Рішення № 66003844, 10.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017р. Справа № 910/23346/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 10 531 грн. 80 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

На розгляд Господарського суду м. Києва подано позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, стягнення 10 531грн. 80 коп.

Ухвалою від 21.12.2016 р. Господарський суд м. Києва порушив провадження у справі. 23.01.2017 р. ухвалою Господарського суду м. Києва справу передано за територіальною підсудністю до Господарському суду Львівської області.

Ухвалою від 01.02.2017 р. Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 20.02.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 14.04.2017 р.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2016 р. зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці за залізничною накладною №48744247 у вагоні №60032869 вантажоодержувачу було направлено позивачем вантаж: вугілля кам’яне марки Г 0-100 масою 70 000 кг. На станції Красноармійськ Донецької залізниці було складено комерційний акт серії БН №729101/82 від 11.06.2016 р., відповідно до якого за результатами переважування було виявлено недостачу вантажу масою 7 400 кг. Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, з урахуванням норми природної втрати (1%) і граничного розходження маси вантажу, недостача вантажу становить 6 700 кг загальною вартістю 10 531 грн. 80 коп. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість недостачі вугілля у розмірі 10 531 грн. 80 коп. та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2017 р., просив суд відмовити у задоволенні даного позову, мотивуючи тим, що позивачем у розрахунку недостачі вантажу не враховано норму природної втрати, яка становить 2% маси, зазначеної у перевізних документах. Таким чином, недостача становить 6 000 кг. Також зазначив, що обов’язковою підставою для відшкодування збитків є їх реальна наявність, тобто реально завдана шкода. Жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, позивачем суду не надано і в матеріалах справи не містяться. Згідно з даними комерційного акту БН №729101/82 від 11.06.2016 р., не виявлено пошкодження захисних пломб (ЗПП), вагон у технічному відношенні – справний, відомостей щодо опису обставин про не збережене перевезення немає. Оскільки вина відповідача відсутня, останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Крім того, відповідач посилається також на відсутність усіх елементів складу правопорушення, що унеможливлює стягнення з нього збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

09.06.2016 року зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці відправником ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (позивач) за залізничною накладною №48744247 на адресу відокремленого підрозділу «Добротвірська ТЕС» ПАТ «ДТЕК «Західенерго» (одержувач вантажу) було направлено у вагоні №60032869 вантаж: вугілля кам’яне марки Г 0-100 масою 70 000 кг.

В подальшому на станції Красноармійськ Донецької залізниці вагон №60032869 був відчеплений від основної групової відправки, про що складена «досильна» накладна №48768170 від 11.06.2016 р. (до основної накладної №48744247).

11.06.2016 р. на станції Красноармійськ Донецької залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні №60032869, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт серії серії БН №729101/82 від 11.06.2016 р. за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акту вказано про те, що вагон є технічно справним.

У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при контрольному переважуванні вагону №60032869 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 86 000 кг, тара – 23 400 кг, нетто – 62 600 кг, що менше вказаного у накладній на 7 400 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, вкатана, маркована борозною катка-ущільнювача. Над 4, 5, 6, 7 люками виявлена виїмка розміром 600 см х 280 см х 650 см. Маркування на місці виїмки відсутнє. Двері, люки зачинені. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /9.

Згідно з довідкою про вартість вугільної продукції, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції Г 0-100, відвантаженої з ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Добротвірська ТЕС у вагоні №60032869 згідно накладної №48744247, складає 1 571 грн. 91 коп. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку, загальна вартість недостачі становить 10 531 грн. 80 коп. (6 700 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 1 571 грн. 91 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.

У разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як зазначалося вище, в комерційному акті БН №729101/82 від 11.06.2016 р. зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вугілля.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт БН №729101/82 від 11.06.2016 р. не містить відомостей про те, що вагон №60032869 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У графі 20 залізничної накладної №48744247 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам’яне, марки г-газовий, марка Г 0-100) навантажено рівні борта з вологістю – 7%.

При цьому, судом визнається правомірним посилання відповідача, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах, і становити 1 400 кг, оскільки, вологість вантажу підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній №48744247.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Отже, обґрунтованим є розрахунок відповідача щодо нестачі вантажу в розмірі 6 000 кг:

70 000 х 2% = 1 400 кг; 70 000 кг - 1 400 кг - 62 600 кг = 6 000 кг - недостача вантажу.

Відповідно до довідки вантажовідправника-відповідача, долученої до матеріалів справи, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції Г 0-100, відвантаженої з ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Добротвірська ТЕС у вагоні №60032869 згідно накладної №48744247, складає 1 571 грн. 91 коп. з урахуванням ПДВ.

Отже, відповідно до проведеного судом перерахунку, вартість втраченого вантажу становить 9 431 грн. 46 коп. (1 571,91 грн. х 6 т = 9 431 грн. 46 коп.)

Викладені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують позовних вимог, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст.924 ЦК України, ст. 314 ГК України.

Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред’явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Згідно ст. 133 Статуту залізниць України на залізничній накладній №48744247 («досильній» накладній №48768170) міститься переуступний напис за підписами в.о. генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго», скріплений печаткою вантажоодержувача, який свідчить про передачу права на пред’явлення позову ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку вартості недостачі вантажу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 9 431 грн. 46 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 908, 909, 924 ЦК України, ст.ст. 306, 314 ГК України, ст.ст. 12, 23, 24 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 6, 31, 110, 114, 115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, вул. Київська, 1, Донецька область (ідентифікаційний код 00176472) 9 431 грн. 46 коп. вартості недостачі вантажу, 1 234 грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.04.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.