Ухвала суду № 66000890, 10.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2023/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіна Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Куликівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року клопотання ОСОБА_3 про заміну позивача на його правонаступника задоволено, замінено ОСОБА_4 на ОСОБА_3 (дружину згідно з даними свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1).

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 проходив службу в УМВС України в Чернігівській області і наказом начальника Управління від 11.06.2009 року № 103 о/с був звільнений з органів МВС в запас Збройних Сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням).

В день звільнення відповідачем не було нараховано та виплачено ОСОБА_4 індексацію грошового забезпечення за червень 2009 року, у зв'язку із чим ОСОБА_5 звернувся до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного позову від 09.08.2016 року по справі № 825/1866/15-а адміністративний позов ОСОБА_4 було задоволено частково та стягнуто з Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на його користь індексацію грошового забезпечення за червень 2009 року в розмірі 63 грн. 53 коп.

Вищевказані кошти були нараховані та виплачені ОСОБА_4 25.10.2016 року, що підтверджується меморіальним ордером № 9.

У зв'язку із виплатою Куликівським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області ОСОБА_4 індексації за червень 2009 року у жовтні 2016 року, він втратив частину отриманого доходу, а тому відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» ОСОБА_5 має право на отримання передбаченої Законом компенсації.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон України № 2050-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону України № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі Закон України№ 1282, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із нормами статей 1 та 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Абзацом 1 статті 19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2000 року № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 частини 4 вищевказаного Порядку).

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

З матеріалів справи вбачається, що з Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області стягнуто на користь ОСОБА_4 індексацію грошового забезпечення в сумі 63 грн. 53 коп., яку роботодавець в силу вимог закону повинен був нарахувати та виплатити в червні 2009 року, але цього не зробив. Фактична виплата вказаним відповідачем зазначених коштів відбулась 25.10.2016 року, що свідчить про порушення строків здійснення такої виплати, не зважаючи на те, що нарахування та виплата відбулися згідно із судовими рішеннями.

У постанові від 18.11.2014 року у справі № 21-518а14 Верховний Суд України акцентував увагу на тому, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 07.11.2012 року у справі № 6-131цс12.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення органів МВС України в Чернігівській області (в тому числі Куликівського РВ) не внесений, вказаний відповідач в силу вимог ст. 107 Цивільного кодексу України як юридична особа ще не припинився, а тому саме з нього, а не з ГУНП в Чернігівській області має бути стягнуто на користь позивача вищевказану грошову компенсацію.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, ст. 1227 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 14 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.