Ухвала суду № 65996291, 12.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2445/17 Справа № 201/16280/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 року, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 листопада 2003 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди частки (3,29%) земельної ділянки площею 0,7852 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 17, кадастровий номер 1210100000:03:263:0024, для фактичного розміщення нежитлових приміщень, строком до 30 липня 2018 року. 14 грудня 2002 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір дарування нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці. Таким чином з моменту укладення договору оренди земельної ділянки, позивач не використовує її, тож ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою вимогою припинити договір оренди земельної ділянки, на що відповіді не отримав.

У звязку з чим, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2003 року та зобовязати відповідача у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що 14 листопада 2003 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди частки (3, 29%) земельної ділянки загальною площею 0,7852 га., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська 17 для фактичного розміщення нежитлових приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:03:263:0024 згідно з планом земельної ділянки.

Строк дії договору до 30 липня 2018 року.

14 грудня 2002 року між ОСОБА_4А, що діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі доручення, та ОСОБА_3 укладено договір дарування 2/3 частин ідеальної частки будівлі літ. Б-4, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 17, та належали дарувальникам на підставі свідоцтва про право власності на 0,55075 ідеальної частки літ. Б-4, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровського міської ради 19 листопада 1998 року.

Згідно зст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Так, в матеріалах справи міститься письмове звернення позивача до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та виходив із того, що позов ОСОБА_2 є передчасним, а спір між сторонами відсутній, оскільки відсутні докази щодо отримання Дніпропетровською міською радою звернення орендаря про розірвання договору оренди.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Зокрема, апелянт обґрунтовується положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі», згідно якої передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Однак, колегія суддів не погоджується із такою позицією ОСОБА_2, оскільки розірвання договору оренди у спосіб передбачений ст. 32 Закону України «Про оренду землі» можливо лише у випадку невиконання сторонами обов'язків, встановлених ст. ст. 24, 25 Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тож, по-перше, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів належного повідомлення Дніпропетровської міської ради про наміри ОСОБА_2 достроково розірвати договорі оренди земельної ділянки, що дає підстави стверджувати про відсутність спору, передчасність позовних вимог і наявність можливості вирішення питання в добровільному порядку, поза судовим розглядом за згодою сторін, а, по-друге, перехід права власності на обєкт оренди до іншої особи не є правовою підставою для розірвання договору оренди в розумінні положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі», якими, зокрема, позивач обґрунтовує доводи апеляційної скарги.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_6