Рішення № 65995671, 11.04.2017, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/7707/16-ц

Провадження № 2/520/5826/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, який неодноразово уточнювала, та відповідно до позовної заяви в редакції від 28.02.2017 року просить стягнути з ОСОБА_2 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 21565,08 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.; стягнути з ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» заборгованість у розмірі 10707,20 грн, з яких: 9895,44 грн. страхове відшкодування, 389,21 грн. 3 % річних, 422,55 грн. інфляційні кошти; стягнути з ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2100,00, з яких: вартість експертизи 1700,00 грн., 400,00 грн. забезпечення можливості проведення експертизи, та 1929,20 грн. судовий збір.

При цьому позивач посилається на те, що 22.04.2016 року з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача було пошкоджено. Позивач зазначає, що страхова компанія частково сплатила страхове відшкодування, однак, у звязку із тим, що матеріальна шкода, яка завдана позивачу, перевищує ліміт відповідальності страхової компанії, позивач змушена звернутися до суду із позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 уточнений позов підтримала та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судовому засідання підтримав надані письмові заперечення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, предявлених до ОСОБА_2

Представник відповідача ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до судового засідання не зявився, повідомлявся належним чином. Матеріали справи містять письмові заперечення страхової компанії на позовну заяву, в яких представник просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши учасників справи, які зявилися до судового засідання, домлівши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 22.04.2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Одесі на перехресті вул. Люстдорфська дорога вул. Шишкіна, не надав можливості безперешкодного завершення проїзду перехрестя, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Мітсубіші», р/н СРZ031 під керуванням позивача. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. від 07.06.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України /а.с. 8/.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ /2680071 від 09.06.2015 року, автомобіль НОМЕР_1, застрахований в ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».

Таким чином, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на підставі полісу № АЕ/2680071 від 09.06.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Законом України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до висновку № 268/16, складеного 30.11.2016 року судовим експертом ОСОБА_5, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Мітсубіші», р/н СРZ031 становить 45428,65 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубіші», р/н СРZ031 становить 71565,08 грн.

Вартість проведення експертного дослідження становить 1700 грн., що вбачається із рахунку-фактури № СФ-068 від 15.11.2016 року та квитанції від 07.12.2016 року. Крім того, для забезпечення можливості проведення експертизи позивачем було сплачено 400,00 грн., що слідує із наказу-наряду № 30778 від 04.11.2016 року.

У ході розгляду справи сторона позивача пояснювала, що оскільки за результатами експертного дослідження відновлювального ремонту автомобіля перевищує вартість матеріальної шкоди, то саме сума у розмірі 71565,08 грн. має бути відшкодована позивачу.

Системний аналіз пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 зазначеної Методики дає можливість дійти висновків, відповідно до яких власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що саме вартість відновлювального ремонту має бути відшкодовано позивачу у розмірі 71565,08 грн.

Судом досліджено квитанцію до прибуткового касового ордеру № 38 від 07.12.2016 року про оплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 71566 грн. за ремонт автомобіля ФОП ОСОБА_6

Положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що сума ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням податку на додану вартість має бути виплачена страховою компанією чи стягнута судом після надання документів про фактичне понесення таких витрат.

Судам у таких випадках необхідно зясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Оскільки, судом установлено, що на час вирішення справи автомобіль позивача відремонтовано та стороною позивача надано докази про понесення витрат на оплату робіт із відновлення автомобіля платником податку на додану вартість /квитанція до прибуткового касового ордеру № 38 від 07.12.2016 року/, то суд приходить до висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню завдана матеріальна шкода із урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі визначеному судовою експертизою у сумі 71565,08 грн.

В ході розгляду справи представник відповідача ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» пояснював, що відповідно до акту № 1089/16 розрахунку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу вартість матеріальної шкоди без урахування ПДВ становить 35350,24 грн., та саме цю суму відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 01.08.2016 року було перераховано позивачу 30.08.2016 року, що вбачається із платіжного доручення № 4912.

В подальшому, а саме 07.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. За наслідками перерахунку страхового відшкодування ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 26.12.2016 року позивачу 29.12.2016 року було перераховано позивачу 4754,32 грн.

Таким чином, ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» виплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 40104,56 грн. = 35350,24 грн. + 4754,32 грн.

Отже, враховуючи ліміт відповідальності ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ /2680071 від 09.06.2015 року у розмірі 50000,00 грн., несплачена ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» сума страхового відшкодування становить 9895,44 грн. = 50000,00 грн. - 40104,56 грн.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки вартість відновлюваного ремонту автомобіля перевищує ліміт відповідальності ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» відповідач ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 21565,08 грн. (71565,08 грн. 50000,00 грн.) та вартість проведення експертного дослідження у розмірі 1700 грн., а також витрати понесені позивачем для забезпечення можливості проведення експертизи у розмірі 400,00 грн. А всього 23665,08 грн. (21565,08 грн. + 1700 грн. + 400,00 грн.).

У ході розгляду справи сторона позивача пояснювала, що у звязку із несплатою страхового відшкодування страховою компанією у повному обсязі, позивачу мають бути відшкодовані кошти в порядку ст. 625 ЦПК України.

Представник відповідача ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» заперечував у даній частині вимог, так як вказував, що договір страхування укладено між страховою компанією та ОСОБА_2, та оскільки позивач не являється стороною договору, то відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦПК України.

При прийняття рішення по справі, суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-927цс16, відповідно до якої, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням. Саме до таких грошових зобовязань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобовязаний здійснити страхове відшкодування. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобовязанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» щодо відсутності підстав для застосування положень ст. 625 ЦПК України.

Проте, як встановлено судом, ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 30.08.2016 року перерахувало позивачу кошти у розмірі 35350,24 грн. та 26.12.2016 року 4754,32 грн.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, саме у випадку невиплати страхового відшкодування страховою компанією у строк понад 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування /ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії 23.06.2016 року/, а саме після 24.09.2016, можуть застосовуватись положення ст. 625 ЦПК України.

При цьому, як встановлено вище, ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 30.08.2016 року перерахувало позивачу кошти у розмірі 35350,24 грн. та 26.12.2016 року 4754,32 грн.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 413,96 грн. 3 % річних та 313,70 грн. інфляційні кошти з розрахунку 14649,76 грн. страхове відшкодування. Проте у даному розрахунку не враховано сплату страховою компанією коштів 26.12.2016 року у розмірі 4754,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» коштів у порядку ст. 625 ЦПК України, так як здійснений позивачем розрахунок є недоведеним.

Стосовно позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, відповідно до абз. 3, 4 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при заподіяні особі моральної шкоди, обовязок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до ст. 454 ЦК України відшкодування моральної шкоди може бути зменшено судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про завдання їй моральної шкоди душевними стражданнями внаслідок ушкодження транспортного засобу та шокового стану. За встановлених обставин суд вважає, що вимоги стосовно стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню, однак, суд зазначає, що позивачем завищений розмір моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., в звязку з чим вимога про відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню кошти у розмірі 3000,00 грн. на кожного.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну.

Отже, враховуючи, що позивач за наслідками ДТП, що мала місце 22.04.2016 року не зазнала ушкодження здоровя, а було пошкоджено автомобіль, то суд погоджується із запереченнями ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» щодо необґрунтованості та безпідставності вимог позивача про відшкодування страховою компанією моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166-1167, 1187 ЦК України, Законом України Про страхування, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23665,08 грн. /двадцять три тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 08 копійок/.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. /три тисячі гривень 00 копійок/.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ЄДРПОУ 20448234, на користь ОСОБА_1, страхове відшкодування у розмірі 9895,44 грн. /дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 44 копійок/.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ЄДРПОУ 20448234, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1929,20 грн. /одна тисяча дев'ясот двадцять гривень 20 копійок.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.