Ухвала суду № 66000841, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/900/17 Головуючий у 1- й інстанції Літвінова А.В. Суддя - доповідач: Аліменко В.О.

О К Р Е М А У Х В А Л А

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2017 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та прийняти нову постанову, якою справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було виявлено порушення чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, виходячи з приписів статей 166, 208 КАС України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що непризначення та невиплата йому одноразової грошової допомоги здійснено відповідачами всупереч вимог п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого 25.12.2013 року №975, а відтак такі дії є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року в справі №826/6812/16 позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерства оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаної постанови постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2016 р. у справі №826/6812/16 ОСОБА_2 виданий виконавчий лист від 22.11.2016 року, строком пред'явлення до виконання до 04.10.2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року залишена без змін.

Однак, станом на 11.04.2017 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі №826/6812/16 з боку Міністерства оборони України не виконана в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду повторно.

Однак, незважаючи на численні звернення позивача до Міністерства оборони України та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі №826/6812/16 залишається досі невиконаною, тобто відповідач ухиляється від виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14, ст. 255 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.

Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».

Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.

Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Особа, яка звернулась до суду за для захисту своїх прав та інтересів перед державними органами - суб'єктами владних повноважень, і на користь якої ухвалено судове рішення має право на належне його виконання. Держава створюючи суди, забезпечуючи громадян правом звернення до судів повинна забезпечити належний рівень виконання судових рішень.

Встановлено обов'язковість виконання судових рішень, що є сталим принципом існування правового суспільства, направленим на підтримку авторитету суду та задоволення очікувань громадянина на свій захист з боку держави через утворені спеціальні органи. Особа, отримуючи судове рішення, що набрало законної сили, передбачає та сподівається, що таке рішення буде виконане. Держава гарантує належний захист своїх громадян, гарантує, що кожне судове рішення буде виконане та правосуддя буде діяти у тому числі у публічних відносинах держави з особою, на користь якої ухвалено рішення.

Зважаючи на тривале та необґрунтоване невиконання Міністерством оборони України постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі №826/6812/16, численні звернення ОСОБА_2, які залишаються належним чином не розглянутими або розглянуті формально, існує необхідність повідомити Міністерство оборони України про вищенаведені обставини для вжиття відповідних заходів.

Колегія суддів зазначає, що Міністерство оборони України протиправно ухиляється від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, чим порушує як норми чинного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тим самим змушуючи своїми незаконними діями неодноразово звертатись позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне повідомити про порушення з боку Міністерства оборони України зобов'язавши усунути виявлені порушення та повідомити суд про вжиті заходи реагування.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити Міністерству оборони України, що наслідком невиконання постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі №826/6812/16 є притягнення до кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 58, 159, 166, 208, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Довести до відома вищого керівництва Міністерства оборони України про виявлені порушення законодавства які допущені при виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі №826/6812/16 для відповідного реагування та усунення вказаних порушень.

Повідомити Київський апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.