Ухвала суду № 66000405, 06.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2017 рокусправа № 804/15600/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання:Федосєєва Ю.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі № 804/15600/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200080/1 від 21.05.2014 р., прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів;

- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00161 від 21.05.2014 р., прийняту Дніпропетровською митницею Міндоходів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ Гранд полімер ЛТД зареєстроване юридичною особою 14.06.2002 року, про 10.11.2004 року здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 10651200000001168 (Свідоцтво серії АД № 215851); код ЄДРПОУ 31987126.

30.07.2013 року між ТОВ Гранд полімер ЛТД (покупцем) та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD, Великобританія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 30-07/2013 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити поліетилен і поліпропілен різних марок (далі товар) в кількості і асортименті згідно з Рахунком-пропозицією, який є невідємною частиною контракту.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 вказаного Контракту вартість упаковки з нанесеним маркуванням включена у ціну. Вартість витрат на страхування вантажу на час його транспортування до місця призначення, у випадку обовязкового страхування згідно п.3.2 контракту, включена в ціну.

Розділом 3 Контракту визначено, що метод поставки товару визначається в кожному Рахунку-пропозиції до окремої партії товару.

Згідно з п. 3.2 Контракту продавець продає товар даному контракту на умовах СІF Одеса (порт), Україна (згідно з ІНКОТЕРМС 2000). Умови поставки зазначаються у відповідному Рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за згодою сторін (а.с. 22).

Також, згідно з п. 3.3 Контракту продавець зобовязаний підготувати товар та відвантажити його з порту впродовж 10 (десять) днів від дати отримання оплати (т. № 1 а.с. 29).

На виконання вказаного Контракту фірмою S.C.Rompetrol Rafinare S.A. (Румунія) у травні 2014 року здійснено відвантаження ТОВ Гранд полімер ЛТД товару: полімери етилену у первинних формах, поліетилену з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625кг.

20.05.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару: полімери етилену у первинних формах, поліетилен з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625.

Вказаний товар заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (МД № 110100000/2014/212244); митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (основний метод) та визначена на рівні 1,73дол.США/кг.

Для підтвердження відомостей про митну вартість товару, заявлену у митній декларації, позивачем були надані до митного органу наступні документи:

- контракт-заявка № 13/05-1;

- міжнародна транспортна накладна (СМR);

- докази оплати товару № б/н від 06.05.2014 року;

- рахунок-фактура від 15/05/2014 № 2;

- рахунок-фактура № СФ-0000276 від 15.05.2014 року;

- довідка про транспортні витрати № 15/05-1 від 15.05.2014 року;

- комерційний інвойс № 08/05/14 від 08.05.2014 року;

- комерційний інвойс № НОМЕР_1 від 08.05.2014 року;

- пакувальний лист;

- проформа інвойс;

- проформа інвойс № 120 від 30.04.2014 року від виробника на постачальника;

- зовнішньоекономічний контракт від 30.07.2013 року № 30-07/13, додаткова угода № 1 від 30.12.2013 року;

- додаткова угода № 2 від 17.02.2014 року;

- додаткова угода № 3 від 18.02.2014 року;

- договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 07/05-2 від 07.05.2014 року;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 70501 від 07.05.2014 року;

- сертифікат походження товару № 720 від 14.05.2014 року, сертифікат якості № 631 від 02.05.2014 року, інформація про позитивні результати СЕС контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено;

- МД країни відправлення 14/ROST/1970е0060057 від 16.05.2014 року;

- лист фірми ERMANO ENTERPRISE LTD № 21/05-14 від 21.05.2014 року.

У результаті митного контролю відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, містять розбіжності, а саме:

- у пункті 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 30.07.2014 року № 30-07/2013 умови поставки зазначено, що продавець продав товар за цим контрактом на умовах CIF Одеса (порт), Украйна. Однак в наданих для митного оформлення інвойсах від 13.05.2014 року № НОМЕР_2 та від 30.04.2014 року № 30.04.2014 зазначено умови поставки FCA Наводарі, Румунія. У наданих для митного оформлення додаткових угодах № 1 від 30.12.2013 року та № 2 від 17.02.2014 року, будь-які зміни до пункту 3.2 вказаного контракту не внесено;

- у банківському платіжному документі наявне посилання на рахунок від 30.04.2014 № 30/04/2014, який виставлено на поліетилен двох видів: В 20/03 та В21/2, - на загальну суму 106425 доларів США та загальною вагою 61875 кг. Таким чином, однозначно ідентифікувати за наданим банківським платіжним документом саме оцінювану партію товару, на думку відповідача, не є можливим;

- рахунок-фактура від 15.05.2014 № 2 не відповідає вимогам частини одинадцятої статті 58 МК України у частині виділення з вартості міжнародних перевезень товарів витрат на транспортування після ввезення;

- у рахунку-фактурі від 15.05.2014 № СФ-0000276 не обґрунтовано підстави для розмежування транспортно-експедиційних послуг на території України (їх розділено на дві складові, без зазначення підстав для такого розмежування).

В рамках проведення консультації та у зв'язку із вказаними виявленими розбіжностями посадовою особою Дніпропетровської митниці під час здійснення митного контролю оформлено повідомлення від 20.05.2014 року № 1 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

20.05.2014 року декларантом до Дніпропетровської митниці надано наступні документи:

- додаток № 3 від 18/02/14 до зовнішньоекономічного контракту від 30/07/2014 № 30-07/2013;

- рахунок-фактура від 15/05/2014 № 2 згідно з вимогами частини одинадцятої статті 58 МК України;

- лист від 21/05/2014 № 21/05-14 від фірми ERMANO ENTERPRISE LTD;

- проформа-інвойс від 30/04/2014 № 120 від виробника на постачальника;

- виписка з бухгалтерської документації від 21/05/2014 № 21/05.

За даними митного органу декларантом не надано:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Ненадання наведених документів декларант пояснив неможливістю їх надання у визначений митним органом термін.

В результаті розгляду додатково наданих документів, відповідачем були виявлені наступні розбіжності:

- документ, наданий в якості виписки з бухгалтерської документації № 21/05 від 21.04.2014 року, за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зазначена в ній інформація повною мірою не ідентифікує господарську операцію та обставини її здійснення;

- надано рахунок-фактуру № 2 від 15.05.2014 року без зазначення підстав внесення до нього змінених даних особою, що склала відповідний документ, що робить його юридично некоректним.

Також, у митного органу наявна інформація: за попередніми митними оформленнями, здійсненими за МД від 19.05.2014 № 100270001/2014/277847 щодо аналогічного товару становить 1,78 дол. США/кг.

У звязку з наведеними обставинами, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2014 року № 110100000/2014/200080/1, відповідно до якого митну вартість товару: полімери етилену у первинних формах, поліетилену з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625кг скориговано до 1,78 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням другорядного (2б) методу за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до статті 60 Митного кодексу України.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару за митною декларацією відповідачем відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 21.05.2014 року № 110100000/2014/00161.

Митне оформлення товару було здійснено під гарантію та оформлене за МД № 110100000/2014/212453 від 21.05.2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, в тому числі і рахунок-фактура (інвойс).

За нормами п. 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Порядок застосування резервного методу визначає стаття 64 МК України.

Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, ч. 6 ст. 54 МК України, яка визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Нормами статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з контракту від № 30-07/2013 від 30.07.2013 продавець зобовязаний підготувати товар та відвантажити його з порту впродовж 10(десять) днів від дати отримання оплати. Також, продавець продає товар по даному контракту на умовах СІF Одеса (порт), Україна (згідно з ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до Інкотермс 2000 продавець зобовязаний доставити товар названому ним перевізнику, крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару.

Розділом 3 Контракту визначено, що метод поставки товару визначається в кожному конкретному Рахунку-пропозиції до кожної конкретної партії товару. Умови поставки зазначаються у відповідному Рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за згодою сторін.

Вартість витрат на страхування вантажу на час його транспортування до місця призначення, у випадку обовязкового страхування згідно п. 3.2 контракту, включена в ціну

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, в кожному окремому випадку кожної наступної поставки можуть бути змінені умови поставки.

Крім того, стосовно посилань апелянта на невідповідності умов поставки товару, що заявлений позивачем до митного оформлення (FCA), умовам, зазначеним у Контракті (СІF), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки декларантом надані документи (додаткові угоди №1, №2, №3), що свідчать про досягнення сторонами Контракту згоди стосовно даної партії товару.

Так, на підтвердження виконання умов поставки FСА, що зазначений в інвойсах, в матеріалах справи містяться договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2014 р. №70501 (т. № 1 а.с. 54), довідка № 15/05-2 від 15.05.2014 року, договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 2105-2 від 13.05.2014 року, контракт-заявка № 13/05-1 від 13.05.2014 року, проформа-інвойс № 120 від 30/04/2014 року від виробника на постачальника.

До того ж, згідно контракт-заявкою від 13.05.2014 року № 13/05-1 оплата транспортних витрат по факту вивантаження та відповідно до договору № 70501 від 07.05.2014 року, тобто протягом 2-х банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу…, а оскільки заявка є невідємною частиною договору, то на момент митного оформлення позивач не міг надати платіжне доручення, строк оплати яких не наступив.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає лише про можливе заниження позивачем транспортних витрат, не надаючи при цьому жодних доказів такого припущення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваних рішень.

Водночас, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції помилково при постановлені рішення зазначив, що митний орган, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склались на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію наявну в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (МД від 19.05.2014 року № 1100270001/2014/277847), проте не надано відповідної інформації, що унеможливлює ідентифікувати товар за вказаною МД із зазначеної системи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 15.01.2016 року, представником митниці надана копія МД від 19.05.2014 року № 1100270001/2017/277847, в якій вказана інформація щодо країни походження (код країни -642, Румунія), митна вартість за одиницю товару в USD (1,78 дол. США/кг), загальна митна вартість, вага товару, курс долара США, опис характеристик товару згідно графи 31 МД. (т. № 2 а.с. 44). Проте колегія суддів вважає, що вказані обставини не впливають на правове вирішення спору, оскільки стосуються лише правомірності застосування певного методу визначення митної вартості товару, тоді як суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача були всі документи та підстави для визначення такої вартості за основним методом, тобто за ціною контракту, а всі сумніви митного органу є лише його припущеннями.

Колегія суддів також вважає, що наявність в базі даних митниці факту ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливості митного оформлення товару саме позивачем. Ведення підприємницької діяльності саме і полягає в тому, щоб придбати товар за найнижчою ціною з метою отримання прибутку в майбутньому в результаті використання цього товару в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим ввезення аналогічного товару різними товариствами за різними цінами і є ознакою ринкової економіки. Намагання митниці штучно вирівняти ціни на такі товари і зробити їх однаковими фактично є втручанням цього органу в економічну діяльність таких товариств, а також знищенням конкурентного середовища на ринку таких товарів. Вказані дії митного органу також призводять до штучного збільшення собівартості товару, що виробляється чи продається в подальшому, підвищенню цін на товари та зменшенню прибутку підприємств.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 10 квітня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі № 804/15600/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:І.В. Юрко