Ухвала суду № 66004133, 11.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.04.2017 р. Справа№ 914/3182/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Блавацької-Калінської О.М., судді Іванчук С.В. та судді Манюка П.Т.

при секретарі Кияк І.В.

розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг, м.Київ

до відповідача: Львівської митниці ДФС, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи, м. Київ

про: визнання права власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113, витребування з чужого незаконного володіння Львівської митниці ДФС дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113 та зобовязання передати дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113. Ціна позову 155 071,36 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 17.09.16р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 22.01.16р.);

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник (довіреність від 09.09.16 р.)

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг заявлено позов до Львівської митниці ДФС за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи про визнання права власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113, витребування з чужого незаконного володіння Львівської митниці ДФС дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113 та зобовязання передати дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113. Ціна позову 155 071,36 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

30.03.2017 р. ОСОБА_5 Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг направило на адресу суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Львівській митниці ДФС та іншим особам вчиняти дії щодо відчуження (зміни власника) та/або зміни місцезнаходження дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113.

11.04.2017 р. ОСОБА_5 «НТП СТГ Інженерінг» на адресу суду скеровано клопотання (вх.№13646/17) про виправлення описки у номері дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії, а саме вважати правильним №111303011 замість №1113030113. Вказане клопотання прийняте судом до розгляду та долучене до матеріалів справи.

Суд звертає увагу заявника на те, що до заяви про забезпечення позову позивачем долучено копію витягу з опису майна, вилученого митницями (крім конфіскованого), що перебуває в реалізації станом на 01.03.2017 року, який не засвідчений.

Відповідно до ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В абз.1, 2, 5 п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 розяснено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК); копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55; подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Відтак, долучений до заяви документ (витяг з опису майна) не засвідчений належним чином, відтак не є належним та допустимим доказом.

Судом також встановлено, що у додатку до заяви про забезпечення позову зазначено, що спірне майно Львівською митницею ДФС передане для реалізації ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Богдан», а також зазначено його фактичну адресу зберігання: м.Мостиська, вул.Зелена, 7а і м.Мостиська, вул.Зелена, 1.

11.04.2017 р. позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 «Богдан» (іднт.код 19171566).

У судовому засіданні заявник не надав належних доказів (первинних документів), які б підтверджували факт передачі спірного майна для реалізації ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Богдан».

Отже, станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову не надається можливим встановити фактичного володільця дизельного двигуна та встановити хто виступає або може виступати як зобовязана сторона.

Згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або зі своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст.67 ГПК України заходів до забезпечення позову у разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до положень п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до приписів п.3 вищезазначеної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. Зокрема, арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Крім того, суд додатково звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір, за розгляд заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено з 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1600 гривень.

Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову, заявник повинен сплатити судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Однак, заявником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі за подання заяви, скерованої на адресу суду 30.03.2017 р.

Посилання заявника на сплату ним судового збору 06.01.2017 р. при зверненні до суду 06.01.2017 р. із заявою про забезпечення позову не приймається судом до уваги, оскільки ухвалою суду від 22.03.2017 р. судом розглянуто подану заяву по суті та відмовлено у її задоволенні.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи, що заявником не наведено достатнього обґрунтування правової позиції для забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг про забезпечення позову - відмовити.

Головуючий суддя Блавацька-Калінська О. М.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Манюк П.Т.