Ухвала суду № 66002578, 05.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

5 квітня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гриців М.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2016 року у справі за його позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинними та скасування рішень,

установив:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 грудня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав заяву до Верховного Суду України про його перегляд.

Заява була подана без додержання вимог статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), тому для усунення її недоліків (недоробок) суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2017 року залишив без руху заяву ОСОБА_1 і надав йому строк до 3 квітня 2017 року для усунення цих недоліків. За цією ухвалою ОСОБА_1 мав долучити до заяви копію судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не у вигляді роздрукованої електронної копії знеособленого судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а таку, що уможливлює встановлення належності цього рішення до справи, в якій бере участь заявник; додати рішення судів першої та апеляційної інстанції, з яких можна побачити, з якими саме обґрунтуванням та висновками погодився суд касаційної інстанції; зважаючи на вид оскарженого рішення та посилання у заяві на підставу його перегляду, що підпадає під мотиви, встановлені пунктом 2 частин першої статті 237 КАС, долучити копії різних за змістом судових рішень, які б вказували на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

21 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про виконання ухвали від 3 березня 2017 року, долучив згадані копії оспореного рішення та рішень судів попередніх інстанцій. Водночас наголосив на перегляді оспореного рішення саме із зазначеної у заяві підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС. До того посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» і від 1 грудня 2011 року «Андрієвська проти України», з яких убачається, що міжнародна судова установа виявила порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні певних справ, але не в тих, в яких ОСОБА_1 був стороною.

За пунктом 3 частини першої статті 237 КАС підставою перегляду рішення суду касаційної інстанції є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної [певної, конкретної] справи судом.

Через те що заявник не виконав усі вимоги ухвали про залишення заяви без руху, а звідси - подав заяву без додержання вимог статей 239 і 2391 КАС, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2392 цього Кодексу така заява повертається її автору.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою статті 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2016 року повернути ОСОБА_1.

Суддя

Верховного Суду України М.І. Гриців