2 міської ради від 25.12.1998р. На даний час власником земельної ділянки по вул.Жовтнева,25 площею 0,2га, кадастровий номер 6822110100:01:006:0191, є гр. ОСОБА_3

- у зв'язку із передачею житлового фонду по вул. Станіславського,23-26 (чотири багатоквартирних будинки) та адміністративного будинку по вул.Станіславського,2 на баланс комунальному підприємству "Житлосервіс" на підставі рішення 14 сесії ОСОБА_2 міської ради від 17.07.2007р до складу обєкту передачі увійшла земельна ділянка для обслуговування зазначеного нерухомого майна загальною площею 10,53га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема земельні ділянки, які є предметом спору, по вул. Станіславського під житловими будинками площею 1,12 га, та під адміністративною будівлею КП "Житлосервіс" площею 0,66га (військове містечко №16, площа земельної ділянки 4,86 га) знаходиться у користуванні та на балансі КП "Житлосервіс".

Таким чином, на час вирішення спору, частина спірних земельних ділянок по вул. Жовтнева, по вул. Станіславського перебувають у приватній власності фізичної особи та у постійному користуванні юридичних осіб,

Посилання скаржника на правову позицію Верховного суду України по справі № 6-2510цс15 не береться до уваги, оскільки таке оскарження ненормативного акта в порядку цивільного або господарського судочинства можливе за певних умов, зокрема якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися, як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України встановлено спосби захисту прав і законних інтересів судом

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він по-перше, суперечить актам цивільного законодавства та по-друге, порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, не встановлено порушеного права саме позивача за захистом якого він звернувся до суду. У позивача відсутні правовстановлюючі документів на земельні ділянки, право на які він захищає. КЕВ м. Хмельницький вів лише облік зазначених земель оборони. Натомість користувачем земель оборони є Міністерство оборони України. Таким чином обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення прав позивача, у тому числі і з врахуванням наявності на чатині земельної ділянки нерухомого майна яке належить іншим особам, а відповідно такий спосіб захисту порушеного права у даному випадкує неналежним.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017 р. у справі № 924/241/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2017 р. у справі № 924/241/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відділу м. Хмельницького - без задоволення.

2. Справу № 924/241/16 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.