Постанова № 66001029, 05.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Львів № 876/8869/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

представника позивача ( апелянта):ОСОБА_1

представника відповідача ( апелента ):ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» та Головного Управління Державної Фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» до Головного Управління Державної Фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

02.09.2016 р. позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог звернувся в суд з позовом до Головного Управління Державної Фіскальної Служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 30.05.2016 року та № НОМЕР_2 від 01.09.2016 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області форми «Р» від 01.09.2016 року № НОМЕР_2 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі - 1498375,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 749188,00 грн. В задоволені решти вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянти ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» та ОСОБА_4 управління державної фіскальної служби у Тернопільській області подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» просить суд, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 р. скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

ОСОБА_4 Управління Державної Фіскальної Служби у Тернопільській області просить суд, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 р. скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити в позові повністю.

Представники апелянтів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги з підстав в них зазначених. Просили суд, апеляційні скарги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» слід задовольнити, а апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

29.04.2016 року податковий орган провів планову виїзну перевірку ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 186/1401/30834410 від 29.04.2016 року та встановлено наступні порушення, а саме:

-заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 533 489 грн., у тому числі за листопад 2013 року - 130 124 грн., за грудень 2013 року - 387 619 грн., за січень 2014 року - 600 430 грн., за лютий 2014 року - 385 709 грн., за травень 2014 року - 13 174 грн., за червень 2014 року - 16 433 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 13 819 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 13 819 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2016 р. форми «В4» яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 13819 грн 00 коп. (по декларації № НОМЕР_3 дата реєстрації 19.01.2016 р. за грудень 2015 р. ) За змістом даного податкового повідомлення-рішення позивач порушив п.п.а п. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 188.1 ст. 188 ПК України

Крім того, податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 30.05.2016 р. яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів, послуг в сумі 1533 489 грн., за штрафними санкціями 767746 грн., а всього на загальну суму 2 301 235 грн. 00 коп. За змістом даного податкового повідомлення-рішення позивач порушив п.п.а п. 185.1 ст. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187; а. 188.1 ст. 188; п. 209.6 ст. 209 ПК України.

Не погоджуючись з даними податковими-рішеннями від 30.05.2016р. за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 від 30.05.2016 р. позивач звернувся до податкового органу із скаргою від 28.07.2016 р. про перегляд даних податкових-рішень.

Відповідно до рішення податкового органу про результати розгляду скарги від 28.07.2016 р. податковий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 р. № НОМЕР_4 та скасувала податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 р. № 0001401401401 в частині сплати 1001,00 грн. застосованої штрафної фінансової санкції, а в іншій частині залишено без змін.

01.09.2016 р. податковий орган з врахуванням рішення про результати розгляду скарги від 28.07.2016 р. виніс податкове повідомлення-рішення форми «р» № НОМЕР_2 від 01.09.2016 р. яким збільшено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 1533489,00 грн. за штрафними санкціями 766745 грн. а всього на загальну суму 2300234,00 грн. (а.с. 104 )

Отже, предметом розгляду даної справи є податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2016 року та № НОМЕР_2 від 01.09.2016 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 01.09.2016 року колегія суддів дійшла висновку що дане повідомлення-рішення є протиправним яке слід скасувати виходячи з наступного. ( а.с. 104 )

Судом першої встановлено, що позивач ОСОБА_5 «Агрополіс» уклав договори суборенди земельних ділянок з ПАП «Січ» від 17.02.2010 року б/н та від 03.08.2011 року б/н.(а.с.42-46, а.с.52-56).

За умовами даних договорів ПАП «Січ» (Суборендодавець) надає, а ОСОБА_5 «Агрополіс» (Суборендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1002 га, яка знаходиться на території Базарської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. На земельних ділянках ОСОБА_5 «Агрополіс» вирощувало кукурудзу. Зібрана кукурудза бела реалізована позивачем ОСОБА_5 «Кернел Трейд» протягом періоду з листопада 2013 р. по лютий 2014 р., всього на загальну суму 8990250,53 грн., в тому числі ПДВ 1498375,08 грн. Сума ПДВ від реалізації кукурудзи вирощеної на суборендованій землі включена до складу податкового зобовязання з ПДВ декларації протягом періоду з листопада 2013 р. по лютий 2014 р.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що реалізація продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів суборенди, які не пройшли державної реєстрації повинна відноситись до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній декларації, згідно якої відбуваються розрахунку з бюджетом виходячи з наступного.

Аналізуючи положення ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 6, ст.ст. 13,14 Закону України «Про оренду землі», ст. 209 Податкового кодексу України колегія суддів вважає що у податкового органу були відсутні законні підстави для застосування негативних наслідків до ОСОБА_5 «Агрополіс» у разі недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Оскільки, позивач дотримав вимоги податкового законодавства а тому, в податкового органу відсутні підстави для визначення податкових зобовязань із податку на додану вартість за правилами загального режиму, дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації товарів.

Отже, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки ( паю ) як обовязкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Податковий орган не вправі застосовувати до аграріїв будь-яких негативних наслідків, якщо він не дотримався норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди, але водночас діяв відповідно до податкового законодавства.

Дана позиція узгоджується з позицією яка викладена в Інформаційному листі ВАСУ від 28.12.2012 № 2614/12/13-12, Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 р. у справі № 804/10494/13-а; від 28.07.2015 р. у справі № 816/267/13-а; від 07.04.2015 р. у справі № 808/287/13-а.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2016 р. яким ОСОБА_5 «Агрополіс» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розміні 13819 грн. ( по декларації № НОМЕР_3, дата реєстрації 19.01.2016 р. за грудень 2015 р. колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині виходячи з наступного. ( а.с. 13 )

Податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що до податкового зобовязання позивач не включив ПДВ за реалізовані покупні товарно-матеріальні цінності зокрема, підприємство протягом періоду перевірки проводив реалізацію цукру іншим підприємствам в мішкотарі. Ціна одного мішка поліпропіленового із додатком становить 2,71 грн. без ПДВ згідно податкової накладної № 8 від 17.12.2013 р. яка отримана від Борщівського цукрового заводу. Реалізація цукру в мішкотарі здійснювалась підприємствам в період за лютий 2014 р. по квітень 2015 р.

Контролюючий орган вважає що позивач безпідставно занизив податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 48933 грн.

Колегія суддів вважає, що мішки з під цукру являються складовою частиною витрат повязаних з виробництвом та реалізацією цукру та відносяться до виробничих факторів які передбачені ст. 209.15 ПК України оскільки, цукор не може реалізовуватись насипом (реалізується в мішках ) тому, мішки входять у виробничі фактори, що дають право ОСОБА_5 «Агрополіс» на податковий кредит.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки, податковий орган як субєкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 «Агрополіс» є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 р. у справі за № 819/1037/16 скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області № НОМЕР_1 від 30.05.2016 року та № НОМЕР_2 від 01.09.2016 року.

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

СуддяН.В. Бруновська

Суддя Р.М. Гулид

СуддяР.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 10.04.2017 року.