Рішення № 65997830, 10.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/659/17 Головуючий 1 інст. Чайка І.В.

Справа № 641/3873/16-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» квітня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» про стягнення коштів за договорами позики, звернення стягнення на заставлене майно та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура». В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 12 травня 2011 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики з відповідними додатковими угодами від 11 квітня 2012 року та 10 травня 2013 року, за яким вона передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 150000,00 доларів США на строк до 12 травня 2014 року.

Також 24 травня 2011 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики з відповідними додатковими угодами від 19 грудня 2012 року та 19 грудня 2013 року, за яким вона передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 133125,00 доларів США на строк до 24 грудня 2014 року.

Зазначила, що вона належним чином виконала свої зобовязання за вказаними договорами позики, проте ОСОБА_2 свої зобовязання не виконує, до теперішнього часу грошові кошти не повернув, у звязку з чим заборгованість ОСОБА_2 перед нею за договором позики від 12 травня 2011 року станом на 22 вересня 2016 року становила 9293712,00 грн., з яких сума основного боргу - 3895500,00 грн., що є еквівалентом 150000,00 доларів США, сума процентів від суми позики - 2687040,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 276480,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 2434692,00 грн.

За договором позики від 24 травня 2011 року заборгованість ОСОБА_2 перед нею станом на 22 вересня 2016 року становила 7615100,25 грн., з яких сума основного боргу - 3457256,25 грн., що є еквівалентом 133125,00 доларів США, сума процентів від суми позики - 2375941,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року 181192,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року 1600711,00 грн.

Вказала, що оскільки ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, то вони є солідарними відповідачами перед нею по поверненню запозичених за договорами позики коштів.

Зазначила, що в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за договорами позики між нею та Закритим акціонерним товариством «Державінська мануфактура» були укладені:

- договір іпотеки, посвідчений 25 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4996, за яким їй в іпотеку передано наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2», що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Державінська, № 38 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності, ринкова вартість предмету іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна станом на 10 серпня 2016 року становить 3478000,00 грн.;

- договір іпотеки, посвідчений 27 червня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1232, за яким їй в іпотеку передано наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Державінська, № 38 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності, ринкова вартість предмету іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна станом на 10 серпня 2016 року становить 486000,00 грн.

Зазначила, що відповідно до договорів іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вартість предметів іпотеки не покриває загальну суму заборгованості, тому вона має право вимагати одночасного стягнення суми заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно.

Вказала, що крім того 01 жовтня 2010 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким вона передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000,00 доларів США, що еквівалентно 2610300,00 грн. на строк до 01 жовтня 2011 року.

Зазначила, що частину із цієї суми позики в розмірі 1600000,00 грн., вона взяла у кредит на підставі кредитного договору № 09/10-ФО від 01 жовтня 2010 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний ОСОБА_4 «Базис» під 24 % річних на строк до 28 грудня 2010 року, щоб надати їх у позику ОСОБА_1 Зазначила, що вона належним чином виконала свої зобовязання за договором позики, проте ОСОБА_1 свої зобовязання не виконала, до сьогоднішнього дня грошові кошти не повернула, у звязку з чим заборгованість ОСОБА_1 перед нею за договором позики від 01 жовтня 2010 року становила 2145955,00 грн., з яких сума основного боргу - 805070,00 грн., що є еквівалентом 31000,00 доларів США, сума процентів від суми позики - 593440,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 02 жовтня 2011 року по 22 вересня 2016 року 120297,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 02 жовтня 2011 року по 22 вересня 2016 року 627148,00 грн.

Зазначила, що оскільки ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1, то вони є солідарними відповідачами перед нею по поверненню запозичених за договором позики від 01 жовтня 2010 року коштів.

Вважала, що неправомірними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які полягають у неповерненні їй запозичених грошових коштів в строки, передбачені договорами позики, їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 16908 812,25 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 травня 2011 року в сумі 9293 712,00 грн., з яких сума основного боргу 3895 500,00 грн., що є еквівалентом 150 000,00 доларів США, сума процентів від суми позики 2687 040,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 276 480,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 2434 692,00 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 травня 2011 року в сумі 7615 100,25 грн., з яких сума основного боргу 3457 256,25 грн., що є еквівалентом 133 125,00 доларів США, сума процентів від суми позики 2375 941,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року 181 192,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року -1600 711,00 грн.;

стягнути з Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 травня 2011 року та договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 16908 812,25 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 за договором іпотеки № 1 та предмет іпотеки № 2 за договором іпотеки № 2 шляхом їх реалізації через публічні торги за ціною, що буде визначена на момент їх реалізації на підставі незалежної експертної оцінки;

стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 01 жовтня 2010 року в розмірі 2145 955,00 грн., з яких сума основного боргу 805 070,00 грн., що є еквівалентом 31 000,00 доларів США, сума процентів від суми позики 593 440,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 02 жовтня 2011 року по 22 вересня 2016 року 120 297,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 02 жовтня 2011року по 22 вересня 2016 року 627 148,00 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 16908 812,25 грн.;

стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 травня 2011 року в загальному розмірі 6671 549,50 грн., з яких сума основного боргу 3895 500,00 грн., сума процентів від суми позики 2687 040,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 20 грудня 2015 року по 22 вересня 2016 року в розмірі 89 009,50 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 6014 389,25 грн., з яких сума основного боргу 3457 256,25 грн., сума процентів від суми позики 2375 941,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року 181 192,00 грн.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 травня 2011 року та за договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 12685 938,72 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 жовтня 2011 року та на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 червня 2013 року на нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» та на нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вулиця Державінська, № 38, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону та статті 39 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижче 4112 720,00 грн., встановленою звітом про незалежну оцінку майна, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Брокерідж» 12 серпня 2016 року; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6890,00 грн.; в іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_1 просила рішення в частині солідарного стягнення суми боргу за договором позики від 12 травня 2011 року в загальному розмірі 6671 549,50 грн. та за договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 6014 389,25 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 скасувати та в цій частині в позові відмовити; ОСОБА_2 просив рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині в позові відмовити.

При цьому посилалися на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що договір позики від 12 травня 2011 року та договір позики від 24 травня 2011 року не були укладені ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а ці грошові кошти отримані чоловіком не використовувалися на потреби сім`ї, а тому вимоги позивача щодо солідарного стягнення суми боргу на підставі статей 60,61 СК України є безпідставними та необґрунтованими; що позивачем та її представником не надано жодного доказу, що гроші отримані ОСОБА_2 в рамках договорів позики витрачені ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, навпаки, саме представником позивача неодноразово стверджувалось, що отримані кошти витрачені саме для господарської діяльності Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура»; що її обізнаність про укладення її чоловіком договорів позик жодним чином не може свідчити, що отримані таким чином грошові кошти ОСОБА_2 витратив на потреби та в інтересах сім`ї.

ОСОБА_2 вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 надала йому у позику грошові кошти у розмірі 1200 000,00 грн. та 1145 000,00 грн., а не в доларах США, як зазначено у позовній заяві, що підтверджується договорами іпотеки та першими редакціями договорів позики, також про це вказано свідком ОСОБА_5; що сума основного боргу, сума процентів, три % річних та розмір інфляції необхідно розраховувати враховуючи зазначені суми основного боргу; що є неправомірним та незаконним задоволення одночасно позовної вимоги про стягнення суми борги з нього та позовної вимоги до Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» про стягнення суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки першочерговим має бути звернення стягнення на предмет іпотеки, а вже після цього, у випадку коли після реалізації предмету іпотеки не буде повністю відшкодована сума боргу звертатися з позовною заявою до позичальника про стягнення непокритої іпотечним майном суми заборгованості.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Стягуючи заборгованість за договорами позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Проте, судова колегія не погоджується з визначеним судом розміром заборгованості за договорами позики від 12 травня та 24 травня 2011 року та з солідарним стягненням з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу за цими договорами, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 стаття 626 ЦК України). Визначення поняття зобовязання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (стаття 510 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статей 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також в частині 1 статті 611, частинах 2-4 статті 612, частинах 1, 2 статті 220 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики з відповідними додатковими угодами від 11 квітня 2012 року та 10 травня 2013 року, за якими вона передала у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 150 000,00 доларів США на строк до 19 грудня 2015 року.

24 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики з відповідними додатковими угодами від 19 грудня 2012 року та 19 грудня 2013 року, за яким вона передала у борг ОСОБА_2 в сумі 133 125,00 доларів США на строк до 19 грудня 2015 року. Договори позики є безпроцентними.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за договорами позики між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Державінська мануфактура» укладені договори іпотеки від 25 жовтня 2011 року із змінами, внесеними договором № 1 від 19 квітня 2012 року, договором № 2 від 18 березня 2013 року, договором № 3 від 17 квітня 2013 року, предметом іпотеки яких є нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» та договір іпотеки від 27 червня 2013 року із змінами, внесеними договором № 1 від 24 жовтня 2013 року, предметом іпотеки яких є нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м. Ринкова вартість предмету іпотеки від 25 жовтня 2011 року відповідно до звіту про оцінку майна станом на 10 серпня 2016 року становила 3478 000,00 грн.; ринкова вартість предмету іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна станом на 10 серпня 2016 року 486 000,00 грн.

ОСОБА_3 належним чином виконала свої зобовязання за вказаними договорами позики, проте ОСОБА_2 до теперішнього часу грошові кошти не повернув.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник пояснили, що станом на 22 вересня 2016 року сума заборгованості за договором позики від 12 травня 2011 року становила 9293 712,00 грн., з яких сума основного боргу 3895 500,00 грн., що еквівалентно 150 000,00 доларів США, сума процентів від суми позики 2687 040,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 276 480,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 13 травня 2014 року по 22 вересня 2016 року 2434 692,00 грн.; за договором позики від 24 травня 2011 року 7615 100,25 грн., з яких сума основного боргу 3457 256,25 грн., що еквівалентно 133 125,00 доларів США, сума процентів від суми позики 2375 941,00 грн., три % річних від простроченої суми за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року 181 192,00 грн., розмір інфляційних втрат за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2016 року -1600 711,00 грн.

Посилання ОСОБА_3 та її представника щодо того, що заборгованість за цими договорами повинна стягуватися солідарно з подружжя є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено три самостійні договори позики, а саме договір позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Кожен договір позики укладався самостійно. ОСОБА_1 за своїм договором позики заборгованість погасила та згідно витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна вилучено запис про заборону відчуження обєктів нерухомого майна, яке було предметом іпотеки для забезпечення зобовязань за цим договором.

Проте, ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 12 травня та 24 травня 2011 року, укладеними між ним та ОСОБА_3 не погасив.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 отримував у неї кошти для підприємницької діяльності, однак кошти не повернув та підкреслила, що грошові кошти він отримав у неї в інтересах сімї.

Проте, в суді апеляційної інстанції не довела, що грошові кошти ОСОБА_2 отримав у неї в інтересах сімї. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти в інтересах сім'ї.

В свою чергу представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_2 брав грошові кошти для розвитку своєї підприємницької діяльності.

Оскільки кожна сторона відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково послався на те, що грошові кошти, які ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 в борг, він брав в інтересах сімї. Жодного доказу щодо цього матеріали справи не містять.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X, рішення щодо прийнятості у справі «Сук проти України» від 10 березня 2011 року).

Враховуючи, що кошти, одержані ОСОБА_2 від ОСОБА_3 за договором позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року ОСОБА_2 брав не в інтересах сімї, а для розвитку своєї підприємницької діяльності, він і має нести відповідальність за цими договорами самостійно. При цьому судова колегія враховує той факт, що за договором позики від 01 жовтня 2010 року, який ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 в своїх інтересах, зобовязання за цим договором вона виконала.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник підтвердили, що ОСОБА_1 свій борг погасила, а ОСОБА_2 до теперішнього часу борг не погасив.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суми боргу необхідно змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнувши суму боргу тільки з ОСОБА_2

Не погоджується судова колегія і з розміром суми боргу, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від

19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

ОСОБА_3 з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із договорів позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 зобовязався повернути ОСОБА_3 суму, еквівалентну відповідно 150 000, 00 доларів США до 19 грудня 2015 року та 133 125,00 доларів США - до 19 грудня 2015 року. Із уточненого позову від 18 жовтня 2016 року вбачається, що позивач просила здійснити розрахунок станом на 22 вересня 2016 року, (а. с. 92-103, т. 2). Станом на 22 вересня 2016 року офіційний курс 1 долара США за даними Національного Банку України дорівнював 25, 97 грн.

Виходячи з умов договорів позики та наступних розрахунків, сума заборгованості за договором позики від 12 травня 2011 року становила 256 906,85 доларів США, що еквівалентно 6571 677,22 грн., з яких сума основного боргу склала 150 000,00 доларів США, що еквівалентно 3837 000,00 грн.;

3% річних з 20 грудня 2015 року по 22 вересня 2016 року в розмірі 3439,73 доларів США (150000,00х3%:365х279днів), що еквівалентно - 87 988,29 грн.;

сума процентів від суми позики з 12 травня 2011 року по 22 вересня 2016 року -103467,12 доларів США, що еквівалентно 2646 688,93 грн., а саме

з 12.05.2011 року по 22.03.2012 року 150000,00х7,75%:365х316=10064,38 доларів США;

з 23.03.2012 року по 09.06.2013 року 150000,00х7,5%:365х443=13654,11 доларів США;

з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року 150000,00х7%:365х64=1841,10 доларів США;

з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року 150000,00х6,5%:365х245=6544,52 доларів США;

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року 150000,00х9,5%:365х93=3630,82 доларів США;

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року 150000,00х12,5%:365х119=6113,01 доларів США;

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року 150000,00х14%:365х85=4890,11 доларів США;

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 150000,00х19,5%:365х26=2083,56 доларів США;

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року 150000,00х30%:365х177=21821,92 доларів США;

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року 150000,00х27%:365х28=3106,85 доларів США;

з 25.09.2015 року по 29.10.2015 року 150000,00х22%:365х35=3164,38 доларів США;

з 30.10.2015 року по 17.12.2015 року 150000,00х22%:365х49=4430,14доларів США;

з 18.12.2015 року по 27.01.2016 року 150000,00х22%:365х41=3706,85 доларів США;

з 28.01.2016 року по 02.03.2016 року 150000,00х22%:365х35=3461,38 доларів США;

з 03.03.2016 року по 21.04.2016 року 150000,00х22%:365х50=4520,55 доларів США;

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року 150000,00х19%:365х35=2732,88 доларів США;

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року 150000,00х18%:365х28=2071,23 доларів США;

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року 150000,00х16,5%:365х35=2373,29 доларів США;

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року 150000,00х15,5%:365х49=3121,23 доларів США;

з 16.09.2016 року по 22.09.2016 року 150000,00х15%:365х7=431,21 доларів США.

За договором позики від 24 травня 2011 року сума заборгованості склала 227 662,63 доларів США, що еквівалентно 5912 398,50 грн., з яких сума основного боргу склала 133 125,00 доларів США, що еквівалентно 3457 256,25 грн.; 3% річних з 19 грудня 2015 року по 22 вересня 2016 року - 3052,76 доларів США, (133125х3%:365х279днів), що еквівалентно 79 410,03 грн.; сума процентів від суми позики з 24 травня 2011 року по 22 вересня 2016 року - 91484,87 доларів США, що еквівалентно 2375 862,07 грн., а саме

з 24.05.2011 року по 22.03.2012 року 133125,00х7,75%:365х304=8592,95 доларів США;

з 23.03.2012 року по 09.06.2013 року 133125,00х7,5%:365х443=12118,02 доларів США;

з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року 133125,00х7%:365х64=1633,97 доларів США;

з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року 133125,00х6,5%:365х245=5808,26 доларів США;

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року 133125,00х9,5%:365х93=3222,35 доларів США;

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року 133125,00х12,5%:365х119=5425,30 доларів США;

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року 133125,00х14%:365х85=4340,24 доларів США;

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 133125,00х19,5%:365х26=1849,16 доларів США;

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року 133125,00х30%:365х177=19366,95 доларів США;

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року 133125,00х27%:365х28=2757,33 доларів США;

з 25.09.2015 року по 29.10.2015 року 133125,00х22%:365х35=2808,39 доларів США;

з 30.10.2015 року по 17.12.2015 року 133125,00х22%:365х49=3931,75доларів США;

з 18.12.2015 року по 27.01.2016 року 133125,00х22%:365х41=3289,83 доларів США;

з 28.01.2016 року по 02.03.2016 року 133125,00х22%:365х35=2808,39 доларів США;

з 03.03.2016 року по 21.04.2016 року 133125,00х22%:365х50=4011,99 доларів США;

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року 133125,00х19%:365х35=2425,43 доларів США;

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року 133125,00х18%:365х28=1838,22 доларів США;

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року 133125,00х16,5%:365х35=2106,29 доларів США;

з 29.07.2016 року по 15.09.2016 року 133125,00х15,5%:365х49=2770,09 доларів США;

з 16.09.2016 року по 22.09.2016 року 133125,00х15%:365х7=382,96 доларів США.

Оскільки суд першої інстанції допустив помилку в розрахунках, стягнувши 6 671 549,50 грн. замість 6571 677,22 грн.; 6014 389,25 грн. замість 5912 398,50 грн., в цій частині рішення суду підлягає зміні із стягненням відповідної суми 6571 677, 22 грн. та 5912 398,50 грн. з ОСОБА_2

Не погоджується судова колегія і з висновком суду в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 травня 2011 року та за договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 12685 938,72 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 жовтня 2011 року та на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 червня 2013 року на нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» та нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вулиця Державінська, № 38, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону та статті 39 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижче 4112 720,00 грн., встановленою звітом про незалежну оцінку майна, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Брокерідж» 12 серпня 2016 року, виходячи з наступного.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Як вбачається з матеріалів справи з метою забезпечення виконання зобовязань за договорами позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Державінська мануфактура» в особі голови з припинення (реорганізації) ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 25 жовтня 2011 року, в якій внесено наступні зміни договором № 1 від 19 квітня 2012 року, договором № 2 від 18 березня 2013 року, договором № 3 від 17 квітня 2013 року, предметом іпотеки яких є нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» та договір іпотеки від 27 червня 2013 року, в якій внесено зміни договором № 1 від 24 жовтня 2013 року, предметом іпотеки яких є нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що строк виконання договору позики зазначено 19 грудня 2015 року, а не 24 грудня 2013 року, як вказано в договорі іпотеки про внесення змін до договору іпотеки від 27 червня 2013 року.

Із зазначених договорів іпотеки вбачається, що вони укладалися на підставі Статуту від 20 липня 2001 року та протоколу загальних зборів від 25 лютого 2011 року.

Із пункту 4.3. Статуту Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» вбачається, що акціонери відповідають за зобовязаннями товариства в межах належних їм акцій. Проте, в Статуті не зазначено, що товариство відповідає за своїми зобовязаннями перед третіми особами своїм нерухомим майном.

Крім того, за вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»від 05 червня 2003 року із змінами у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобовязань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року із змінами підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обовязково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням ОСОБА_3 проведено оцінку майна, яке є предметом іпотеки. Із звіту про оцінку майна від 10 серпня 2016 року вбачається, що ринкова вартість нежитлових приміщень підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» склала 3478000, 00 грн.; ринкова вартість нежитлових приміщень № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м. - 486000, 00 грн. Із змісту зазначених звітів вбачається, що оцінку проведено без детальної інформації опису обєкта і оцінка є орієнтованою.

Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», судова колегія вважає, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду ціни, яка є ринковою вартістю такого виду обєктів не може вважатися початковою ціною обєкта, який є предметом іпотеки.

За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині.

Виходячи з того, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, в іншій частині рішення суду, а саме в частині стягнення інфляційних втрат, моральної шкоди не переглядалося.

Питання щодо стягнення судового збору в розмірі 6890,00 грн. вирішено відповідно до частин 1, 5 статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями і підлягає стягненню тільки з ОСОБА_2, який є боржником і з якого за договорами позики від 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року стягнуто суму заборгованості, тому рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судового збору підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року змінити в частині солідарного стягнення суми, судового збору та суми стягнення, і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 12 травня 2011 року заборгованість в розмірі 6571 677,22 грн., з яких сума основного боргу 3837 000,00 грн., 3% річних з 20 грудня 2015 року по 22 вересня 2016 року 87 988,29 грн., сума процентів від суми позики з 12 травня 2011 року по 22 вересня 2016 року 2646 688,93 грн.; за договором від 24 травня 2011 року заборгованість в розмірі 5912 398,50 грн., сума основного боргу 3457 256,25 грн., 3% річних з 20 грудня 2015 року по 22 вересня 2016 року -79 410,03 грн., сума процентів від суми позики з 24 травня 2011 року по 22 вересня 2016 року 731 878,96 грн. та судовий збір в розмірі 6890,00 грн.

Рішення в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Державінська мануфактура» на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 12 травня 2011 року та договором позики від 24 травня 2011 року в загальному розмірі 12685938,72 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 жовтня 2011 року та на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 червня 2013 року на нежитлові приміщення підвалу № 1-3,7-15; першого поверху № 10,27-28,41,42; другого поверху № 1-3,5,6, IV, V загальною площею 1088,1 кв. м. в літ «З-2» та нежитлові приміщення № 1,2 в нежитловій будівлі літ. «У-1», загальною площею 220,5 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вулиця Державінська, № 38, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону та статті 39 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижче 4112 720,00 грн., встановленою звітом про незалежну оцінку майна, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Брокерідж» 12 серпня 2016 року скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії