Постанова № 65999873, 13.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/997/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 12.01.2017р. №274081 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.2017р. відповідачем прийнято рішення про скасування йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 ст. 12 Закону України « Про імміграцію». Позивач не погоджується з прийняттям вказаного рішення, зазначивши, що він постійно проживає в Україні з 2000 року, є законослухняним громадянином та усі дозволи на постійне проживання отримував своєчасно без порушень. Разом з тим, позивач зазначив, що він перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_1 ОСОБА_4 і має двох дітей які є громадянами України, зареєстрований як фізична особа - підприємець та йому належить на праві власності обєкт нерухомості - квартира №42 по вулиці Кирпічно Заводській 2«а» у місті Одесі. Також, позивач зазначив, що 08.02.2007р. ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області йому було видано тимчасову посвідку на постійне проживання Серії ОД №12-И/07, з відміткою «безстроково». На думку позивача, відповідач, приймаючи рішення від 12.01.2017р. №274081 про скасування дозволу на імміграцію, без зазначення конкретних підстав для такого скасування, діяв всупереч ст. 19 Конституції України та положення Закону України «Про імміграцію».

Представник відповідача повідомлявся про день та час слухання справи, однак у судове засідання не зявився. До суду надійшли письмові заперечення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області згідно яких представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2, зазначивши що громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію в Україну було надано згідно п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», проте неповнолітня дитина позивача ОСОБА_1 Мусаллям, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент прийняття документів у її батька, не мала дозволу на імміграцію в Україну, а відповідно до п.6 ч.7 ст.9 Закону України «Про імміграцію», для осіб зазначених у п.6 ч.2 ст.4 Закону подається нотаріально засвідчений документ про те, що іммігрант не заперечує проти імміграції батьків та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленому в Україні, у звязку з чим громадянин ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 не міг бути визнаний батьком іммігранта. Також згідно обліків Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області неповнолітня дитина ОСОБА_1 Мусаллям, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована громадянкою України лише 07.09.2010р., тобто на момент надання батькові дозволу та імміграцію у громадянстві України не перебувала. Отже, на думку представника відповідача, громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію в Україну було надано в порушення Закону України «Про імміграцію» та посвідкою на постійне проживання був документований безпідставно.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином ОСОБА_3 Республіки та перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_5, у шлюбі з якою народилась донька ОСОБА_1 Муссалам ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_1 Сілін ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, які є громадянами України.

07.11.2004р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до ВГІРФО ГУМВС України в Одеській Області з заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.51), до якої були надані наступні документи: копія національного паспорту громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 № 2149472 виданого 19.12.2002р. (а.с.54-55), довідка МВС ОСОБА_3 Республіки про відсутність судимості (а.с.56), копія свідоцтва серії 1-ЖД №378960 від 29.04.2002р. про народження дитини - ОСОБА_1 Мусаллям, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59), заява про реєстрацію місця проживання від 23.09.2003р. №1-3075(а.с.60), довідка з місця проживання №837 від 11.09.2003р.(а.с.61).

16.11.2004р. старший інспектор ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області, розглянувши матеріали клопотання про залишення на постійне проживання громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2, керуючись положеннями п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» вважав за можливе вирішити позитивно питання про залишення на постійне проживання в Україні громадянина ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2.(а.с.68)

16.12.2004р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримано тимчасову посвідку на постійне проживання серії ОД №486-04, терміном дії до 26.12.2006 р.(а.с.74)

18.12.2006р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 видано посвідку на постійне місце проживання серії ОД№229-И/2006, безстроково (а.с.92).

08.02.2007р. ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 ОСОБА_2 видано посвідку на постійне місце проживання серії ОД№12-И/07, згідно якої він зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.100).

Під час зясування офіційних обставин справи судом встановлено, що головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС України в Одеські області ОСОБА_6 проведена перевірка законності надання громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 дозволу на імміграцію, за результатом якої 12.01.2017р. складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2. (а.с.111-112)

Відповідно до зазначеного висновку, спеціалістом Головного управління ДМС України в Одеські області зроблено висновок, що на підставі п.6 ст.12 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а посвідка на постійне проживання в Україні серії ОД№12-И/07 видана 08.02.2007р. визнанню недійсною.

12.01.2017р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення №274081 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підставі п.6 ст.12 Закону України Про імміграцію(а.с.113).

Законом України Про імміграцію від 07.06.2001р. № 2491-III визначені умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Стаття 12 Закону України Про імміграцію передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано , якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2)іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

ГУ ДМС в Одеській області при прийнятті рішення від 12.01.2017р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача, керувався ч.6 ст.12 Закону №2491-III.

Однак, зазначений пункт статті є відсилочною нормою, а саме при посиланні на нього має бути також зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію, крім тих, що наведені у ст.12 Закону № 2491-ІІІ. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення іншої норми, окрім ч.6 ст.12 Закону №2491-III, відповідачем не зазначено.

Разом з тим, відповідачем не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст.12 Закону України Про імміграцію.

При цьому, як свідчать матеріали справи, під час проживання на території України позивач придбав у власність квартиру, у якій зареєстровані його дружина та їх спільні діти, порушень законів України з боку позивача не було.

Крім того, скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону України Про імміграцію, є вилучення посвідки на постійне проживання, обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством.

Неповнолітні діти проживають разом із позивачем, знаходиться зокрема на його утриманні та є громадянами України, а тому оскаржуване рішення порушує не лише права позивача, а права та інтереси його дітей.

Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я охороняється державою.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України при прийнятті 12.01.2017р. рішення №274081 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, у звязку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання його неправомірним та скасування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 12.01.2017р. №274081 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного судучерез Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра