Постанова № 66000303, 14.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2017 року № 826/15507/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16.09.2016 №17348-17

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16.09.2016 №17348-17.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що обов'язок платника податків зі сплати податків слід вважати виконаним з моменту подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку, при цьому платник не несе відповідальності за дії за дії банківських та фінансових установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує посиланнями на положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та факт відкликання податкової вимоги № 17348-17 від 16.09.2017 та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 17348-17 від 16.09.2016.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2015 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" укладено договір № 26009001030900 банківського рахунку фізичної особи - підприємця відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний розрахунковий рахунок та здійснює його розрахунково - касове обслуговування та надає комісійні послуги.

05.04.2016 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" платіжне доручення № 2 на суму 38 200,00 грн. з призначенням платежу "*;111; ;єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичної особи за 1 квартал 2016р., код платежу 18050400, без ПДВ".

16.09.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкову вимогу № 17348-17 від 16.09.2016, якою повідомлено, що станом на 15.09.2016 сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 34 220,75 грн. та прийнято рішення № 17348-17 про опис майна у податкову заставу відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1 у податкову заставу.

Фізична особа - підприємцем ОСОБА_1 не погоджуючись з податковою вимогою та рішення про опис майна у податкову заставу № 17348-17 від 16.09.2016 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, у тому числі, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Отже, платники єдиного податку третьої групи мають сплатити податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, який закінчується через 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Пунктами 8.1 та 8.2 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі/в документі на переказ готівки, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з пунктом 8.4 статті 8 зазначеного Закону міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Підпунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема, платіжне доручення.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, виконання платником обов'язку по перерахуванню до відповідного бюджету задекларованих до сплати сум податку пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податку, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податків, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/30114/15 і № К/800/29792/15, від 26.02.2014 № К/800/13275/13.

Позивачем було подано до ПАТ "КБ "Хрещатик" платіжне доручення № 2 від 05.04.2016 на суму 38 200,00 грн. з призначенням платежу "*;111; ;єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичної особи за 1 квартал 2016р., код платежу 18050400, без ПДВ".

Відповідно до виписки з особового рахунку позивача в ПАТ "КБ "Хрещатик" за період з 05.04.2016 по 06.04.2016 вихідний залишок складав 38 487,39 грн.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок щодо сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичної особи за І квартал 2016 року 05.04.2016, тобто у строки визначені Податковим кодексом України.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт того, що відповідні кошти не надійшли за призначенням, як про те стверджує відповідач та на підтвердження чого ним надано суду копію реєстраційної картки платника податку, пов'язано з допущенням ПАТ "КБ "Хрещатик" порушення вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яке полягає у несвоєчасному перерахуванню до бюджету суми податку, сплаченої платником податків (клієнтом) шляхом подання платіжного доручення № 2 від 05.04.2016, у зв'язку з чим на позивача не можу бути покладено відповідальність за ненадходженням до бюджету суми єдиного податку в розмірі 38 200,00 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 54.1 та 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що як було встановлено судом позивачем обов'язок щодо сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичної особи за І квартал в розмірі 38 200,00 грн. було виконано у строки встановлені Податковим кодексом України суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для складання податкової вимоги № 17348-117 від 16.09.2016 та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу № 17348-17 від 16.09.2016.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач в наданих суду додаткових поясненнях зазначає про те, що податкова вимога №17348-117 від 16.09.2016 була відкликана, а рішення про опис майна у податкову заставу № 17348-17 від 16.09.2016 скасовано, водночас враховуючи те, що відповідачем доказів на підтвердження вказаних фактів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання суд дійшов висновку відсутність підстав для врахування під час прийняття рішення вказаних посилань відповідача.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №17348-17 від 16.09.2016.

3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу № 17348-17 від 16.09.2016.

4.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 580,00 грн. (п'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов