Рішення № 66003227, 14.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2017 Справа № 904/1434/17За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ", м. Дніпро

до ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОСОБА_1 МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ", м. Дніпро

про стягнення 680 326,01 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 20.12.16;

від відповідача: ОСОБА_3- довіреність № 08/6 від 12.04.17.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОСОБА_1 МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості у розмірі 680 326,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 1141020АІХSB036 від 25.03.16 на постачання природного газу.

Ухвалою суду від 20.02.17 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 29.03.17.

В судовому засіданні від 29.03.17 оголошено перерву до 12.04.17.

Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав додаткові пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив. Проти позовних вимог не заперечує, просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.04.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений договір №1141020АІХSB036 від 25.03.16 на постачання природного газу (Договір) та додаткові угоди до нього №№2,3,4,5,6. Згідно предмету цього Договору, Постачальник зобовязується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний), а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником газу та Споживачем. Ціна газу визначена у п. 3.2 договору. Ціна, визначена у п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Відповідно до п.3.4. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором (п.3.6). Згідно п.11.1 договору, в редакції додаткової угоди №6 від 30.12.16, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, у січні 2017 року поставив відповідачу природний газ на суму 1 546 234,06 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.17 (а.с. 19).

Згідно п.4.2.1 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються Постачальником.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідач порушив умови договору, і не сплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманого газу. Внаслідок цього, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду спору становить 677 449,17 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 677 449,17 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 230 та п.6 ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2.1 договору, визначено, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за період прострочення 13.02.17 17.02.17 у розмірі 2 598,44 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує період нарахування та не містить арифметичних помилок.

Відповідач у заяві просить суд зменшити розмір пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, те, що відповідач є державним закладом, фінансується з бюджету, строк прострочення виконання зобовязання був не тривалим, а доказів завдання значних збитків позивачу ним не надано, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1 500,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 278,40 грн. за період прострочення 13.02.17-17.02.17.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 278,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 275 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 193, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОСОБА_1 МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ" (49044, м.Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9; код 02010681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2, код 39572642) суму основного боргу в розмірі 677 449,17 грн., 1 500,00 грн. пені, 278,40 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 10 217,08 грн.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 14.04.2017

СуддяМ.О.Ніколенко