Ухвала суду № 66002297, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

21.03.2017 м. Київ № К/800/29255/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №822/5953/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Технічний проектний центр «Союз Транс Лайн-1» доДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 визнано неповажними причини пропуску Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн-1» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що строк на апеляційне оскарження був ним пропущений з поважних причин, просить прийняти ухвалу, якою направити справу на продовження розгляду до Вінницького апеляційного адміністративного суду, оскільки вважає, що ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2015 відповідачем на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015, постановлену у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 залишено без руху.

12.01.2016 ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням її недоліків, зокрема, несплатою судового збору у розмірі, визначеному Законом.

За результатами касаційного оскарження ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016, касаційну скаргу повернуто відповідачу ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.03.2016 внаслідок невиконання скаржником вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 08.02.2016 про залишення касаційної скарги без руху.

16.09.2016 відповідач вдруге звернувся із апеляційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015, до якої було додано квитанцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що у зв'язку з неналежним фінансуванням ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, остання не мала можливості сплатити судовий збір при поданні апеляційної скарги 23.11.2015. Проте, в серпні 2016 року частково профінансовано потребу відповідача щодо сплати судового збору та 08.09.2016 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 визнано неповажними причини пропуску Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 12.10.2016 виходив із того, що зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку та не можуть бути підставами для його поновлення, оскільки поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Проте, апеляційна скарга на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження подано лише 16.09.2016.

Разом з цим, ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження надходження та використання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до 16.09.2016, не надано таких доказів і на вимогу суду апеляційної інстанції після перерви в судовому засіданні. Однак, представником позивача були надані звіти про надходження та використання коштів загального фонду за формою №2д, №2м за І та за ІІ квартали 2016 року, згідно яких на рахунок 2800 «Інші поточні видатки» надійшли кошти в сумі 9136,47 грн. та відповідно 1743205,06 грн., що спростовує доводи апелянта про відсутність фінансування у вказаний період.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Водночас, названі відповідачем підстави не були поважними, адже залежали від його волевиявлення, не були об'єктивно непереборними, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту постановлення судом касаційної інстанції ухвали від 30.03.2016 про повернення касаційної скарги на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 відповідач протягом шести місяців (до 16.09.2016) не вчиняв жодних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду першої інстанції, що вказує на недобросовісне користування належним відповідачу правом оскарження рішення суду першої інстанції.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів відсутності належного фінансування Інспекції.

З огляду на викладене, колегія Суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вирішуючи питання про поважність пропущення відповідачем строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що названі відповідачем підстави не були поважними, адже залежали від його волевиявлення, не були об'єктивно непереборними, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення та вважає, що підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва