Ухвала суду № 66001885, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/7773/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Одеського державного університету внутрішних справ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішних справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

19 вересня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, а саме: стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 5730,24 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м.Одеса, вул. Успенська, 1, код ЄДРПОУ 08571570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів в сумі 5730,72 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять гривень сімдесят дві копійки).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Судами встановлено, що наказом ОДУВС «По особовому складу» № 162 о/с від 06 листопада 2015 року згідно пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)) майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), старшого чергового коменданта комендатури Херсонського факультету, з виплатою компенсації за 34 доби невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році; вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 15 років 09 місяців 13 днів; виплатити йому щомісячну премію у розмірі 75% за листопад 2015 року.

Відповідно до виписки ПАТ «Ощадбанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 30 листопада 2015 року на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 3957,90 грн, 25 грудня 2015 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 9074,25 грн.

Сторонами не заперечується, що повний розрахунок при звільненні позивача 06 листопада 2015 року не проведено, а представник відповідача в письмових поясненнях зазначає про сплату відповідних сум двома платіжними дорученнями 30 листопада 2015 року та 25 грудня 2015 року.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 07.11.2015 року по 24.12.2015 року (відповідно до довідки про середню заробітну плату (доходи) ОДУВС), розрахована з середньоденної заробітної плати позивача складає 5730,72 грн. (119,39 грн середньоденного заробітку * 48 календарних днів періоду між 07 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року).

Крім того, в спірних правовідносинах предметом спору є виплата позивачу у належному розмірі середнього заробітку, який складається із сум, що фактично є складовими заробітної плати, а тому строки позовної давності у цьому випадку не застосовуються, оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-13/201 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У касаційній скарзі Одеський державний університет внутрішних справ не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

В обгрунтування вимог касаційної скарги зазнаяає, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений нормами КАС України.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського державного університету внутрішних справ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішних справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя М.М. Заїка