Постанова № 66000111, 27.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 березня 2017 року 08:00 справа №826/27831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбізнес ЛТД”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрбізнес ЛТД” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Укрбізнес ЛТД”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 22 жовтня 2015 року №5688-23; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 22 жовтня 2015 року №5688-23; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо самостійного нарахування сплати податку на доходи нерезидента за 2013 рік з коштів, перерахованих позивачем 27 листопада 2014 року до бюджету з податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році; 4) зобов’язати відповідача внести до ІС “Податковий блок” та особистого рахунку позивача зміни щодо відсутності у позивача податкового боргу зі сплати податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році, та щодо сплати в повному обсязі позивачем 27 листопада 2014 року податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/27831/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, у зв’язку із чим, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Печерському районі надіслано позивачу податкову вимогу форми “Ю” від 22 жовтня 2015 року №5688-23, якою повідомлено ТОВ “Укрбізнес ЛТД”, що станом на 21 жовтня 2015 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 239 402,86 грн., у тому числі: з податку на прибуток іноземних юридичних осіб 239 402,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн.; та попереджено, що, починаючи з 12 березня 2015 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі про опис майна у податкову заставу від 22 жовтня 2015 року №5688-23 на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ “Укрбізнес ЛТД”, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу – також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Позивач не погоджується із вказаними вище податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, у зв’язку з відсутністю у нього податкових зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб .

Відповідач у письмових запереченнях проти позову вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до податкової вимоги ДПІ у Печерському районі від 22 жовтня 2015 року №5688-23 повідомлено ТОВ “Укрбізнес ЛТД”, що станом на 21 жовтня 2015 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями з податку на прибуток іноземних юридичних осіб становить 239 402,86 грн.

Судом встановлено, що ТОВ “Укрбізнес ЛТД” подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, відповідно до якої, позивачем відображено у графі 3 рядка 1 в таблиці 1 “Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України” Додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства дохід, нарахований до виплати на користь нерезидента, у сумі 4 588 539,37 грн. та суму податку з доходу нерезидента в графі 6 рядка 1 – 688 281,00 грн.

27 листопада 2014 року позивачем перераховано на користь нерезидента суму доходу за вирахуванням податку на доходи нерезидента у розмірі 260 592,53 доларів США, що еквівалентно 3 900 258,43 грн.

Так, сума податку 15 % на доходи нерезидента була сплачена позивачем до бюджету в день перерахування доходу нерезиденту за рахунок такого доходу склала 688 280,94 грн.

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, який був чинним на момент подання декларації, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відтак, строк сплати податку з доходів нерезидента пов’язаний з моментом виплати доходу нерезидента, а не з граничним терміном подання декларації на прибуток.

З огляду на викладене, визначення відповідачем з 12 березня 2015 року моменту виникнення податкового боргу у ТОВ “Укрбізнес ЛТД” спірною податковою вимогою є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо самостійного нарахування сплати податку на доходи нерезидента за 2013 рік з коштів, перерахованих позивачем 27 листопада 2014 року до бюджету в якості податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році.

Правомірність дій ТОВ “Укрбізнес ЛТД” також встановлена у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі №826/14125/15 за позовом ТОВ “Укрбізнес ЛТД” до ДПІ у Печерському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яка набрала законної сили.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі №826/14125/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 25 березня 2015 року №0007811507, яким застосовано штрафні санкції за порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України”, а саме грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 213 815,25 грн. Зокрема суд вказав наступне: “Суд погоджується з посиланнями позивача, що декларуванню підлягають виплачені суми доходу, тобто суми коштів, які фактично були перераховані платником податків нерезиденту. Натомість позивачем було задекларовано суми, які не були виплачені, та які не підлягали декларуванню. Відсутність обставини фактичної виплати сум, з якими вищезазначеними нормами Податкового кодексу України пов’язане утримання та перерахування до бюджету податку, позбавляла позивача обов’язку сплати податку”.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ “Укрбізнес ЛТД” суми податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб 239 402,86 грн.

З урахуванням відсутності у справі доказів наявності у позивача податкового боргу, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та необхідність їх скасування.

В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача внести до ІС “Податковий блок” та особистого рахунку позивача зміни щодо відсутності у позивача податкового боргу зі сплати податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році, та щодо сплати в повному обсязі позивачем 27 листопада 2014 року податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році, суд зазначає наступне.

Пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Так, відображена у інформаційних системах податкова інформація використовується податковим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Таким чином, внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної фіскальної служби, самі по собі не зумовлюють для платника податків-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов’язків, змін у структурі податкових зобов’язань, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов’язань платника податків, та відносять до дискреційних повноважень відповідача, у зв’язку із чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Укрбізнес ЛТД” підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбізнес ЛТД” задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо самостійного зарахування сплати податку на доходи нерезидента за 2013 рік з коштів, перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрбізнес ЛТД” 27 листопада 2014 року в якості податку на доходи нерезидента, виплачені в 2014 році.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22 жовтня 2015 року №5688-23.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 22 жовтня 2015 року №5688-23.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбізнес ЛТД” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 809,04 грн. (чотири тисячі вісімсот дев’ять гривень чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко