Ухвала суду № 65997879, 05.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/1571/16-ц Головуючий суддя І інстанції Федорова О. В.

Провадження № 22-ц/790/1754/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Костенко Т.М.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Фрунзенський ВДВС ХМУЮ Харківської області, Департамент реєстрації Харківської міської ради про звільнення іпотечного майна з-під арештів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення іпотечного майна з-під арештів.

В обґрунтування позову зазначив, що 27 вересня 2010 року ним з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено Договір позики, за яким він передав кошти 21 000 доларів США, а боржники прийняли їх і зобовязалися повертати в порядку та в строки, що передбачені договором.

В забезпечення виконання зобовязань за договором позики 27 вересня 2010 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У звязку з невиконанням зобовязань за договором позики рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 235 742,45 грн. що еквівалентно 18200 доларам США; проценти у розмірі 47109 грн. 63 коп., що еквівалентно 3 637 дол. США, 3 % річних від простроченої суми - 6 839 грн. 12 коп., що еквівалентно 528 дол. США, неустойку (пеню) у розмірі 235 742 грн. 45 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 три проценти річних в розмірі 19778,16 грн., що еквівалентно на час ухвалення рішення 738 доларам США, а також пеню у розмірі 19778,16 грн. та судові витрати по 181,85 грн. з кожного.

Рішення суду виконано не було, кошти не повернуто.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визначено процедуру продажу іпотечного майна.

Однак, рішення суду виконано не було та реалізувати іпотечне майно він не має можливості, оскільки на квартиру Фрунзенським ВДВС ХМУЮ накладено обтяження, що перешкоджають і унеможливлюють укладення і нотаріальне посвідчення договору купівлі- продажу предмета іпотеки.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги та склад осіб, до яких предявлено позов.

Остаточно просить звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_3 з-під арештів, а саме: зареєстрованого державним реєстратором ХМУЮ в Харківській області ОСОБА_6 за реєстровим № 10256143 (спеціальній розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46489134, виданої 02 липня 2015 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ в Харківській області Волобуєвою О.В.; зареєстрованого державним реєстратором ХМУЮ в Харківській області ОСОБА_7 за реєстровим № 13104243 (спеціальній розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46488400, виданої 25 січня 2016 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_8; зареєстрованого державним реєстратором ХМУЮ в Харківській області ОСОБА_7 за реєстровим № 10256037 (спеціальній розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46488400, виданої 02 липня 2015 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ в Харківській області, ОСОБА_9, зареєстрованого державним реєстратором ХМУЮ в Харківській області ОСОБА_6 за реєстровим № 10255840 (спеціальній розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46489478, виданої 02 липня 2015 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ в Харківській області, ОСОБА_9; зареєстрованого державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області ОСОБА_10 за реєстровим № 14233114 (спеціальний розділ) на підставі ухвали суду серія та номер 640/9079/13-к, виданої 11 лютого 2016 року апеляційним судом Харківської області та стягнути судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Головного управління Національної поліції в Харківській області в судове засідання не з'явились.

Представники третіх осіб Фрунзенський ВДВС ХМУЮ Харківської області та Департамент реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не зявились. Представником Департаменту реєстрації Харківської міської ради надано пояснення, відповідно до яких Департамент вважає, що вимога про скасування арешту на квартиру не може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Щодо скасування арештів, зареєстрованих державним реєстраторами Харківського міського управління юстиції на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, просив прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що іпотекодержатель, який не може виконати рішення суду і звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки на це майно після реєстрації іпотеки накладено арешти, має повне право заявити позов про звільнення іпотечного майна з-під арештів, що заважають продати предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Питання про звільнення іпотечного майна з-під арешту (якщо його ініціює іпотекодержатель) вирішується виключно за правилами цивільного судочинства в рамках позовного провадження. Оскільки він не є власником чи володільцем іпотечного майна, то не має права подавати слідчому судді клопотання про зняття арешту з іпотечного майна в порядку ст. 174 КПК України.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 27 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено Договір позики, відповідно до умов якого позивачем передано останнім 21000 доларів США на умовах, що передбачені п. 1 Договору позики.

В забезпечення виконання зобовязань за договором позики 27 вересня 2010 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_1 в іпотеку квартиру № 11 у житловому будинку № 36 по вул. Ферганській в м. Харкові.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 235742,45 грн., проценти у розмірі 47109,63 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 6839,12 грн., неустойку (пеню) у розмірі 235742,45 грн. та судовій збір з кожного відповідача по 1147 грн..

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 19778,16 грн., що еквівалентно на час ухвалення рішення 738 доларам США, а також пеню у розмірі 19778,16 грн. та судові витрати по 181,85 грн. з кожного.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року звернуто стягнення за Іпотечним договором від 27 вересня 2010 року на спірну квартиру.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 липня 2015 року Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції накладено арешти на нерухоме майно.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року(640/9079/13-к) у порядку кримінального провадження накладено арешт на цю квартиру, про що державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради зроблено відповідний запис.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку» Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст. 54 ч.1,3,4,5,6; 60 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1,2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 № 5 у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, повязані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наданих Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, що на спірну квартиру накладено арешти та внесено пять записів про обтяження щодо цієї квартири.

Підставами обтяження є постанови ВДВС про арешт нерухомого майна відповідачів, ухвала апеляційного суду Харківської області в межах кримінального провадження.

Даних, на підставі чого накладено арешт ВДВС матеріали справи не містять, хто є стягувачами не відомо; відповідні особи або відповідний підрозділ Державної фіскальної служби, якщо стягувачем є держава, до участі у справі не притягнуто.

Позивачем зазначено розмір заборгованості відповідачів, на погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, однак інші суми боргу не відомі, експертиза відносно вартості спірної квартири не проводилася.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: