Постанова № 66000239, 27.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 березня 2017 року 09:40 справа №826/4232/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києвітретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштівОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АПК Співдружність Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання органу державного казначейства висновків щодо сум податку на додану вартість, заявлених у листопаді, грудні 2013 року, січні 2014 року, які підлягають відшкодуванню з бюджету, та несвоєчасного надання органам державного казначейства висновків щодо сум податку на додану вартість, заявлених у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та червні 2015 року; 2) зобов'язати відповідача надати органу державного казначейства висновки щодо сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету у листопаді, грудні 2013 року, січні 2014 року на загальну суму 1 247 294,10 грн.; 3) стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість з бюджету за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року у розмірі 739184,58 грн.; 4) стягнути з відповідача пеню за невідшкодування податку на додану вартість з бюджету за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року у розмірі 214 451,74 грн.; 5) стягнути з відповідача шкоду у розмірі 3 702 162,43 грн., завдану його протиправною бездіяльністю, яка призвела до неповернення відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року та несвоєчасного повернення податку на додану вартість за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року; 6) присудити з Державного бюджету України на його користь здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 72 592,98 грн.; 7) стягнути з Державного бюджету України за рахунок суб'єкта владних повноважень - відповідача здійснені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4232/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 липня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, представник відповідача в судове засідання не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "АПК Співдружність Україна" зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі; є платником податку на додану вартість, що визнається відповідачем.

18 грудня 2013 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 100 168,00 грн.

17 січня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 810 217,00 грн.

18 лютого 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 930 263,00 грн.

Разом із вказаними податковими деклараціями ТОВ "АПК Співдружність Україна" відповідно до вимог підпунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України подало заяви про повернення сум бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунки сум бюджетного відшкодування (додаток 3).

Як вбачається із листа ДПІ у Шевченківському районі від 09 грудня 2015 року №57632/10/26-59-28-02-07, на підставі пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведені позапланові виїзні перевірки щодо достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, за результатами яких складено довідки від 11 лютого 2014 року №30/26-59-15-02-27, від 04 березня 2014 року №3/26-59-15-02-27 та від 18 квітня 2014 року №92/26-59-15-02-27.

Згідно картки особового рахунку, як вказано у листі, станом на 09 грудня 2015 року загальна сума підтвердженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого за період листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, але не відшкодованого позивачу, становить 1 247 294,10 грн., а саме: за листопад 2013 року у розмірі 100 168,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 808 254,00 грн. та за січень 2014 року у розмірі 338 872,10 грн.

Водночас, надалі ДПІ у Шевченківському районі зазначає, що від оперативного управління ДПІ у Шевченківському районі отримано службові записки №296/ДПІ/26-59-07-03 від 30 січня 2015 року, №3128/ДПІ/26-59-07-04 від 16 грудня 2015 року, якими надано негативну інформацію щодо постачальників ТОВ "АПК Співдружність Україна", які сформували податковий кредит, та проводиться відпрацювання по ланцюгу постачальників щодо встановлення правомірності формування податкового кредиту, а тому питання щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість буде розглянуто після відпрацювання постачальників та підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Станом на момент розгляду даної справи позивач не отримав суми бюджетного відшкодування, заявлені у листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом зобов'язання відповідача подати відповідні висновки до державного казначейства про відшкодування з бюджету належних сум податку на додану вартість.

Окрім того, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2013 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 406 191,00 грн.

20 березня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 163 412,00 грн.

17 квітня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 64 830,00 грн.

16 червня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 73 610,00 грн.

13 жовтня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 994 177,00 грн.

14 листопада 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1 194 130,00 грн.

16 грудня 2014 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 114 901,00 грн.

16 січня 2015 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 272 541,00 грн.

17 липня 2015 року ТОВ "АПК Співдружність Україна" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, у рядку 23.2 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 43 141,00 грн.

Позивач стверджує, що висновки відповідача про повернення позивачу заявлених у вказаних деклараціях сум податку на додану вартість були подані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з порушенням строків, встановлених пунктом 200.12 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного отримання таких сум податку, а тому, як вважає позивач, така бездіяльність відповідача є протиправною та, відповідно, позивач має право на стягнення пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.23 Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач відношення до заявлених позовних вимог не висловив, заперечень до суду не подав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі по тексту - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Поряд з цим, пунктом 6 Порядку №39 встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому згідно 7 пункту Порядку №39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

В даному випадку судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі проведені позапланові виїзні перевірки щодо достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року, за результатами яких складено довідки від 11 лютого 2014 року №30/26-59-15-02-27, від 04 березня 2014 року №3/26-59-15-02-27 та від 18 квітня 2014 року №92/26-59-15-02-27 про відсутність порушень при відображенні позивачем у деклараціях за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема: за листопад 2013 року у розмірі 100 168,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 808 254,00 грн. та за січень 2014 року у розмірі 338 872,10 грн., у зв'язку з чим та у відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі повинна була протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органові державної казначейської служби відповідні висновки.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оформлення таких висновків та подання їх до органу казначейства. При цьому відповідачем не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про таке відшкодування.

Посилання ж відповідача на наявність негативної інформації щодо постачальників ТОВ "АПК Співдружність Україна", які сформували податковий кредит, та необхідність її перевірки не можуть слугувати свідченням необґрунтованості податкової вигоди платника у вигляді спірної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу по деклараціям за листопад 2013 року у розмірі 100 168,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 808 254,00 грн. та за січень 2014 року у розмірі 338 872,10 грн., а також в частині вимог про зобов'язання відповідача подати відповідні висновки до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Стосовно ж позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного надання органам державного казначейства висновків про повернення сум податку на додану вартість, заявлених у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та червні 2015 року, а також стягнення пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Так, враховуючи положення підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, останній день строку подання податкової декларації за жовтень 2013 року закінчувався 20 листопада 2013 року, за грудень 2013 року - 20 січня 2014 року, за січень 2014 року - 20 лютого 2014 року, за лютий 2014 року - 20 березня 2014 року, за березень 2014 року - 20 квітня 2014 року, за травень 2014 року - 20 червня 2014 року, за вересень 2014 року - 20 жовтня 2014 року, за жовтень 2014 року - 20 листопада 2014 року, за листопад 2014 року - 20 грудня 2014 року, за грудень 2014 року - 20 січня 2015 року та за червень 2015 року - 20 липня 2015 року, а тому у відповідності до положень пункту 200.12 Податкового кодексу України відповідач був зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається із доданого до позовної заяви реєстру несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість, складеного позивачем, та наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку позивача, подання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум, що підлягали відшкодуванню з бюджету позивачу, заявлених у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та червні 2015 року, та відповідно, перерахування цих коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача здійснювалося поза межами строків, встановлених пунктами 200.12 та 200.13 Податкового кодексу України, що жодним чином не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у несвоєчасному наданні органам державного казначейства висновків щодо сум податку на додану вартість, заявлених у вказаних періодах, у зв'язку з цим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Поряд з цим, згідно з пунктом 200.23 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що неподання органом державної податкової служби до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо неподання та несвоєчасного подання відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 03 червня 2014 року у справі №21-131а14.

В даному випадку відповідач проти розміру та розрахунку пені у загальній сумі 953 636,32 грн., з яких 739 184,58 грн. нарахованих суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року, та 214 451,74 грн. нарахованих на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року, який проведений позивачем у позовній заяві, жодних заперечень не надавав, а судом не встановлено невідповідності проведеного розрахунку положенням пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Натомість суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України. Відповідно позовній вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню саме у такий спосіб.

В частині ж позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 3 702 162,43 грн. суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання такої відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Разом з тим, у межах спору не встановлено завдання відповідачем шкоди ТОВ "АПК Співдружність Україна" на суму 3 702 162,43 грн., що виключає можливість застосування відповідної відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення шкоди нормативно та документально не підтверджуються.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає про наступне.

Згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження вказаних обставин позивач має надати суду докази надання правової допомоги адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, наприклад, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, документи та первинні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, докази сплати витрат на правову допомогу.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували надання правової допомоги адвокатом або фахівцем в галузі права, зокрема, відповідного договору про надання правової допомоги, акта прийому-передачі робіт тощо.

Отже, позивачем не доведено обставин та підстав з якими норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної бездіяльності у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АПК Співдружність Україна" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому суд зазначає, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 72 592,98 грн., з яких 69 836,98 грн. за розгляд майнових вимог та 2 756 грн. за розгляд вимог немайнового характеру, а відтак у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Зокрема, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 3 702 162,43 грн., сплачений судовий збір за розгляд цієї вимоги у розмірі 55 532,43 грн. відшкодуванню позивачу не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо ненадання відповідному органу державної казначейської служби висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" на підставі декларацій за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо несвоєчасного надання органу державної казначейської служби висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню на підставі декларацій за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 247 294,10 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч двісті дев'яносто чотири гривні десять копійок), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року.

5. Стягнути Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" суму пені у розмірі 953 636,32 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот тридцять шість гривень тридцять дві копійки).

6. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

7. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 060,55 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят гривень п'ятдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко