Рішення № 65997469, 11.04.2017, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Провадження № 2/628/68/17

Справа № 628/825/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Купянський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судці Гетьман Л.В.,

за участю секретаря - Третяк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Купянську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Купянський міськрайонний центр зайнятості про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час затримання повного розрахунку та трудової книжки, компенсації за відпустку, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, 3-я особа: Купянський міськрайонний центр зайнятості про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час затримання повного розрахунку та трудової книжки, компенсації за відпустку, моральної шкоди, уточнивши позовні вимоги, вказуючи, що за трудовим договором між працівником і фізичною особою від 6 серпня 2008 року він був прийнятий на роботу до відповідача ФОП ОСОБА_2 у якості водія першого класу на перевезення вантажу. Договір був зареєстрований в центрі зайнятості. За умовами трудового договору заробітна плата передбачалась у розмірі 120% мінімальної заробітної плати на місяць, щорічна оплачувана відпустка також передбачалась 24 календарні дні. Указаний договір розірваний ЗО листопада 2015 року, але до цього часу він не отримав трудову книжку, не отримав повний розрахунок в день звільнення. За весь роботи з 6 серпня 2008 року він не отримував відпустку чи компенсацію за відпустку. Тобто порушені його трудові права, які встановлені ст. 43 Конституції України. Він має право на щорічну відпустку, при звільненні йому необхідно компенсувати грошима невикористану відпустку. Відповідач повинен йому при звільненні виплатити 7 грошових компенсацій за невикористану та невиплачену відпустку - 1653,60 грн. на місяць х7років =11575, 20 грн. за періоди з 2008 по 2015 роки. Середній заробіток за період затримки повного розрахунку і видачі трудової книжки - з 1 грудня 2015 року по 1 березня 2016 року за 3 міс. 120 % мінімальної заробітної плати 1378 грн. х 120% = 1653, 60 грн. х 3 міс. = 4960,80 грн., по 1 лютого 2017 року 1653,60 грн. х 13 міс = 21496,80 грн. Відповідач своїми виннми діями причинив йому моральну шкоду, та повинен виплатити 20000 грн. моральної шкоди. Він без роботи з вини відповідача більше 3 місяців так як без трудової книжки влаштуватись на роботу не може, у нього сімя , на утриманні діти та дружина, він не міг харчувати дітей, платити за комунальні послуги. Вважає, що указаний розмір моральної компенсації розумний та справедливий, враховуючи, що в країні проходить інфляція, строк , який він не працює з вини відповідача, належність у нього утриманців, розмір невиплаченої заробітної плати.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просять задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, просить слухати справу за участю його представника.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши суду, що трудовий договір між ОСОБА_1В та ОСОБА_2 був розірваний 30.11.2015 р. в Купянському міськрайонному центрі зайнятості, в той же день було проведено повний розрахунок з позивачем, трудова книжка була видана відповідачем позивачу в день звільнення, в подальшому позивач приходив на місце здійснення відповідачем підприємницької діяльності та залишив трудову книжку, за період роботи ОСОБА_1 щороку знаходився у відпустці, відповідач не зобовязаний зберігати документи, на період існування трудових відносин не було обов»язку у відповідача надавати накази про щорічні відпустки позивача, розмір моральної шкоди необгрунтований, при працевлаштуванні трудова книжка не вимагається, відсутні докази, що позивач не може працевлаштуватися на роботу, просить у задоволення позову позивачеві відмовити.

3-я особа: Купянський міськрайонний центр зайнятості пояснила суду, що на виконання Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260 ( в редакції Наказу Міністерства соціальної політики України від14.10.2010 року № 320). спеціалістами Купянського МРЦЗ був зареєстрований трудовий договір від 06.08.2008 року за №20340800653 укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, який 01.12.2015 року був знятий з реєстрації у звязку зі звільненням працівника за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, до компетенції служби зайнятості не входить контроль виплати заробітної плати при звільнення.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, 3-ю особу, перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно трудового договору між працівником і фізичною особою від 06.08.2008 року позивач 06 серпня 2008 року був прийнятий на роботу до відповідача ФОП ОСОБА_2 у якості водія першого класу на перевезення вантажу (а.с.11).

За умовами трудового договору заробітна плата передбачалась у розмірі 120 % мінімальної заробітної плати на місяць та щорічна оплачувана відпустка протягом 24 календарних днів.

Указаний договір розірваний 30 листопада 2015 р., але до цього часу відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку. Трудову книжку позивач отримав під час розгляду справи у суді, від адвоката ОСОБА_3

Як вбачається із листа відповідача ОСОБА_2 адвокату ОСОБА_3 останньою 09.03.2016 р. була отримана трудова книжка ОСОБА_1 для передачі йому / а.с. 96/

За час роботи позивач не отримував відпустку чи компенсацію за відпустку.

За ст. 74, 83 КЗПП України позивач має право на щорічну відпустку, при звільненні йому необхідно компенсувати грошима невикористану відпустку.

Відповідач повинен позивачу при звільненні виплатити 7 грошових компенсацій за невикористану та невиплачену відпустку 1653,60 грн. на місяць х 7 років = 11575,20 грн. за періоди з 2008 по 2015 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору їх розмір підприємство, установа, організація повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за період затримки повного розрахунку і видачі трудової книжки - з 1 грудня 2015 року по 1 березня 2016 року за 3 міс. 120 % мінімальної заробітної плати 1378 грн. х 120% = 1653, 60 грн. х 3 міс. = 4960,80 грн., по 1 лютого 2017 року 1653,60 грн. х 13 міс = 21496,80 грн.

Посилання представника відповідача на те, що з позивачем було проведено повний розрахунок, позивач щороку знаходився у відпустці, трудова книжка була видана відповідачем позивачу в день звільнення, судом не приймаються, оскільки ці посилання не є обґрунтованими, доказами відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України не підтверджені та не спростовують вину відповідача та позовні вимоги позивача.

Позов позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000 грн, оскільки позивач більше року намагався поновити свої порушені права щодо отримання належних йому виплат, звернувся до суду, що призвело до певних моральних страждань, виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України та пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, принципу справедливості та глибини моральних страждань.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 61, 118-120, 213-215, 296 ЦПК України, ст. ст. 74, 83, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Купянський міськрайонний центр зайнятості про захист трудових прав про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час затримання повного розрахунку та трудової книжки, компенсації за відпустку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Володимировича 11575,20 грн. компенсації за невикористану відпустку за період з 2008 р. по 2015 р., 21496,80 грн. заробіток за час затримки трудової книжки та повного розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Г армаш ОСОБА_1

Володимировича 2000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 551,20 грн. судового

збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Гетьман