Постанова № 65996338, 14.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №33/774/380/17 Головуючий у 1-й інстанції - Сухоруков А.О.

Справа № 206/407/17 Суддя-доповідач - Джерелейко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2017 року м. Дніпро

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Джерелейко О.Є., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 123 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік без оплатного вилучення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 16 січня 2017 року серії БР № 104771, ОСОБА_2, 16 січня 2017 року о 22 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Colt», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Самарський Узвіз від вул. Молодогвардійська в сторону вул. Іларіонівська виїхав на залізничний переїзд № 201 при увімкненому забороненому сигналі світлофора, у порушення п. 20.5 «в» Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 123 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову судді першої інстанції, замінивши адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік без оплатного вилучення транспортного засобу на штраф у межах, визначених ч. 2 ст. 123 КУпАП, встановлений на розсуд суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при накладенні адміністративного стягнення суддя не в повній мірі дотримався норм ст. 33 КУпАП, не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Вважає, що суддя не врахував, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, шкоду третім особам не завдав, що є пом'якшуючими відповідальність обставинами, потерпілих від скоєного правопорушення не має, позитивно характеризується за місцем проживання, вчиться, працює, а також вимушений самостійно заробляти на прожиття себе та своєї хворої матері, для чого йому потрібен автомобіль.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами об'єктивність яких у апеляційного суду сумнівів не викликає та не оспорюєтся в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 по те, що суд при накладенні стягнення ОСОБА_2 не врахував усіх обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю не є переконливими і достатніми підставами для зміни накладеного стягнення на штраф.

Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_2 вину у скоєному правопорушенні не визнавав, а обставини на які він посилається, не є переконливими і достатніми підставами для зміни накладеного стягнення на штраф.

Так, щире розкаяння ОСОБА_2, має бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести адміністративну відповідальність.

Однак ОСОБА_2 з самого початку не визнавав своєї вини, що підтверджується поясненнями останнього та з аудіо-відео запису із нагрудної камери інспектора від 16 січня 2017 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які маються в матеріалах справи ( а. к. п. 3, 13), а також під час розгляду в суді першої інстанції.

Також під час апеляційного перегляду досліджувались виписки із історії хвороби матері та дядька ОСОБА_2, з яких хоча і вбачається ряд захворювань, але не є безумовною підставою для врахування як обставини, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що застосовані до ОСОБА_2 суддею першої інстанції вид та строк адміністративного стягнення є обґрунтованими та в повній мірі будуть сприяти його вихованню, а також запобіганню вчинення ним нових правопорушень, тоді як доводи апеляційної скарги не дають законних підстав для зміни постанови суду першої інстанції.

Накладаючи стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП і призначив його в межах санкції відповідної статті, врахувавши при цьому характер вчиненого правопорушення, відношення ОСОБА_2 до скоєного, що виразилось у відвертому нехтуванні вимогами Правил дорожнього руху України щодо заборони руху на червоний сигнал світлофора на залізничному переїзді, що може поставити під загрозу його життя та життя пасажирів, та відсутність обставин, які пом'якшують покарання.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.Є.Джерелейко