Ухвала суду № 66000631, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15987/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мідас Люкс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: вчизнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення по формі «С» від 31 березня 2015 року № 0002082204 видане ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за платежем штрафні (фінансові) санкції на суму 40088 грн 98 коп.; визнати незаконними і протиправними дії посадових осіб ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, що виписали і підписали вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31 березня 2015 року № 0002082204. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім Мідас Люкс» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 05.03.2015 №231/26-54-22-4/33783249 (далі - Акт перевірки) (а.с. 38-191).

Так, Акт перевірки містить посилання на те, що при перевірці касової книги підприємства встановлено, що в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у касі підприємства проводились розрахункові операції, видача готівкових коштів фізичним особам за повернутий товар або здійснювалась видача готівкових коштів за надмірно сплачений товар з оформленням відповідних видаткових касових ордерів, без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 10 532 грн 14 коп.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що:

1) 15.05.2013 позивачем здійснено розрахункову операцію в готівковій формі на суму 2251 грн 68 коп. (видатковий касовий ордер від 15.05.2013 №1256);

2) 29.05.2013 здійснено розрахункову операцію в готівковій формі на суму 328 грн 58 коп. (видатковий касовий ордер від 29.05.2013 №1258);

3) з 29.05.2013 по 22.11.2013 позивачем здійснені розрахункові операції в готівковій формі на загальну суму 7 951 грн 88 коп. (видатковий касовий ордер від 29.05.2013 №1259 на суму 170 грн 48 коп.; видатковий касовий ордер від 01.08.2013 №1267 на суму 654 грн 37 коп.; видатковий касовий ордер від 01.08.2013 №1268 на суму 1176 грн 50 коп.; видатковий касовий ордер від 01.08.2013 №1269 на суму 1984 грн; видатковий касовий ордер від 29.08.2013 №1277 на суму 2386 грн 78 коп.; видатковий касовий ордер від 15.10.2013 №1284 на суму 1224 грн; видатковий касовий ордер від 22.11.2013 №1289 на суму 168 грн 55 коп.; видатковий касовий ордер від 22.11.2013 №1290 на суму 187 грн 20 коп.).

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.03.2015 №0002082204 про застосування до позивача, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 088 грн 98 коп. (а.с. 13).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.07.2015 № 1074/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду скарги позивача, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 № 0002082204 - без змін (а.с. 17-18).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивача притягнуто до відповідальності за витрачання коштів, при цьому до каси підприємства суми не надходили, а видавалися, тому у випадку застосування абзацу третього Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» базисом розрахунку (сумою надходження коштів) має бути від'ємна сума, що унеможливлює застосування штрафних санкцій за правовою нормою, визначеною в оскаржуваному повідомленні - рішенні в якості підстави для застосування санкцій, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного повідомлення - рішення. При цьому вимоги про визнання протиправними дій задоволенню не підлягають з огляду на те, що судом не встановлено обставини вчинення будь - яких протиправних дій з боку співробітників відповідача.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Тобто, повернення передплати за непроданий товар може здійснюватись підприємством і за адресою офісу через касу підприємства з оформленням видаткових касових ордерів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем за місцем реалізації товарів видача готівкових коштів за повернутий товар не здійснювалася.

Згідно з пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

У відповідності до п. 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з п.3.7 Положення №637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Аналіз наведених норм матеріального права дає суду підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку ж проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

За таких обставин, повернення готівкових коштів згідно згадуваних видаткових касових ордерів не є видачею готівкових коштів за повернутий покупцем товар, у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З матеріалів справи вбачається, що до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40 088 грн 98 коп.

У відповідності до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Однак, позивача притягнуто до відповідальності за витрачання коштів, при цьому до каси підприємства суми не надходили, а видавалися.

Отже, у випадку застосування абзацу третього вищезазначеного Указу базисом розрахунку (сумою надходження коштів) має бути від'ємна сума, що унеможливлює застосування штрафних санкцій за правовою нормою, визначеною в оскаржуваному повідомленні-рішенні в якості підстави для застосування санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0002082204.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій, оскільки судом не встановлено обставини вчинення будь - яких протиправних дій з боку співробітників відповідача.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.