Постанова № 66002897, 12.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 914/1098/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі Господарського суду№ 914/1098/16 Львівської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Егзагон"про стягнення 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Ратушняк П.В., дов. від 01.08.2016;відповідача:ОСОБА_4, договір від 17.01.2017;третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явились;третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (далі - ТОВ "Рабен Україна") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу.

Позовні вимоги ТОВ "Рабен Україна", посилаючись на норми Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція), обґрунтовувало тим, що між ним (замовником/експедитором) та ФОП ОСОБА_1 (перевізником) існують договірні правовідносини з перевезення вантажу на підставі заявки-договору № 110-504от, втрата за яким перевізником вантажу є підставою для покладення на нього обов'язку здійснити відшкодування вартості втраченого вантажу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 (колегія суддів: Сухович Ю.О., Щигельська О.І., Мороз Н.В.) позовні вимоги ТОВ "Рабен Україна" задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рабен Україна" 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу та 4 947,26 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач, без отримання від позивача письмової згоди на залучення до виконання послуг по перевезенню, самовільно залучив до перевезення ФОП ОСОБА_2, то саме він, як сторона заявки-договору, повинен нести відповідальність за порушення її умов. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, які виключають його відповідальність за втрату вантажу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (колегія суддів: Плотніцький Б.Д., Давид Л.Л., Малех І.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 скасовано. Постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована посиланнями на ту обставину, що позивач не є власником втраченого вантажу про відшкодування якого він просить, проте є відповідальним за збереження вантажу перед RABEN POLSKA sp. z o.o. на підставі договору № К489/2012-110, тому у нього виникне право вимоги в порядку регресу до особи, відповідальної за завдані збитки ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE) лише після виплати коштів RABEN POLSKA sp. z o.o.

ТОВ "Рабен Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 залишити без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги ТОВ "Рабен Україна" обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 627, 629, 909, 917 Цивільного кодексу України, ст. 4 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та ст. 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Рабен Україна" від ФОП ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Рабен Україна" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між ТОВ "Егзагон" та компанією ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було укладено договір поставки № ВРІ-2014 від 01.01.2014 на умовах СІР Київ, для виконання умов якого ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було залучено компанію ХРО Logistics (Dentressange Norbert). У свою чергу, компанією ХРО Logistics (Dentressange Norbert) для здійснення перевезення вантажу в сполученні Франція-Польща було укладено договір з компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., яка, у зв'язку з тим, що вантажоодержувач знаходиться в Україні, уклала договір № К48/2012-110 від 03.01.2012 з ТОВ "Рабен Україна", згідно якого ТОВ "Рабен Україна" зобов'язується за плату та за рахунок RABEN POLSKA sp. z o.o. забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні Польща-Україна;

- на виконання умов договору із компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., 24.04.2015 між ТОВ "Рабен Україна" (замовник/експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) було укладено заявку-договір № 110-504от для здійснення перевезення вантажу та оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 4061573;

- під час перевезення частина вантажу була втрачена, про що у СМR № 4601573 було зроблено запис вантажоотримувачем - ТОВ "Егзагон" та складено акт про недостачу № 1 від 30.04.2015, згідно якого вага втраченого вантажу складає 1 104,14 кг., фактична вартість втраченого вантажу становить 51 427,36 євро;

- понесені ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA збитки були відшкодовані їй страховою компанією SIACI SAINT HONORE, яка в порядку регресу направила вимогу компанії ХРО Logistics (Dentressange Norbert) про відшкодування збитків в розмірі 18 974,24 євро. Компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) направила претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., яка, в свою чергу, задовольнила її та виставила претензію ТОВ "Рабен Україна";

- ТОВ "Рабен Україна" розглянувши претензію RABEN POLSKA sp. z o.o. визнало її та зобов'язалось відшкодувати збитки, після того, як в судовому порядку такі збитки будуть стягнуті з перевізника за втрачений ним вантаж в міжнародному сполученні Польща-Україна.

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст.ст. 4, 9 Конвенції).

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що у даному випадку саме міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 4061573 є первинним доказом укладання договору перевезення втраченого вантажу, вартість якого позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, а сторонами такого договору є: фірма ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE) - вантажовідправник, HEXAGONE LTD, UKRAINE - одержувач вантажу та PE KOVALSKA IRYNA, UKRAINE - перевізник.

Пунктами першим та другим ст. 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 3.2.5 договору № К489/2012-110 експедитор (позивач) зобов'язався забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача.

Згідно п. 5.1.1 договору № К489/2012-110 сторона, що порушила свої зобов'язання за даною угодою, повинна без зволікання усунути ці порушення з повідомленням про це іншої сторони. Окрім цього, сторона, що порушила свої обов'язки за договором, відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні їй збитки.

У разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження, що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення і його здачею вантажоодержувачу виконавець відшкодовує замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за вантажосупровідними документами (п. 5.2.1 договору № К489/2012-110).

Таким чином, згідно положень ст. 17 Конвенції та умов договору № К489/2012-110 обсяг і межі відповідальності експедитора за збереження вантажу є однаковими з обсягом та межами відповідальності перевізника.

Приписами ст.ст. 224, 225 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Разом з тим, як правильно встановлено апеляційним господарським судом, позивачем не доведено, що саме йому належить право вимоги до перевізника про відшкодування вартості втраченого вантажу власником якого він не є, оскільки у даному випадку позивач не є безпосереднім замовником послуг на перевезення вантажу, належному ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE), а є посередником між RABEN POLSKA sp. z o.o. та ФОП ОСОБА_1 з метою виконання доставки вантажу його отримувачу, та одночасно зобов'язаною стороною по договору № К489/2012-110, укладеного з RABEN POLSKA sp. z o.o.

Отже, у позивача виникне право вимоги в порядку регресу до особи, відповідальної за завдані збитки ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE) лише після виплати коштів RABEN POLSKA sp. z o.o.

З вказаних обставин правильно виходив апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в позові за недоведеністю.

Разом з тим, місцевий господарський суд вказаних вище обставин не встановив та не надав їм відповідної правової оцінки, що вплинуло на правильність винесеного у справі рішення.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Рабен Україна" про наявність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції та спростовуються вище викладеним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ТОВ "Рабен Україна" зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 914/1098/16 Господарського суду Львівської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя І.В. Алєєва