Ухвала суду № 65994753, 11.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Унікальний № 758/13055/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Шаховніна М.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4112/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання договору поруки припиненим, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про визнання договору поруки припиненим.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-00624.08.2, відповідно до умов якого, банк відкрив ОСОБА_3 не відновлювану кредитну лінію на суму 26 920 дол. США на купівлю автомобіля.

Зазначив, що в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором 19 березня 2008 року між ним та ВАТ «Родовід Банк» був укладений договір поруки.

Вказав, що при укладенні кредитного договору та договору поруки ставка за користування кредитом була встановлена на рівні 9,0% річних.

28 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем було підписано додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої процентна ставка підвищилася до 11 % річних.

Посилаючись на те, що про підвищення процентної ставки за кредитним договором його не було проінформовано і згоду на це він не давав, просив визнати його поруку за договором поруки від 19 березня 2008 року, укладеним з ВАТ «Родовід Банк» припиненою.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання договору поруки припиненим - задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 19 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» припиненою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В скарзі вказував на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не звернув уваги на умови укладеного між сторонами договору поруки за якими поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором , а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку доводи скарги підтримала.

Позивач та його представник доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом, 19 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід банк» був укладений кредитний договір № 77.1/АК-00624.08.2 (а. с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26 920 дол. США, терміном до 19 березня 2015 року включно.

Згідно п. 1.5 даного договору процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 9,0 % річних.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором 19 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки (а.с. 7-8).

Згідно п. 4.1. договору поруки зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.3. договір поруки припиняється припиненням дії Кредитного договору, а також у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1.1, договору поруки, Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між Банком та Позичальником.

ПАТ «Родовід Банк» є правонаступником ВАТ «Родовід Банк».

28 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 77.1/АК-00624.08.2 (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1 умов якої зазначено, що пункт 1.5. Кредитного договору викладається в новій редакції «Процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 11% процентів річних».

Позивач у судовому засіданні зазначив, що йому не було відомо про укладення додаткової угоди та згоду на це, він не надавав.

Доказів про те, що ОСОБА_2 був повідомлений про укладення додаткової угоди між ОСОБА_3 та відповідачем та про те, що процента ставка збільшилася до 11 % річних за кредитним договором суду не надано.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні місцевого суду та апеляційного суду, не заперечував, що банк не повідомляв позивача про зміну процентної ставки, посилаючись на п. 1.1. договору поруки.

У п. 1.1. договору поруки вказано, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 19 березня 2008 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшення об'єму відповідальності без згоди поручителя, за відсутності у договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що лише 09 червня 2016 року позивач дізнався про те, що між ОСОБА_3 та відповідачем було підписано додаткову угоду, за якою процентна ставка за кредитним договором підвищилася до 11 % річних, а тому строк позовної давності на звернення з даним позовом не пропущений.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про припинення поруки, внаслідок збільшення відповідальності поручителя без його згоди, відповідає обставинам справи та вимогам Закону.

Доводи скарги про те, що поручитель дав згоду на збільшення обсягу його відповідальності, підписавши договір поруки в якому було зазначено, що він поручається також за зобов'язаннями, передбаченими додатковими договорами, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту вказаних норм, внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена. При цьому, припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Вказані висновки були викладені в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11, від 10 жовтня 2012 року №6-112цс12, від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Так, пунктом 5.5 укладеного між сторонами договору поруки визначено, що зміни цього договору відбуваються у порядку укладення додаткових угод.

У свою чергу, судом встановлено, що умови договору поруки, укладеного між сторонами, не передбачають права банку підвищувати процентну ставку за користування кредитом без згоди поручителя.

За наведеного, колегія суддів вважає, що умови договору поруки щодо зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним кредитним договором, а також додатковими угодами, що укладатимуться між банком та позичальником, не може свідчити про те, що поручитель дав згоду на збільшення обсягу його відповідальності без його згоди, так як дані умови не містять такого положення, в якому не зазначено, що поручитель бере на себе відповідальність відповідати за додатковими угодами, в яких буде збільшуватися його відповідальність.

Також, такі умови не дають можливості зробити висновок про те, що поручитель погодився з тим, що додаткова угода між банком та позичальником може укладатися без його повідомлення. Матеріали справи не містять доказів того, що поручитель був проінформований про збільшення обсягу його відповідальності і не заперечував проти цього.

У зв'язку із цим, враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК України, допустимо, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі тощо), головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Отже, поручитель ОСОБА_2 згоди на внесення змін до кредитного договору , в якому буде збільшена його відповідальність не давав. А відтак, порука ОСОБА_2, установлена на підставі договору поруки від 19.03.2008 року є припиненою згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що відбулась зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про припинення поруки.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність постановленого судом рішення не впливають .

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, яке спрямоване на захист майнових інтересів поручителя.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: