Ухвала суду № 66000873, 13.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 р. Справа № 876/9752/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року Франківським районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови Закарпатської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0764/30502/16 від 07 червня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що при винесенні оскаржуваної постанови позивача не було належним чином повідомлено про місце розгляду справи чим порушено права, передбачені ст. 498 МК України на особисту присутність під час розгляду справи. Також вказано, що порушення митних правил, визначене у ст. 470 МК України та яке інкримінується позивачу у вину не є триваючим, і з моменту його вчинення, як це зазначено у оскаржуваній постанові та до моменту винесення самої постанови минуло більше 6 місяців.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову № 0764/30502/16 від 07 червня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України ОСОБА_3 з накладенням штрафу у розмірі 8500 грн. скасовано.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Закарпатською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а адміністративний позов є безпідставним, оскільки з аналізу змісту ст. 467 МК України, положень КУпАП, листів Міністерства юстиції України від 01.12.2013 року №22-34-1465, від 17.07.2007 року № 22-14-493 вбачається, що правопорушення вчинене позивачем є триваючим; про місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, що відображено у врученому йому протоколі про порушення митних правил № 0764/30502/16 від 07 травня 2016 року, а Закарпатська митниця ДФС має у своєму розпорядженні два адміністративних будинки, в тому числі і в м. Ужгород, вул. Собранецька, 220.

Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в задоволенні такої.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 07 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 було складено протокол про порушення митних правил № 0764/30502/16, в якому вказано, що 07 травня 2016 року під час здійснення митних формальностей при проходженні митного контролю позивача на митному посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_3 наявне орієнтування Херсонської митниці ДФС від 27 квітня 2016 року № 20/413-23с.

Згідно вказаного орієнтування 16 травня 2015 року ОСОБА_3 ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Чоп-Захонь» Закарпатської митниці ДФС у митному режимі «транзит» транспортний засіб марки «VW», модель «TOUAREG», реєстраційний номер RPZ09662, VIN:WVGZZZ7LZ7D077829, який в подальшому 21 травня 2015 року був вивезений до ВЕЗ «Крим» через КПВВ «Каланчак» Херсонської митниці ДФС та не вивезено з митної території України, що є порушенням митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, а саме перевищення позивачем встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку доставки легкового автомобіля, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), більше ніж на десять діб.

У протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться 07 червня 2016 року об 16 год. 00 хв. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 220.

07 червня 2016 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_5 винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0764/30502/16 від 07 червня 2016 року, якою громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що відповідач дійсно повідомив позивачу місце розгляду адміністративної справи за адресою: м. Ужгород, вулиця Собранецька, 220, і саме цю адресу відповідач зазначив у протоколі № 0764/30502/16 від 07 травня 2016 року.

У той же час, позивач стверджує, що прибув за вказаною адресою для участі в розгляді справи, проте не виявив там адміністративного приміщення відповідача. У підтвердження цьому, надав суду витяги із сайту Міністерства Юстиції України, з якого вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи - Закарпатської митниці ДФС є Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що вказавши для позивача невірне місце проведення розгляду адміністративної справи відносно нього та провівши розгляд справи у його відсутності, не зясувавши причин неявки, відповідач розглянув адміністративну справу з порушенням вимог ст. 497 МК України та позбавив позивача процесуальних прав, передбачених ст. ст. 498, 526 Митного Кодексу України, якими забезпечується можливість брати безпосередню участь в розгляді справи та користуватися правами: знайомитися з матеріалами справи; робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та документів, що є у справі; бути присутнім під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у їх дослідженні; заявляти клопотання та відводи; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника; виступати рідною мовою, давати усні і письмові пояснення; подавати свої доводи, міркування та заперечення.

З наведеного вбачається, що відповідач процесуальних вимог при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_3 не дотримався та вчинив дії, що суперечать вимогам вказаних вище норм Закону, а також ряду Конституційних положень, щодо гарантії державою процесуальних прав сторони провадження.

Згідно ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно п. 17 ст. 1 Митного Кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи на які відповідно до цього Кодексу та інших Законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Митні органи України, реалізуючи митну політику повинні забезпечувати правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 524 вказаного кодексу, справи про порушення митних правил розглядаються за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого, здійснювали провадження у цій справі.

Встановлено, що протокол складено на митному посту «Тиса» 07 травня 2016 року, а розгляд матеріалів проведено 07 червня 2016 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_5 07 червня 2016 року, тобто з порушенням строків визначених ст. 525 Митного Кодексу України, відповідно до якої, справа про порушення митних правил розглядається у пятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувана постанова винесене з порушенням порядку визначеного ст. ст. 524, 525, 526 Митного кодексу України. Також встановлено, що постанова складена з перевищенням повноважень, передбачених ст. ст. 527 Митного кодексу України та ст. 284 КУпАП, якими не передбачається визнання винуватості особи, як це здійснено у резолютивній частині постанови, що оскаржена. Постанова також не відповідає вимогам ст. 285 КУпАП України, в частині відсутності даних про дату скерування копії постанови адмінпорушнику.

Відповідно до ст. 530 Митного Кодексу України, ст. 293 КУпАП, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом, у звязку з поданням адміністративного позову. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Що стосується решти доводів позивача та його представника, як підстави для скасування постанови, то такі судом не розглядаються, оскільки вони є похідними від процесуальних рішень посадової особи, щодо встановлення обставин справи в ході її розгляду, яке проведено з порушеннями процесуального порядку, які у своїй сукупності утворили ряд підстав для скасування постанови.

При цьому, судом не аналізуються та не оцінюються вказані вище доводи сторони позивача на предмет правильності кваліфікації відповідачем його дій за ч. 3 ст. 470 МКУ, а також наявності чи відсутності в його діях правопорушення та чи відповідають вони кваліфікації.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що постанова Закарпатської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0764/30502/16 від 07 червня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн. не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року в справі № 465/3731/16-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_6

Ухвалу складено в повному обсязі 14 квітня 2017 року.