Постанова № 66002825, 13.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 914/2076/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справі№ 914/2076/16Господарського суду Львівської області за позовомКиївського апеляційного господарського судудоДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ЕНРІ"провизнання недійсними договорівза участю представників:

позивача - Івасенко Є.Г., довір. від 10.01.2017

відповідача - 1. Кравець Д.І., довір. від 14.11.2016

2. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 у справі № 914/2076/16 (суддя Щигельська О.І.) у задоволенні позову Київського апеляційного господарського суду (позивач) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ЕНРІ" про визнання недійсними договорів: №11/12-46 від 13.04.2012, № 11/12-472 від 03.12.2012, №11/13-51 від 07.05.2013, № 11/14-37 від 14.03.2014 про надання послуг з обслуговування систем електропостачання будівлі, укладених між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "КП ЕНРІ" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у даній справі (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 у справі № 914/2076/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Київський апеляційний господарський суд звернувся з касаційною скаргою, в який просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 914/2076/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 215, 235 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не враховано, що послуги за оспорюваними договорами не надавались, відповідні роботи не виконувались (ТОВ "КП ЕНРІ" не планувало та не проводило їх у робочий час, а також не мало можливості їх проведення в неробочий час суду). Оскільки виплати ДК "Газ України" проведені, позивач вважає, що оскаржувані договори укладались з метою приховання істинної правової природи договорів, а саме договору безповоротної фінансової допомоги.

06.04.2017 від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2017 відкладено розгляд касаційної скарги на 13.04.2017.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 26.07.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (орендодавець) та Київським апеляційним господарським судом (орендар) укладено договір № 17/12-324 (найму) оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення в (літ. А), загальною площею 4 664 кв.м., що є частиною нежитлової будівлі, загальною площею 9 376,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 та є власністю орендодавця.

13.11.2012 між між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Київським апеляційним господарським судом укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору оренди, відповідно до пункту 1 якого сторонами викладено у новій редакції пункт 3.2 договору, зокрема визначивши, що до фактичних витрат, орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення належить технічне обслуговування систем електропостачання будівлі, а також визначили, що фактичні витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення, зазначені у цьому пункті, відшкодовуються орендарем на підставі:

- відповідних рахунків Орендодавця, виставлених до 15 числа поточного місяця за попередній місяць, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Орендодавцю зазначені роботи (послуги);

- актів про відшкодування фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення, що складені останнім днем місяця, за який здійснюється відшкодування витрат, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають орендодавцю зазначені роботи (послуги);

- належним чином завірених Орендодавцем копій актів приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Орендодавцю роботи (послуги) з утримання приміщення.

Розрахунок відшкодування фактичних витрат орендодавця розраховується пропорційно долі орендаря, яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення до загальної площі будівлі по вул. Шолуденка, 1, в місті Києві, яка становить 10 991,1 кв.м., і складає 42,43%.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.07.2013 у справі № 918/778/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013, внесені зміни до пункту 3.2 договору оренди в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2, шляхом виключення з нього частини позицій (однак, позиція "технічне обслуговування систем електропостачання будівлі" не виключена).

Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та ТОВ "КП ЕНРІ" (виконавець) укладено ряд договорів № 11/12-46 від 13.04.2012; № 11/12-472 від 03.12.2012; № 11/13-51 від 07.05.2013; № 11/14-37 від 14.03.2014, відповідно до предмета яких виконавець зобов'язується у 2012-2014 роках надавати послуги по утриманню у робочому та справному стані системи електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження, а замовник в свою чергу зобов'язаний прийняти і оплатити такі послуги.

У додатках № 1, № 2 до вищезазначених договорів перелічені системи електропостачання, що підлягають обслуговуванню, види і періодичність надання послуг та вартість робіт.

Київський апеляційний господарський суд звернувся до суду з позовом про визнання договорів № 11/12-46 від 13.04.2012; № 11/12-472 від 03.12.2012; № 11/13-51 від 07.05.2013; № 11/14-37 від 14.03.2014 недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з липня 2012 по травень 2015 не проводилось будь-яких робіт працівниками ТОВ "КП ЕНРІ". Доступ в службове приміщення на орендованій площі є обмеженим і можливий лише в робочий час та у супроводі відповідного працівника апарату суду. Письмових чи усних запитів щодо доступу до приміщень суду не надходило. Крім того, позивач зазначає, що ДК "Газ України" має власних штатних електриків, тому відсутня необхідність у залученні третіх осіб для виконання певних робіт з обслуговування електросистем будівлі.

Позивач вважає оскаржувані договори удаваними, оскільки укладені з метою приховання істинної правової природи договорів, а саме договорів безповоротної фінансової допомоги.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ТОВ "КП "ЕНРІ" надавались послуги й виконувались роботи, які приймались ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", у порядку встановленому договорами № 11/12-46 від 13.04.2012, № 11/12-472 від 03.12.2012, № 11/13-51 від 07.05.2013 та № 11/14-37 від 14.03.2014, тобто настали реальні правові наслідки, обумовлені правочином. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначені договори укладені сторонами з метою приховати будь-який інший правочин, в тому числі й надання безповоротної фінансової допомоги. Крім того, відсутність договору на обслуговування електроустановок, якими в контексті зазначених норм законодавства є договори між ДК "Газ України" та ТОВ "КП ЕНРІ", є порушенням та підставою для відповідальності ДК "Газ України", передбачену чинним законодавством України, а також може мати наслідком відключення електроустановок ДК "Газ України" від електропостачання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 235 вказаного Кодексу удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до укладених між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "КП ЕНРІ" договорів № 11/12-46 від 13.04.2012; № 11/12-472 від 03.12.2012; № 11/13-51 від 07.05.2013; № 11/14-37 від 14.03.2014 ТОВ "КП ЕНРІ" зобов'язується у 2012-2014 роках надавати послуги по утриманню у робочому та справному стані системи електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження, а ДК "Газ України" в свою чергу зобов'язаний прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечень сторін, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже здійснюючи оцінку доказів суд має виходити з обставин кожного конкретного спору.

Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували обставин, на які посилався позивач, а саме, що фактичні роботи по обслуговуванню обладнання, розміщеного на території, орендованій Київським апеляційним господарським судом, ТОВ "КП ЕНРІ" не здійснювалися, так як потрапити на територію суду, здійснювати на цій території діяльність, в т.ч. оглядати, ремонтувати обладнання можливо лише за погодженням з відповідними службами/посадовими особами суду.

Суд першої інстанції вказав на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначені договори укладені сторонами з метою приховати будь-який інший правочин, в тому числі про надання безповоротної фінансової допомоги.

Судами взято до уваги журнал технічного обслуговування і ремонту (а.с. 151-156, т.1), журнал показів контрольно-вимірювальних приладів і електролічильників (а.с. 157-163, т.1), однак з вказаних копій журналів не вбачається, що технічне обслуговування і ремонт здійснювався ТОВ "КП ЕНРІ" та за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ким та за якою адресою здійснювався запис показів контрольно-вимірювальних приладів і електролічильників.

Журнал запису показників токів і напруги в ГРЩ-1,ГРЩ-2 (а.с. 164-198, т.1), оперативний журнал ТОВ "КП "ЕНРІ" (технічне обслуговування систем електропостачання будівлі) (а.с. 1-50, т.2), оперативний журнал ТОВ "КП "ЕНРІ" (технічне обслуговування систем електропостачання будівлі) (а.с. 51-90, т.2), журнал реєстрації виконаних робіт з обслуговування електрообладнання (а.с. 91-106, т.2) не містить адреси за якою здійснювались зазначені у журналах дії.

Крім того, відповідно до пунктів 1.1 оспорюваних договорів виконавець зобов'язаний забезпечувати цілодобове чергування та спостереження, однак як видно з журналів є періоди коли чергування не здійснювалось (від 1 дня до 4 місяців).

У матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень, травень, червень 2012 року, однак запис у журналі розпочато з 26.06.2012.

Також, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2012 зазначені роботи, які не вказані ні в журналі технічного обслуговування систем електропостачання будівлі, ні в журналі технічного обслуговування і ремонту.

Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "КП ЕНРІ" підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2014, разом з тим, у журналі технічного обслуговування систем електропостачання будівлі відсутня інформація, що у січні 2014 року взагалі не здійснювалось чергування.

Так акти виконаних робіт, журнали технічного обслуговування і ремонту тощо були складені або між Відповідачами, Відповідачем-2, або без зазначення особи, яка їх склала. Вказані документи доводять лише те, що між Відповідачами відсутні спори стосовно укладених між ними договорів. Разом з тим ці документи не спростовують доводів Позивача про фактичне невиконання умов договору Відповідачами, а відтак його удаваність, адже виключно документальне підтвердження виконання правочину за відсутності реальних дій сторони/сторін, спрямованих на його виконання, зокрема, і вказує на дефектність такого правочину.

Дозвіл на провадження виконання роботи підвищеної небезпеки ТОВ "КП "ЕНРІ", сертифікати відповідності продукції ТОВ "КП "ЕНРІ" - послуг з випробування та аналізу комплексних механічних та електричних властивостей продукції та відповідних додатків до них вказують лише на те, що ТОВ "КП ЕНРІ" має необхідні дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та не свідчить про саме виконання таких робіт.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду також необхідно з'ясувати наявність договірних відносин між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та постачальником електричної енергії, чи допускає зазначений договір можливість залучення до виконання робіт з обслуговування енергоустановок та іншого обладнання сторонньої організації; чи потребує таке залучення погодження постачальника електричної енергії або ж тільки його інформування про таке залучення; інші обставини що витікають з даних правовідносин. Крім того, під час нового розгляду справи доцільно з'ясувати обставини щоденного потрапляння співробітників ТОВ "КП ЕНРІ" на орендовану Київським апеляційним господарським судом територію, враховуючи режимність вказаного об'єкту та обов'язкову, у зв'язку із цим, пропускну систему працівників та відвідувачів, наявність відповідних працівників в штаті ТОВ "КП ЕНРІ" та ДК "Газ України" тощо.

Колегія суддів звертає увагу на помилковість висновків суддів про те, що виключно на позивача покладено обов'язок доведення обставин, з якими він пов'язує недійсність договорів між відповідачами. У даній конкретній справі обов'язок в рівній мірі розподілений між усіма сторонами спору. Так Позивач посилається на наявність в штаті Відповідача 1 відповідних фахівців, що мають можливість виконати відповідні роботи з обслуговування енергоустановок своїми силами, а відтак відсутність необхідності в укладанні договору із сторонньою організацією. Укладення за наявних обставин такого договору, на думку позивача, вказує про те що в дійсності погоджене волевиявлення сторін було спрямоване на здійснення безповоротної фінансової допомоги зі сторони Відповідача-1 Відповідачу-2. Зазначені обставини, на думку позивача, підтверджуються відсутністю доказів погодженого перебування представників Відповідача- 2 в приміщеннях суду. З огляду на відсутність таких доказів в матеріалах справи саме на Відповідачів у справі покладається обов'язок як доведення обставин правомірності укладання договору так і обставин його фактичного виконання. При цьому посилання ДК "Газ України" на принцип правомірності правочину, передбачений статтею 204 Цивільного кодексу України, в даному випадку є необґрунтованим, оскільки предметом позову і є такий правочин.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського апеляційного господарського суду задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 914/2076/16 скасувати.

Справу № 914/2076/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР