Ухвала суду № 66001861, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/25400/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції м. Львова Гринь В.А. про скасування постанови,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати незаконними дії інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції м. Львова Гринь В.А. та скасувати постанову серії ЕАА №021197 від 11 червня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора 1-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції м. Львова Гринь В.А. у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №021197 від 11 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності закрито.

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених в ній недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн.

На виконання зазначеної ухвали Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції надіслало до суду платіжне доручення №1445 від 28 липня 2016 року року, відповідно до якого судовий збір ним сплачено у розмірі 606,32 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року повернуто у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року та направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не оплачена судовим збором у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» за вимоги не майнового характеру при поданні позовної заяви суб'єктом владних повноважень, юридичною особою.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про усунення недоліків в частині оплати судового збору згідно вимог Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

При цьому, апеляційний суд застосував вимоги статті 4 Закону №3674-VI, запропонувавши позивачу сплатити судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки від 1 розміру мінімальної заробітної плати при поданні позовної заяви, тобто 1515,80 грн.

Проте, до такого висновку суд дійшов в порушення норм матеріального і процесуального права виходячи з наступного.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до апеляційної скарги.

Частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно вимог частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Дійсно, порядок сплати та ставки судового збору визначаються Законом №3674-VI.

Так, статтею 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

Відповідно до статті 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи [так само як постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)] про накладення адміністративного стягнення <…> може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини 1 статті 18 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

У частині 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

Отже, відповідно до положень статей 287 КУпАП у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

У частині 4 статті 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом №3674-VI.

Відповідно до положень статей 3, 4, 5 Закону №3674-VI серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об'єктів справляння судового збору немає таких, які би мали його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення та які би постанову про адміністративне правопорушення відносили до об'єктів справляння судового збору. У взаємозв'язку зі статтею 288 КУпАП цей Закон не встановлює підстав, умов, вимог, пільг щодо сплати судового збору чи державного мита органом (посадовою особою), який наклав адміністративне стягнення і який з огляду на своє процесуальне становище відповідача не підпадає і не може підпадати під категорію суб'єктів, що можуть оскаржити своє ж рішення про накладення адміністративного стягнення.

Ретроспективний аналіз встановленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження та підстави звільнення від сплати державного мита встановлені і діють в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року №586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Положення зазначеної статті у цій редакції з урахуванням окремих змін та доповнень, що в основному не зачіпають положень щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, є чинними й діють з 16 листопада 2008 року.

За приписами Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» (у редакції, чинній до набрання чинності Законом №3674-VI), державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, <...>, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, <...>. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон №3674-VI, який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-от правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому, наприклад частини 2 статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі №3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає.

За частиною другою статті 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності раніше було остаточним і оскарженню не підлягало. Положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року №3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цьому Рішенні зазначено також, що у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Визнання неконституційними положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що до і після прийняття Конституційним Судом України рішення від 8 квітня 2015 року №3-рп/2015 Закон №3674-VI не визначав і не визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, колегія суддів вважає, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2-4 Закону №3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору.

При цьому, КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом №3674-VI, сплаті не підлягає.

Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (у справах № 21-1410а16, №№ 306/17/16-а, 298/1232/15-а).

Враховуючи зазначені положення законодавства суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку повертаючи апеляційну скаргу позивачу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження апеляційного розгляду.

За приписами частин 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й Рецебуринський

І.В. Штульман