Ухвала суду № 66002196, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"28" березня 2017 р. м. Київ № К/800/18992/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі №820/12960/13-а за позовомПриватного підприємства «Харківвторсировина» доЗахідної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, задоволено позов Приватного підприємства «Харківвторсировина» та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.10.2013 №0007371501.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з неповним з'ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси" за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, що відображені у податковому кредиті по податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року та задекларовані до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №485/20-33-15-08/34390768 від 30.09.2013, яким зафіксовано порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок того, що ПП «Харківвторсировина» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту березня 2013 року податкові накладні, отримані від ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» на суму ПДВ 270032,96 грн. та порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2013 року на 270032,96 грн. та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 року на 270032,96 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», у зв'язку з чим податкові накладні, виписані останнім, не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В-1» №0007371501 від 17.10.1013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року у сумі 270033,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 135016,5 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» відповідачем зроблено виходячи з того, що постачальниками ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» є, зокрема, ПП «Валга» та ТОВ «Поліметал-Торг», які також були постачальниками по ланцюгу постачання від ТОВ «Едем» до ПП «Харківвторсировина». У зв'язку з чим, відповідач, з вказівкою на акт позапланової виїзної документальної перевірки позивача від 31.05.12013 №1931/15.4-08/34390768, акти ДПІ у м. Полтаві від 08.04.2013 №417/22.5-10/30285569 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», від 08.04.2013 №416/22.5-10/24929234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор М», акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 №89/229/38113463 про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Поліметал-Торг», зазначає про непідтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання від ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор М», ТОВ «Поліметал-Торг» до ТОВ «Едем» та від ТОВ «Едем» до ПП «Харківвторсировина», що, на думку відповідача, свідчить про порушення ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» вимог ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару.

Крім того, відповідач, з посиланням на лист ГОВ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.08.2013 №652/7/20-30-07-23 стверджує про наявність ознак нікчемності операцій з купівлі-продажу між ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» та ПП «Харківвторсировина», та з вказівкою на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», зазначив про відсутність посадових осіб останнього за місцезнаходженням підприємства (м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 33, кв. 3).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами. А також виходили з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що заперечуваний ним правочин між позивачем і ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» є нікчемним.

Разом з тим Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що для формування податкового кредиту та від'ємного значення з цього податку мають значення, як податкові накладні, так інші первинні документи, які видаються на підтвердження реально вчиненої операції, зважаючи на що при оцінці правильності їх врахування позивачем у податковому обліку, слід враховувати дані про рух активу, що вимагає з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, дослідити усі первинні документи, пов'язані з виконанням спірного договору в сукупності з іншими доказами, що стосуються предмету доказування, встановити наявність зв'язку між фактом продажу товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Проте, суди обмежились лише висновками про необов'язковість підтверджувати товарність операцій між позивачем і ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» товарно-транспортними накладними, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг для обліку яких застосовується товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення ПДВ у складі вартості придбаного товару до складу податкового кредиту. А також про те, що відповідно до п.5.1 договору №14/05 від 14.05.2012 поставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок постачальника, відповідно до моменту передачі ТМЦ позивачу ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» сам несе відповідальність за дотримання вимог законодавства при транспортуванні цього товару.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи податкового органу щодо відсутності факту перевезення ТМЦ від ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» до ПП «Харківвторсировина» з посиланням на наявність у провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, та надані в ході розслідування показання свідків-власників автотранспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, повнота з'ясування обставин, що входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, з урахуванням доводів податкового органу про неможливість здійснення поставки силами контрагента (його водіями), вимагає від судів встановлення обставин щодо руху цього товару, яким чином та за яких умов цей товар транспортувався.

Однак, судами не встановлено, чи підтверджуються обставини та факти транспортування належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, наприклад, поясненнями водіїв, які перевозили цей товар, у зв'язку з чим необхідно було поставити питання про необхідність виклику їх свідками.

А також суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, про яке відповідач відзначав в ході судового розгляду, та залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушення, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва