Ухвала суду № 66002329, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

28.03.2017 м. Київ № К/800/22381/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: О.А.Веденяпіна, Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №815/388/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Навік» доДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Навік» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001582205 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1378462 грн., від 06.01.2016 №0000032205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 612957 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 153239 грн., від 06.01.2016 №0000022205 про зменшення розміру залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 136408 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001582205 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток у розмірі 2510 грн., від 06.01.2016 №0000022205 та від 06.01.2016 №0000032205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 10273,75 грн. (за основним платежем - 8219 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2054,75 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 скасована постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001582205, від 06.01.2016 №0000032205, №0000022205.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Навік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 01.04.2015, за результатами якої складено акт від 10.07.2015 №1503/15-54-22-05/32146197, згідно висновків якого позивачем, серед іншого, порушено ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1378462 грн. за 2014 рік; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 2830004 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 №0001592205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 2830004 грн., №0001582205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1378462 грн.

За результатами подальшого оскарження, прийнятих податковим органом рішень, ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення від 08.10.2015 №2633/10/15-32-10-02-07, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001592205 у частині визначення завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість платника у розмірі 722424 грн. та в цій частині скаргу ПП «Навік» задоволено, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення; залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001582205, а первинну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, ПП «Навік» звернулось із скаргою в ДФС України про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001582205, №0001592205.

За результатами розгляду скарги, враховуючи, що перевіркою не доведено та не надано належних доказів нереальності здійснення платником податків фінансово-господарських операцій з ПП «СРК Будмарин», ДФС України, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.07.2015 №0001592205 (з урахуванням рішення, прийнятого в результаті розгляду первинної скарги) в частині зменшення перевіркою податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «СРК Будмарин» та у відповідній частині рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги; залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 №0001582205 та у відповідній частині рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу - частково задовольнила.

З урахуванням вказаного рішення винесено податкові повідомлення-рішення від 06.01.2016 №0000022205, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 136408 грн., від 06.01.2016 №0000032205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 612 957 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 153239 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ПП «С.К.С.», ПП «Симос» та ТОВ «Дам мара», через ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують придбання робіт і послуг, наслідком чого стало завищення валових витрат за період з 01.04.2012 по 01.04.2015 на загальну суму 1378462 грн. за 2014 рік.

Підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у загальній сумі 612957 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 153239 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 06.01.2016 № 0000032205 стали висновки відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від наступних контрагентів: ПП «Захід-Контранс», ПП «С.К.С.», ПП «Симос», ТОВ «Кранфорд Сервіс», ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Інфікс».

Мотивом для зменшення позивачу розміру суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 136408 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 06.01.2016 №0000022205 стали висновки відповідача про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, сформованого за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з наступними контрагентами: ТОВ «Оптика ленд», ПАТ «Одесаобленерго», ТОВ «Тріумф Медіа Груп», СП ТОВ «Мікро прибор», ПМП РВА «GMM Пресс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Комфі Трейд», ПП «Клін Хауз Профешнл», ТОВ НБФ «Терра», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модний континент - Україна», ПАТ «Нова лінія» та ТОВ «Кранфорд Сервіс».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту сформованого за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Оптикаленд», ПАТ «Одесаобленерго», ТОВ «Тріумф Медіа Груп», СП ТОВ «Мікроприбор», ПМП РВА «GMM Пресс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Комфі Трейд», ПП «Клін Хауз Профешнл», ТОВ НБФ «Терра», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модний континент - Україна», ПАТ «Нова лінія», ТОВ «Кранфорд Сервіс», у зв'язку з чим скасував податкове повідомлення-рішення від 06.01.2016 № 0000022205 на суму 136408 грн. А також про безпідставність висновків про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «Кранфорд Сервіс», ПРАТ «МТС Україна», ТОВ «Інфокс», ТОВ «Даммара».

Між тим, виходячи з того, що позивачем не підтверджено первинними документами реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Захід-Контраст», ПП «С.К.С.» та ПП «Симос», суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 604738 грн. та за штрафними санкціями у сумі 151184,25 грн., від'ємного значення у сумі 1375952 грн., згідно податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 №0001582205, від 06.01.2016 №0000032205.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у перевіряємому періоді), у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включаються та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 194.4 статті 194 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в перевіряємому періоді), якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.2012 на виконання попереднього договору від 28.08.2012 ТОВ «Оптикаленд» оплатив ПП «Навік» гарантійний платіж у розмірі 100236,79 грн., у числі ПДВ 20% - 16706,13 грн., а ПП «Навік», відповідно, виписало податкову накладну від 19.09.2012 № 3.

17.04.2013 між ПП «Навік» та TOB «Оптикаленд» укладено попередній договір оренди нерухомого майна № 17/04-3, на виконання пункту 13 якого TOB «Оптикаленд» додатково до гарантійного платежу 10.12.2013 оплатило залишок орендної плати за перший місяць в розмірі 9754,88 гривні, в тому числі ПДВ 20% - 1625,82 грн., а ПП «Навік» видало податкову накладну № 17.

31.01.2014 між ПП «Навік»» та TOB «Оптикаленд» на заміну попередньому договору укладено договір оренди нерухомого майна № 31/01-6, внаслідок виконання якого відкориговано (шляхом часткового зменшення) податкову накладну від 19.09.2012 №3, а з гарантійного платежу, який було сплачено ще 19.09.2012, за перший місяць оренди залишилось 25599,58 грн. (26 909,01 -1309,43).

У березні 2014 року орендна плата склала 36863,21 грн., яка частково була оплачена (35354,46 грн.) за рахунок гарантійного платежу, сплаченого 19.03.2012 залишок за перший місяць оренди (25599,58 грн.) та сплаченого 10.12.2013 (9754,88 грн.). У зв'язку з цим, 31.03.2014 було проведено два коригування: податкової накладної від 10.12.2013 № 17 у повному обсязі (розрахунок № 335) та податкової накладної від 19.09.2012 № 3 на суму залишку орендної плати за перший місяць оренди в розмірі 25599,58 грн. (розрахунок № 333).

Одночасно з цим, ПП «Навік» виписало податкові накладні від 31.03.2014 № 336 та № 334 відповідно до сум коригування, тобто підприємство взяло на себе податкові зобов'язання з оплати суми ПДВ, зменшеного у вересні 2012 року та грудні 2013 року. При цьому, апеляційним судом встановлено, що отриманий TOB «Тріумф Медіа Груп» у вересні 2012 року та грудні 2013 року податковий кредит було розподілено товариством. В поданій TOB «Тріумф Медіа Груп» декларації з ПДВ за вересень 2012 року не було відображено податковий кредит в сумі 4182,92 грн. та відповідно у декларації з ПДВ за грудень 2013 року не було відображено податковий кредит в сумі 1472,78 грн., у зв'язку з чим виникли відхилення між контрагентами за податковим зобов'язанням/кредитом.

Враховуючи встановлені вище обставини, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що ПП «Навік» правомірно було відкориговано податкові зобов'язання за вересень 2012 року та грудень 2013 року.

07.11.2011 між ПП «Навік» та ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» укладено договір про реалізацію технічних умов №434-11, на виконання якого 23.11.2012 ПП «НАВІК» сплатило ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» 494438 грн., на підставі чого ВАТ «ЕК «Одесаобленрего» видало податкову накладну від 23.11.2014 № 316. 29.11.2012 ПП «Навік» сплатило ВАТ «ЕК «Одесаобленергно» 200000,00 грн. за виконання пуско-налагоджувальних робіт, на підставі чого ВАТ «ЕК «Одесаобленрего» видало податкову накладну від 29.11.2014 № 371.

16 серпня 2012 року між ПП «Навік» та ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» укладено договір постачання електричної енергії № 225901, на виконання якого були виставлені рахунки, які були оплачені позивачем, та виписані податкові накладні № 2175/04, № 2174/04 та 2172/04.

23 травня 2013 року між ПП «Навік» та «Тріумф Медіа Груп» укладено попередній договір оренди нерухомого майна № 23/05-1-К, відповідно до пункту 1.11 якого TOB «Тріумф Медіа Груп» 27 травня 2013 року оплатило ПП «Навік» гарантійний платіж в розмірі 296135,85 грн. На підставі цього ПП «Навік» видало податкову накладну від 27 травня 2013 року № 5 на суму ПДВ 49355,98 грн.

07 лютого 2014 року замість попереднього договору між ПП «Навік та TOB «Тріумф Медіа Груп» укладено договір оренди нерухомого майна № 07/02-5, виконання якого стало наслідком для коригування раніше здійсненої оплати, - гарантійного платежу за попереднім договором, - зокрема, згідно з розрахунком від 31 травня 2014 року № 246 проведено коригування (шляхом зменшення в повному обсязі) кількісних і вартісних показників до податкової накладеної від 27 травня 2013 року № 5. Одночасно з цим, ПП «Навік» виписало податкову накладну від 31 травня 2014 року № 247 на суму коригування, тобто підприємство взяло на себе податкові зобов'язання з оплати суми ПДВ, зменшеного у травні 2013 року.

Також відповідно до пункту 4.19 попереднього договору, на підставі виставленого ПП «Навік» рахунку від 20 січня 2014 року № 2305 TOB «Тріумф Медіа Груп» здійснило передоплату вартості електропостачання в розмірі 463,12 грн., в тому числі ПДВ 20% - 77,19 грн., та підписано акт надання послуг (компенсація витрат на електроенергію) на суму 3694,65 грн., в тому числі ПДВ 20% - 615,78 грн. За фактом надання послуги, на несплачений залишок витрат на електроенергію в роз мірі 3231,53 грн., в тому числі ПДВ 20% - 538,59 грн., ПП «Навік» виписало податкову накладну від 31 січня 2014 року № 67.

На підставі виставленого ПП «Навік» рахунку від 30 січня 2014 року № 66 TOB «Тріумф Медіа Груп» оплатило залишок витрат на електроенергію за січень 2014 року у розмірі 3231,53 грн., в тому числі ПДВ 20% - 538,59 грн.

Після укладання основного договору на заміну попереднього, було скориговано раніше здійснені оплати за попереднім договором, зокрема, згідно з розрахунком від 12 лютого 2014 року № 11 проведено коригування (шляхом зменшення в повному обсязі) кількісних і вартісних показників до податкової накладеної від 31 січня 2014 року № 67.

Одночасно з цим, ПП «Навік» виписало податкову накладну від 12 лютого 2014 року №12 на суму коригування, тобто підприємство взяло на себе податкові зобов'язання з оплати суми скоригованого у січні 2014 року ПДВ. При цьому, отриманий TOB «Тріумф Медіа Груп» в травні 2013 року та січні 2014 року податковий кредит було розподілено товариством. В поданій TOB «Тріумф Медіа Груп» декларації з ПДВ за травень 2013 року не було нараховано податковий кредит в сумі 47085,60 грн. та відповідно у декларації з ПДВ за січень 2014 року не було нараховано податковий кредит в сумі 513,81 грн., у зв'язку з чим виникли відхилення між контрагентами за податковим зобов'язанням/кредитом.

Враховуючи правильно встановлені обставини, колегія суддів касаційної вбачає наявність законних підстав погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність здійсненого ПП «Навік» коригування податкових зобов'язань за травень 2013 року та січень 2014 року.

04 червня 2013 року між ПП «Навік» та СП TOB «Мікроприбор» укладено попередній договір № 04/06-2, на виконання пункту 14 якого TOB «Мікроприбор» 26 червня 2013 року оплатило ПП «Навік» частину гарантійного платежу в розмірі 38702,11 грн., в тому числі ПДВ 20% - 6450,35 грн., що відображено у податковій накладній від 26 червня 2013 року № 10 та підтверджується банківською випискою.

31 січня 2013 року замість попереднього договору укладено договір оренди нерухомого майна № 31/01-10, внаслідок чого гарантійний платіж зараховано орендодавцем в рахунок оплати орендної плати за два останніх місяці орендного користування, а також відкориговано шляхом зменшення відповідно до вартості оренди на суму 1623,44 грн., в тому числі ПДВ 20% - 270,57 грн., нараховану орендну плату за лютий 2014 року (акт надання послуг від 28 лютого 2014 року № 324) та податкову накладну від 26 червня 2013 року № 10 (розрахунок № 246). При цьому, на суму коригування виписано нову податкову накладну від 28 лютого 2014 року № 247. Разом з цим, вказані розбіжності були результатом помилки СП ТОВ «Мікроприбор», оскільки розрахунок коригування від 28 лютого 2014 року № 246 було помилково віднесено до іншого періоду.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції є правові підстави погодитись з його висновком і по цьому епізоду.

На виконання, укладеного між ПП «Навік» та ПМП РВА «GMM Пресс» попереднього договору оренди від 19 червня 2013 року № 19/06-2, 05 липня 2013 року ПМП РВА «GMM Пресс» оплатило ПП «Навік» гарантійний платіж у розмірі 19183,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3197,20 грн., який відображено у виданій ПП «Навік» податковій накладній від 05 липня 2013 року № 3.

12 лютого 2014 року між тими ж сторонами укладено договір оренди нерухомого майна № 12/02-1 та за лютий 2014 року нараховано орендну плату в розмірі 268,23 грн., в тому числі ПДВ 20% в розмірі 44,71 грн., яку було відкориговано (зменшено) по податковій накладній від 05 липня 2013 року № 3 (розрахунок від 28 лютого 2014 року № 76).

У березні 2014 року проведено коригування залишку суми податкової накладної від 05 липня 2013 року № 3 (розрахунок від 31 березня 2014 року № 268) у розмірі 18194,96 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3152,50 грн. При цьому, суму в розмірі 6389,31 грн., в тому числі ПДВ -1064,89 грн., було зараховано в якості орендної плати за березень 2014 року (відповідно до акту надання послуг від 31 березня 2014 року № 1233.

Одночасно з коригуванням, ПП «Навік» були виписані податкові накладні від 28 лютого 2014 року № 77 на суму 268,23 грн., в тому числі ПДВ 20% в розмірі 44,71 грн. та від 31 березня 2014 року № 269 на суму 18194,96 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3152,50 грн., що разом становить 19183,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3197,20 грн. та відображено в скоригованій податковій накладній від 05 липня 2013 року № 3.

Разом з цим, отриманий у липні 2013 року податковий кредит не було відкориговано ПМП РВА «GMM Пресс», у зв'язку з чим, між контрагентами виникли розбіжності за податковими зобов'язанням/кредитом в періоді, що перевірявся.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для повторного нарахування ПП «Навік» податкових зобов'язань є цілком правомірними.

01 квітня 2013 року між ПП «Навік» та ТОВ «Джі Ем Джі Контент» укладено договір оренди нежитлового приміщення першого поверху №595, що розташовані за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 16/6, загальна площа яких складала 109,6 м2. Частина вказаного нежитлового приміщення площею 6 м2 була передана ПП «Навік» в суборенду TOB «Аркадія-Сіті», що було оформлено договором суборенди об'єкту нерухомості від 01 квітня 2013 року. Розмір щомісячної орендної плати складав 192,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 32 грн. Аналогічна сума вказана в податковій накладній від 30 листопада 2013 року № 15, яка відображена ПП «Навік» в пункті 15 Розділу І Видані податкові накладні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

Отже висновки апеляційного суду про дотримання ПП «Навік» вимог податкового законодавства при врахуванні у податковому обліку проведеної з ТОВ «Джі Ем Джі Контент» господарської операції підтверджені матеріалами справи.

25 грудня 2013 року між ПП «Навік» та TOB «Комфі Трейд» укладено попередній договір № 25/12-1, на виконання пункту якого 30 грудня 2013 року TOB «Комфі Трейд» оплатило ПП «Навік» авансовий платіж в розмірі 229223,25 грн., в тому числі ПДВ 20% - 38203,87 грн., який відображено у податковій накладній від 30 грудня 2013 року № 53 Даний податковий кредит розподілено TOB «Комфі Трейд».

Аналогічно попереднім епізодам при укладенні основного договору оренди нерухомого майна № ОК-02/14 від 12 лютого 2014 року була відкоригована податкова накладна від 30 грудня 2013 року № 53 (розрахунок № 325), одночасно з чим ПП «Навік» прийняло на себе відкориговане податкове зобов'язання у березні 2014 року, що відображено у податковій накладній від 31 березня 2014 року № 326, відповідно через розподілення TOB «Комфі Трейд» вхідного ПДВ, між контрагентами рахується розбіжність за податковим зобов'язанням/кредитом у грудні 2013 року, що відповідно вказує на дотримання ПП «Навік» вимог податкового законодавства при врахуванні у податковому обліку проведеної господарської операції з TOB «Комфі Трейд».

Вирішуючи спір в частині встановленого податковим органом порушення при проведенні господарських операцій з ПП «Клін Хауз Профешнл», апеляційний суд встановивши, що причиною розбіжності на суму ПДВ в розмірі 4005,00 грн. стало неприйняття податковим органом декларації TOB «Комфі Трейд» за грудень 2013 року, дійшов правильного висновку, що за наявності належних первинних документів по взаємовідносинах між позивачем та ПП «Клін Хауз Профешнл», спір між ПП «Клін Хауз Профешнл» та контролюючим органом не може впливати на правомірність формування податкового кредиту ПП «Навік».

Так, між ПП «Навік» та ПП «Клін Хауз Профешнл» укладено договір купівлі-продажу товару від 21 грудня 2013 року. На підставі замовлення ПП «Навік», ПП «Клін Хауз Профешнл» виставило рахунок від 26 грудня 2013 року № 962 на суму 24027,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4004,63грн. Даний рахунок оплачено 27 грудня 2013 року. За фактом оплати вартості придбаного товару ПП «Клін Хауз Профешнл» надало податкову накладну від 27 грудня 2013 року № 82, за рахунок чого було сформовано податковий кредит ПП «Навік». ПП «Клін Хауз Профешнл» відобразило дану податкову накладну у реєстрі виданих та взяло на себе податкове зобов'язання, однак декларація за грудень 2013 року не була прийнята податковим органом. Поставка товару була здійснена 30 грудня 2013 року, що відображено у видаткові накладній № 940.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину, відтак апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

17 травня 2013 року між ПП «Навік» та ТОВ «Аптека Гаєвського (в подальшому TOB НВБФ «Терра») укладено попередній договір оренди нерухомого тайна № 17/05-3, зокрема, згідно абзацу 8 підпункту 30 пункту 18 якого сторони узгоджено що встановлення вітрин та дверей в орендованому приміщенні орендодавцем з компенсацією орендарем протягом 5 днів з дня отримання рахунку.

На виконання вказаного пункту договору та на підставі рахунку від 22 листопада 2013 року № 18, TOB НВБФ «Терра» оплатило ПП «Навік» за скління та двері 22618,10 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3769,68 грн., у зв'язку з чим, ПП «Навік» видало податкову накладну від 12 грудня 2013 року № 23.

31 січня 2014 року вказаними сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з компенсації витрат на скління та двері у розмірі 22618,10 грн.

При укладенні основного договору оренди нерухомого майна №22/01-1 від 22 січня 2014 року проведено коригування податкової накладної від 12 грудня 2013 року шляхом зменшення на повну суму (розрахунок від 31 січня 2014 року № 133) та видано нову податкову накладну № 134.

Отриманий в грудні 2013 року податковий кредит було розподілено, тобто відображено TOB НВБФ «Терра» в податковій декларації з ПДВ лише його частину (335,50 грн., що становить 8,9 % отриманого ПДВ), відповідно коригування призвело до наявності розбіжностей між податковим зобов'язанням/кредитом контрагентів по даній операції, які як правильно наголошено апеляційним судом виникли не з вини ПП «Навік», а також не свідчать про наявність порушення податкового законодавства позивачем.

Виявлене порушення пов'язане з нереальністю господарської операції позивача з ТОВ «Даммара» відповідач обґрунтовує тим, що у останнього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період серпень-листопад 2014 року. ТОВ «Даммара» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що встановлено, що реальність господарських операцій позивача з TOB «Даммара» при виконанні договору підряду від 10 вересня 2014 року, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: актом приймання-передачі матеріалів, платіжним дорученням, актом здачі-приймання робіт, податковою накладною.

Дані матеріали були придбані ПП «Навік» у ТОВ «Майстер» та ТОВ «Логітстик Сервіс» за договорами поставки від 10.02.2014 № 10/02-А та від 02.07.2014 № 02/07-1, що підтверджено наданими представником позивача копіями вказаних договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж.

Поруч з цим, відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації щодо даного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину, відтак апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Вирішуючи спір в частині встановленого податковим органом порушення при проведенні господарських операцій з ПП «Модний континент - Україна», апеляційний суд встановивши, що причиною розбіжності на суму ПДВ в розмірі 493,62грн. внаслідок виконання договору оренди нерухомого майна від 11 лютого 2014 року стала технічна помилка останнього, дійшов правильного висновку, що дані обставини не призвели до неправомірність формування податкового кредиту ПП «Навік».

Судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне погодитись з наданою судом апеляційної інстанції юридичною оцінкою безпідставності зменшення позивачу розміру суми залишку від'ємного значення з ПДВ у листопаді 2014 року на 121,00 грн., оскільки не врахування рішення ГУ ДФС України в Одеській області від 08 жовтня 2015 року №2633/10/15-32-10-02-07 при винесенні податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2016 року №0000022205 ДПІ у Суворовському районі підтверджується матеріалами справи.

17 січня 2014 року між ПП «Навік» та TOB «Кранфорд Сервіс» укладено договір про надання послуг з прибирання № 02/1701-02К. 30 січня 2015 року між контрагентами підписаний акт здачі-прийняття робіт № 17 та виписано податкову накладну № 25, яка була відображена при формуванні ПП «Навік» податкового кредиту. Вартість надання таких послуг була фіксованою і за пунктом 3.1.2 договору становила 65000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10916,67 грн. Зазначена сума разом з ПДВ була сплачена, згідно виставленого TOB «Кранфорд Сервіс» рахунку на оплату від 02 січня 2015 року.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про відсутність розбіжностей у податкових зобов'язаннях та податковому кредиті підтверджується наявністю перелічених вище доказів та їх змістом.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок апеляційного суду, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, обґрунтованим є висновок про безпідставність висновку відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту сформованого за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з наступними контрагентами: ТОВ «Оптикаленд», ПАТ «Одесаобленерго», ТОВ «Тріумф Медіа Груп», СП ТОВ «Мікроприбор», ПМП РВА «GMM Пресс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Комфі Трейд», ПП «Клін Хауз Профешнл», ТОВ НБФ «Терра», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модний континент - Україна», ПАТ «Нова лінія», ТОВ «Кранфорд Сервіс», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06.01.2016 року № 0000022205, яким ПП «Навік» зменшено розмір суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 136408 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість стали висновки відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від наступних контрагентів: ПП «Захід-Контранс» на суму ПДВ - 274649,17 грн., ПП «С.К.С.» на суму ПДВ - 273986,58 грн., ПП «Симос» на суму ПДВ - 56102,17 грн., ТОВ «Кранфорд Сервіс» на суму ПДВ - 610 грн., ПрАТ «МТС Україна» на суму ПДВ - 464 грн., ТОВ «Інфокс» на суму ПДВ - 7145 грн. А непідтверджені первинними документами господарські операції позивача з ПП «С.К.С.», ПП «ЗАХІД-КОНТРАНС», ПП «СИМОС» призвели до зменшення позивачу сум від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з названими контрагентами, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, а також від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується з його висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва