Ухвала суду № 65997607, 12.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/985/17 Справа № 205/3751/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 вересня 2007 року рішенням Виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради №1125 на підставі протесту прокурора було скасовано рішення Виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №127/2 від 14 березня 1989 року «Про узаконення житлового будинку, прибудови, сіней, літньої кухні, сараю по вул. Трудовій, 13», тож, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вважають, що кожен з них має право на ? вказаного домоволодіння. Проте, в порушення прав позивачів, ОСОБА_4 безпідставно було зареєстровано за собою право власності на 70/100 частин домоволодіння №13 по вулиці Трудова у м. Дніпропетровську.

У звязку з чим, позивачі просили суд скасувати державну реєстрацію права власності на 70/100 домоволодіння №13 по вулиці Трудовій у м. Дніпропетровськ за ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 25/100 за кожним з них права власності на нерухоме майно домоволодіння №13 по вулиці Трудовій у м. Дніпропетровську.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відмовлено, з чим остання не погодилась і звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 1993 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 18 березня 1993 року, визнано за ОСОБА_4 право власності на 70/100 частин домоволодіння №13 по вулиці Трудова у м. Дніпропетровську.

Вказане рішення вмотивоване тим, що рішенням Виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №127/2 від 14 березня 1989 року «Про узаконення житлового будинку, прибудови, сіней, літньої кухні, сараю по вул. Трудовій, 13» встановлено, що ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_4С.), самовільно прибудував жилі прибудови А-І та А-І, сіни до будинку А-І, літню кухню та сарай, які вказаним рішенням були прийняті в експлуатацію за ОСОБА_6

15 лютого 2008 року на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 1993 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 70/100 частин домоволодіння №13 по вулиці Трудова у м. Дніпропетровську, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №50563064 від 23 грудня 2015 року.

Разом з цим, судом встановлено, що рішення Виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №1125 від 21 вересня 2007 року в подальшому було скасоване рішенням Виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №671 від 29 серпня 2008 року у звязку з відкликанням протесту прокурора, внаслідок чого вищевказане рішення №127/2 від 14 березня 1989 року «Про узаконення житлового будинку, прибудови, сіней, літньої кухні, сараю по вул. Трудовій, 13» відновило свою дію.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2011 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд Кіровського районного суду м.Дніпропетровську від 20 січня 1993 року за нововиявленими обставинами.

А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції враховував встановлені раніше судовими рішеннями обставини справи та виходив із того, що право власності ОСОБА_4 на 70/100 частин домоволодіння №13 по вулиці Трудова у м. Дніпропетровську зареєстроване на законних та підтверджених підставах, тож скасуванню не підлягає.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення, яке ухвалено із порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зокрема, апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу положеннями ст. ст. 430, 44 ЦК України (в редакції від 1963 року), згідно яких між сторонами договір про сумісну діяльність не укладався, власником спірного нерухомого майна був лише ОСОБА_8, а тому і підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на 70/100 частин домоволодіння №13 по вулиці Трудовій у м. Дніпропетровську відсутні.

Окрім цього, ОСОБА_2 посилалась на положення ст. 130 ЦК України (в редакції від 1963 року), які не було дотримано в частині визначення підсудності справи при ухваленні рішення Кіровським районним судом м. Дніпропетровська від 20 січня 1993 року, яким визнано право власності на частину спірного домоволодіння за відповідачем, у звязку з чим, вказане рішення також підлягає скасуванню.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією позивача, оскільки право власності ОСОБА_4 на домоволодіння №13 по вулиці Трудова у м. Дніпропетровську зареєстровано в законному порядку, станом на сьогодні ніким не скасовувалось, є чинним, тож підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

Щодо посилань апелянта на незаконність рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 1993 року, яким визнано право власності на спірну нерухомість за ОСОБА_4, то оскарження цього рішення взагалі не передбачено нормами цивільного процесуального кодексу в межах розгляду даної цивільної справи.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_9