Постанова № 66004188, 12.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р.Справа № 916/25/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за договором),

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.03.2017

у справі № 916/25/17

про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой»

до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського міської ради Одеської області

про визнання незаконним та скасування рішення

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» (далі Товариство, позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського міської ради Одеської області (далі Селищна рада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення №3299 від 20.08.2015.

Позов обґрунтований тим, що 12.11.2004 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (Орендодавець) та ТОВ «Курортстрой» (Орендар) було укладено договір оренди, за умовами якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає у дострокове платне користування терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №04.04.506.00007 від 23.11.2004. З Публічної кадастрової карти України позивачу 22.11.2016 стало відомо, що відомості про орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0004 перенесено до розділу «Ділянка (архівна)» та шляхом її поділу утворено 35 нових ділянок, яким присвоєно нові кадастрові номери. На адвокатський запит про надання інформації та документів від 07.12.2016 Відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровську Одеської області (комісія з ліквідації) було надано відповідь від 16.12.2016, з якої вбачається, що на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 20.08.2015 №3299 та відповідно/до вимог п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, підставою для скасування кадастрового номеру 5110300000:02:005:0004 стали розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із вищезазначеним кадастровим номером.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято за наявності діючого договору оренди та земельною ділянкою на законних підставах користувалося ТОВ «Курортстрой». Крім цього, Затоківською селищною радою було порушено процедуру поділу земельної ділянки. Отже, прийнятим рішенням Затоківської селищної ради №3299 від 20.08.2015 року порушено права ТОВ «Курортстрой» як користувача земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2017 року порушено провадження у справі із призначенням її до розгляду на 23 січня 2017 року та зобовязано позивача надати оригінали наданих матеріалів, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, оригінал рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №3299 від 20.08.2015 року (для огляду у судовому засіданні) та належним чином завірену копію вказаного рішення.

Ухвалою суду від 23.01.2017 у звязку з неявкою представників, розгляд справи було відкладено на 20.02.2017 року та повторно зобовязано позивача надати документи перелічені в ухвалі від 04.01.2017.

Ухвалою суду від 06.03.2017 за клопотанням представника позивача розгляд справи було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.03.2017 та зобовязано позивача надати документи, які зазначені були в ухвалі від 04.01.2017.

Крім цього, ухвалою суду від 06.03.2017 задоволено клопотання позивача та витребувано із відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 20.08.2015 року №3299 та технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 5110300000:02:005:0004).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2017 (суддя Гуляк Г.І.) позов Товариства залишено без розгляду, у звязку з тим, що позивач не виконав вимог ухвал суду від 04.01.2017, 23.01.2017, 20.02.2017 та від 06.03.2017, а саме не надав до суду витребувані документи, які були необхідні для вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення позову по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом порушено норми процесуального права. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було з'ясовано причини невиконання позивачем вимог, які ставились в ухвалах суду.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

В судовому засіданні 12.04.2017 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

Представник відповідача в судому засіданні 12.04.2017 надала пояснення, в яких заперечувала щодо апеляційної скарги та просила суд, ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що Затоківська селищна рада дійсно приймала оскаржене рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому ч.1 ст. 8 зазначеного вище Закону передбачено що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12 2011 № 18 (далі - постанова пленуму ВГСУ № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази, нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Приписами п. 3.13 постанови пленуму ВГСУ № 18 передбачено, що у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.9 постанови пленуму ВГСУ № 18 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. При цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Отже, судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані, - залишити позов без розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство додало до позовної заяви докази, які, на його думку, підтверджують його вимоги, а також навів нормативне та правове обґрунтування цих вимог.

Зокрема, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано копію договору оренди від 12.11.2004, копію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди від 28.04.2005, копію акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 29.05.2014, копію плану меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки Товариства, копію експлікації земельних угідь-кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:005:0004, роздруківку з Публічної кадастрової карти України щодо архівної ділянки за кадастровим номером 5110300000:02:005:0004, копію відповіді відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області «Про розгляд запиту» від 16.12.2016 №29-1529-0.13-2676/2-16 з таблицею сформованих земельних ділянок,копії адвокатських запитів про надання інформації та документів за вих. № 1/09 від 09.12.2016 та вих. №1/22 від 22.12.2016, копії відповідей Затоківської селищної ради від 20.12.2016 №364-ТН та від 28.12.2016 №396-ТН, копії платіжних доручень та квитанцій про внесення орендної плати, копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 по справі №916/886/15-г.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав витребуване судом оскаржене рішення у звязку з тим, що воно у Товариства відсутнє, адже воно було прийнято Селищною радою, яка на адресу позивача його не направила, що свідчить про поважність причин ненадання запитуваних документів до суду. Також, судова колегія зазначає, що позивач вживав заходи щодо усунення цих обставин та намагався отримати копію оскарженого рішення відповідача, що підтверджується направленими адвокатськими запитами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду не надав належної оцінки тим доказам, які були подані скаржником та містяться в матеріалах справи щодо належності та достатності для продовження розгляду справи. Тобто, суд першої інстанції, неналежно перевірив докази, надані позивачем та достеменно не з'ясував чи дійсно неможливо здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу господарського суду Одеської області від 20.03.2017 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства - задоволенню, а справа - передачі до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Також, судова колегія зазначає, що згідно з п.4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року -скасувати.

3. Справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Головей В.М.

Судді:Гладишева Т.Я.

ОСОБА_3