Рішення № 65995696, 10.04.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/223/17

Провадження № 2/202/795/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 квітня 2017 рокуІндустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

при секретарі: Голін Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулись ОСОБА_1П, ОСОБА_2С, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім них, за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_5В, який у вказаній квартирі не проживає 1 рік та 5 місяців, чим порушує права позивачів на володіння та користування квартирою, зумовлює необхідність сплати значних коштів на оплату житлово-комунальних послуг. У зв'язку з чим, посилаючись на ч. 1 ст. 71, ст. 72 ЖК України, ст. ст. 317, 319 ЦК України просили суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі,стягнути з нього суму сплаченого судового збору.

ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, в обґрунтування якої зазначив, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2008 року зі згоди всіх зареєстрованих за вказаною адресою осіб. Приїхавши до квартири виявив, що замки у вхідній двері змінені, можливість потрапити до квартири відсутня, у зв'язку з чим викликав поліцію та в подальшому з'ясував, що відповідач ОСОБА_6 без його згоди передала квартиру в оренду. Протиправні дії відповідачів позбавили його права на житло, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.

В судове засідання з'явились позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, просили задовольнити позов в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Допитані в якості свідків позивачі показали, що відповідач не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з вересня 2015 року, після того, як передав квартиру № 116 за адресою: м. Дніпро, пр. Мира, 47 в оренду, про що не повідомив інших зареєстрованих за зазначеною адресою осіб. Після виселення орендарів із зазначеної квартири, вони змінили замки на вхідній двері та передали в оренду квартиру. Не заперечували, що в квартирі перебувають особисті речі ОСОБА_5. Зазначили, що ОСОБА_5 неодноразово намагався потрапити до квартири, у чому йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано.

ОСОБА_5 у судове засідання з'явився, просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву. Пояснив, що неодноразово намагався потрапити до квартири № 116 за адресою: м. Дніпро, пр. Мира, 47, де знаходяться його речі, де він зареєстрований та проживає, але у зв'язку з тим, що замки на вхідних дверях замінені, а квартира передана в оренду без його відома, в нього така можливість відсутня.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, приходить до наступних висновків.

25 липня 1989 року ОСОБА_1 було отримано ордер №1026, виданий виконавчим комітетом Індустріальної райради народних депутатів м. Дніпропетровська, яким їй було надано право на зайняття квартири за адресою: м. Дніпро (попередня географічна назва - Дніпропетровськ), АДРЕСА_2, на склад родини з трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_4В, ОСОБА_7

Згідно типового договору найму житла в будинках державного і комунального фонду від 15.10.2002 року ОСОБА_1 та члени її сім'ї: ОСОБА_3В, ОСОБА_4В, ОСОБА_8 отримали у безстрокове користування квартиру № 166, за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_5 вселився та був зареєстрований у квартирі № 116 за адресою: м. Дніпро, пр. Мира, 47 за їх згодою у зв'язку із перебуванням у шлюбі з ОСОБА_3

Факт перебування ОСОБА_5 у шлюбі з ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ки №059397, виданим 25 листопада 2006 року, Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Згідно довідки відділу адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 20 січня 2017 року, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 47, кв. 116.

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї

Відповідно до вимог стаття 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Конституція Україниу ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Ст. 71 ЖК України, передбачені підстави для припинення і розірвання договору найму жилого приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При наданні пояснень суду, позивачі не заперечували того факту, що ними здійсненні дії направлені на перешкоджання спроб ОСОБА_5 потрапити та проживати у квартирі № 116, за адресою: м. Дніпро. пр. Миру, буд. 47, а саме: замінено замки на вхідних дверях, заселено інших осіб.

Крім цього, позивачі підтвердили факт неодноразових спроб ОСОБА_5 потрапити до вищезазначеної квартири, де знаходяться його речі, наголошуючи про відсутність прав ОСОБА_5 на проживання у квартирі.

Разом з цим, позивачами не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_5 не проживає в квартирі № 116, за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, буд. 47, понад шість місяців.

Наданий акт від 29.01.2017 року, складений мешканцями дому № 47 по пр. Миру, на підтвердження того, ОСОБА_5 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з серпня 2015 року без поважних причин, не може бути прийнятий судом, оскільки суперечить показанням свідків та іншим матеріалам справи, якими встановлено, що ОСОБА_5 чинились перешкоди у користуванні квартирою.

Посилання позивачів на те, що ОСОБА_5 втратив право на користування квартирою у зв'язку з розірванням шлюбу з ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суперечать положенням ст. 72 ЖК України.

ОСОБА_5 неодноразово робив спроби потрапити та проживати у зазначеній квартирі, що підтверджується висновком, складеним ДІМ СДІМ Індустріального РВ ДМУ ОСОБА_9 03.11.2015 року, затвердженим заступником начальника Індустріального РВ ДМУ ГУ МВСУ у Дніпропетровській області, яким встановлено, що 03.11.2015 року ОСОБА_5 повернувшись додому з відрядження, виявив, що вхідні двері та замки змінені. у зв'язку з чим не міг потрапити додому, висновком, складеним ДОП Індустріального ВП ГУНП ОСОБА_10, затвердженим заступником начальника Індустріального ВП ДВП ГУН України в Дніпропетровській області, яким встановлено, що ОСОБА_5 15.05.2016 року не зміг потрапити до квартири № 116 за адресою: м. Дніпро, пр. Мира, 47 у зв'язку із заміною замків на вхідних дверях.

Таким чином, судом встановлено, що дії позивачів позбавили ОСОБА_5 можливості реалізувати, передбачене законодавством право на житло.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовна вимога про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5, суд зазначає, що порядок зняття з реєстраційного обліку визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням.

Таким чином, порядок зняття з реєстрації визначений законом та підстав для задоволення позовних вимог щодо зняття з реєстрації відповідача, суд також не вбачає.

Згідно зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст.9 64, 71, 72 ЖК України, ст.ст.10, 60, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, ст. ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою № 116 у будинку № 47 по проспекту Миру у м. Дніпрі шляхом його вселення в зазначену квартиру.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сплачену суму судового збору у розмірі 640 (шестиста сорока) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.

Суддя: Г.В. Бєсєда