Постанова № 66000255, 11.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2017 рокусправа № 320/7293/16-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року у справі №320/7293/16-а за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

10 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби та стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності у сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) гривень.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є особою якій встановлено статус інваліда війни ІІІ групи. Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №4684 від 09.12.2015 у нього було виявлено множенні вогнепальні осколкові поранення голови, грудей, живота, лівої ноги (контузія головного мозку 1980р.) травма, поранення (контузія) та захворювання, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 21.04.2016 він звернувся до ОСОБА_4 обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. 10.06.2016 згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, повязаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги МОУ йому було відмовлено та повернені документи щодо виплати одноразової допомоги.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби та стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності у сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) гривень. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем, в складі спеціальної комісії, не розглядалось по суті питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, натомість документи стосовно призначення позивачу допомоги, надіслані військовамотм до Міністерства оборони України, не відповідали вимогам Закону та були повернуті відправнику на доопрацювання, тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність протиправних дій з боку позивача та про необхідність зобовязання його вчинити певні дії.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є особою, якій встановлено статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням та довідкою МСЕК від 24.02.2016 року.

Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №4684 від 09.12.2015 року у позивача було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови, грудей, живота, лівої ноги (контузія головного мозку 1980 р.) травма, поранення (контузія) та захворювання, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В квітні 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_4 обласного військового комісаріату з заявою про надіслання особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року.

10 червня 2016 року відповідно до витягу з протоколу комісії з розгляду питань, повязаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані документи позивача комісія дійшла висновку про необхідність їх повернення на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузія, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного , наркологічного чи токсичного спяніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. ІІ Порядку призначення і виплати одноразовою грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно повернув документи позивачу, оскільки в разі наявності сумнівів щодо причин настання інвалідності відповідач мав право самостійно в найкоротший термін отримати вказану інформацію.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).

Згідно п. 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно п. 11 Порядку, військовослужбовець, військовозобовязаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного звязку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, імя та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з протоколу комісії документи направлені до Міністерства оборони за заявою позивача були повернуті на дооформлення у звязку з відсутність серед них документу, що свідчать про причини та обставини поранення (контузія, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного , наркологічного чи токсичного спяніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. ІІ Порядку.

З метою встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи по суті вимог, судом апеляційної інстанції було витребувано у ОСОБА_4 обласного військового комісаріату копії документів, що надсилались відповідачу для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності.

Так, згідно відповіді ОСОБА_4 обласного комісаріату Директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України було направлено копії таких документів для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги: 1) заяву про направлення документів, 2) копію паспорту, 2) копію ідентифікаційного коду, 3) копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинового звязку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4684 від 09.12.2015 року, 5) копію виписки з акту МСЕК серії АВ №0550972 від 24.02.2016 року, 6) копію висновку спеціаліста №2447/ж від 08.12.2015 року, 7) копію військового квитка, 8) копію довідки №МВ/322 від 30.11.2015 року.

Так, згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №4689 від 09.12.2015 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, так, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0550972 від 24.02.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено, що поранення (контузія), повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В свою чергу, відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 08.12.2015 року №2447/Ж встановлено, що рубці на тілі позивача є наслідком гоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1980 році.

Отже, з направлених за заявою позивача ОСОБА_4 обласним військовим комісаріатом Директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України копіями документів, зокрема висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, вбачається, що поранення (контузія) захворювання, які стали причиною інвалідності, так, повязані з виконанням саме обовязку ведення військової служби та могли мати місце під час виконання бойових дій в 1980 році, а не скоєння злочину, правопорушення, або самостійного нанесення собі тілесних ушкоджень.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобовязаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобовязаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Між тим, відповідачем пакет документів стосовно призначення позивачу одноразової допомоги у разі настання інвалідності не розглядався, та рішення по ньому не приймалось. На думку суду, вказаний пакет документів був повернутий на дооформлення з формальних підстав, крім того, відповідач як субєкт владних повноважень та розпорядник інформації стосовно колишніх військовослужбовців не позбавлений можливості додатково отримати інформацію, яка має значення для вирішення питання щодо можливості призначення позивачу одноразової допомоги.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що протиправними є дій відповідача щодо повернення пакету документів ОСОБА_3 на дооформлення.

В свою чергу, зважаючи на те, що відповідачем не було розглянуто подані позивачем документи на призначення одноразової допомоги із прийняттям відповідного висновку, а розпорядником коштів не отримувався пакет документів та не приймалось рішення щодо можливості призначення одноразової допомоги позивачу, передчасними є вимоги стосовно зобовязання відповідача призначити одноразову допомогу у звязку з встановленням ОСОБА_5 інвалідності ІІІ групи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень зокрема з боку органів державної влади, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав фізичної особи та породжує контроль за правомірністю прийняття субєктом владних повноважень рішення або вчинення певних дій.

При цьому, судовий орган не може брати на себе обовязок по захисту прав особи на майбутнє або вирішенню в односторонньому порядку питань, які відносяться до повноважень органів державної влади та які ними не вирішувались.

Отже, з огляду на невирішення Департаментом фінансів Міністерства оборони України у визначеному законодавством порядку, питання про можливість призначення Позивачу одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості зобовязання Відповідача здійснити такі дії.

Між тим, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як було встановлено, в межах спірних правовідносин Відповідачем було порушено право Позивача на належний розгляд його заяви та документів про призначення одноразової грошової допомоги, що в свою свідчить про необхідність зобовязання Відповідача вчинити такі дії.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів позивача щодо стягнення на його користь за рахунок відповідача судових витрат, з яких плата за послуги адвоката становить 1500 грн. із розрахунку участі адвоката в судовому засіданні 21.02.2017 року, 16.03.2017 року та 11 квітня 2017 року, та витрати повязані з необхідністю переїзду до іншого населеного пункту - 1026 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, в редакції Закону станом на час розгляду справи судом першої інстанції, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У відповідності до ст. 1 ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, в радакціх Закону станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанціЇ розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 грн.

Станом на 01.01.2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи у суді першої інстанції адвокат позивача ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні 20.12.2016 року - 1 час, в суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_1 особисто приймав участь в судових засіданнях 21.02.2017 року та 11.04.2017 року у сукупності 30 хвилин.

Факт надання адвокатом ОСОБА_6 юридичних послуг ОСОБА_3 підтверджується копією договору про надання юридичних послуг, копією акту про прийняття коштів за надання юридичних послуг згідно договору, позивачем було оплачено юридичні послуги в розмірі 1500 грн. згідно квитанції №329 та 329/2.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити вимоги позивача стосовно стягнення на його користь витрат на правову допомогу в граничному розмірі встановленому Законом, а саме в розмірі 871.20 грн. (1378грн.х40% + 1600грн.х40% / 2).

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь транспортних витрат адвоката повязаних із переїздом до іншого населеного пункту власним автомобілем, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки стягнення судом транспортних витрат в порядку розподілу судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року у справі № 320/7293/16-а скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобовязати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 18 квітня 2016 року та доданих до неї документів та на підставі приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2013 року №975 та прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 судові витрати, повязані з оплатою правової допомоги у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна) гривень 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко