Рішення № 65996384, 11.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4596/16-ц 22-ц/774/855/К/17

Справа № 215/4596/16-ц Головуючий в 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/855/К/17 суддя Мельник Ю.П.

Категорія - 26 (ІІІ) Суддя-доповідач - ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_6 «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що вона, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у звязку із чим висновком МСЕК у серпні 2016 року їй було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% та визнано інвалідом третьої групи з наступним переоглядом у 2017 році.

Вважає, що у звязку з отриманим професійним захворюванням їй спричинено моральну шкоду, яку просила стягнути на свою користь з відповідача у розмірі 145000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 грудня 2016 рокупозов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 90000,00 грн. без урахування податків та обовязкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 900,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною її професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме дії позивача стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Також, зазначає, що судом першої інстанції невірно вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме, розмір стягнутого судового збору не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» - ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач

ОСОБА_3, працюючи протягом 15 років 9 місяців на посаді машиніста конвеєра на дробильній фабриці №2 ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ОСОБА_6 «ПівнГЗК», виконувала роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу й була звільнена 25 грудня 2013 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с. 4-5, 18-20).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 05 квітня 2016 року у позивача встановлено професійні захворювання з діагнозами: 1) радикулопатія попереково-крижова переважно шийна С5, С6 білатерально, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). ЛН першого ступеню (а.с. 4-зворот).

Згідно з п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 червня 2016 року причиною зазначених професійних захворювань є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 18 кг. при нормі до 7 кг.; нахили корпуса 349 при нормативному значенні 50-100; аерозоль переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, концентрація: з вмістом вільного кремнію діоксиду кристатічного у пилу від 10% до 70% - 5,9 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3 (а.с. 4-5).

Висновком МСЕК від 02 серпня 2016 року ОСОБА_3 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності (50% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ) та визнано інвалідом третьої групи, з 25 липня 2016 року, з наступним переоглядом 01.07.2017 року (а.с. 6).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обовязок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обовязків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування професійного захворювання від 23 червня 2016 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як вбачається з п. 19 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 23 червня 2016 року враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_3 в умовах впливу шкідливих факторів, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.

Проте, з урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обовязок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 червня 2016 року (а.с. 4-5), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.

Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими нею професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлена нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує її життєву активність і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував її засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, що стало причиною її професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування розяснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача на протязі 15 року 9 місяця в шкідливих умовах праці, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності та відсутність протягом тривалого часу негативних змін (погіршення стану здоровя, яке призвело до збільшення ступеня втрати професійної працездатності), вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 90000,00 грн. до 40 000,00 грн.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Так, відповідно до ч.1, п.п. 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01 січня 2016 року становила 1378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду ОСОБА_3 (фізичною особою) у жовтні 2016 року, а тому до сплати підлягав судовий збір у розмірі 551,20 грн. (1378,00 грн. х 0,4), а не 900,00 грн., як зазначив суд першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ПАТ «ПівнГЗК» на користь держави, зменшивши цей розмір з 900,00 грн. до 551,20 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 90 000 гривень до 40000 (сорока тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 грудня 2016 року змінити в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, зменшивши цей розмір з 900,00 грн. до 551 (пятсот пятдесяти однієї) гривні 20 (двадцяти) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: