Ухвала суду № 65994622, 13.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6042/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Арапіна Н.Є.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/1527/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді: - Ратнікової В.М.

суддів: - Панченка М.М.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» Смілик Тетяни Миколаївни на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт нерухомого майна задоволено.

Знято арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, загальною площею: 74,95 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_8, який накладено 06 листопада 2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О.М. згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 45325991.

Знято арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, загальною площею: 74,95 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_8, який накладено 24 вересня 2014 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Лавровою К.А. згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 44728460.

Знято арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, загальною площею: 74,95 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_8, який накладено 30 грудня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 23213964.

Скасовано внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 7599585 від 06 листопада 2014 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника, запис № 7150932 від 29 вересня 2014 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника, запис № 10889257 від 01 березня 2011 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року виправлено ряд описок в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року.

Зазначено у вступній, мотивувальній та резолютивній частині рішення правильний суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, а саме: «позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» замість неправильного «позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_8, відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України».

В другому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44728460 від 24 вересня 2014 року» замість неправильного «Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44728460 від 24 вересня 2014 року».

В другому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 23213964 від 30 грудня 2010 року» замість неправильного «Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 23213964 від 30 грудня 2010 року».

В п'ятому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «представники третіх осіб» замість неправильного «представники відповідачів».

В сімнадцятому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «28 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України» замість неправильного «28 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «БанкКредит Дніпро» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України».

В вісімнадцятому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44728460 від 24 вересня 2014 року» замість неправильного «відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44728460 від 24 вересня 2014 року».

В двадцятому абзаці описово - мотивувальної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року зазначено «відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 23213964 від 30 грудня 2010 року» замість неправильного «відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 23213964 від 30 грудня 2010 року».

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року доповнено резолютивну частину рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт нерухомого майна та стягнуто з ОСОБА_8 і Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 689,00 грн. з кожного.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» Смілик Тетяна Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просила додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до заявлених позивачем Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при ухваленні додаткового рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» судового збору суд першої інстанції порушив правила підвідомчості, так як спори між юридичними особами щодо стягнення коштів підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначила, що суд не врахував положення статей 10, 11 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач Публічне акціонерне товариство «БанкКредит Дніпро» жодних вимог про відшкодування судових витрат до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» не пред'являв та всі витрати просив стягнути з ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» Свинар МаріяЮріївна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» Жевега Катерина Валеріївна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність.

Представник третьої особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Триліська АннаАндріївна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники третіх осіб: Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві та Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність їх представників.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт нерухомого майна було задоволено. Знято арешти та заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, загальною площею: 74,95 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_8, які накладено: 06 листопада 2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О.М. згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 45325991; 24 вересня 2014 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Лавровою К.А. згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 44728460; 30 грудня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 23213964. Скасовано внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 7599585 від 06 листопада 2014 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника, запис № 7150932 від 29 вересня 2014 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника, запис № 10889257 від 01 березня 2011 року про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника.

Одночасно, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи додаткове рішення від 13 лютого 2017 року та, стягуючи з ОСОБА_8 і Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 689,00 грн. з кожного, суд першої інстанції виходив з положень ст. 88 ЦПК України, зазначаючи, що, оскільки позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» було задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1378,00 грн. підлягає відшкодуванню шляхом стягнення цієї суми з відповідачів в рівних частках.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, згідно статті 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріалами справи підтверджується, що при звернені до суду з даним позовом Публічне акціонерне товариство «БанкКредит Дніпро» сплатило судовий збір в розмірі 1378,00 грн..

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, при цьому даний позов є позовом немайнового характеру, що виключає можливість визначення розміру задоволених позовних вимог окремо щодо кожного з відповідачів та пропорційного обрахування судового збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 та Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» повинні нести рівний обов'язок по відшкодуванню судових витрат на користь позивача, шляхом стягнення з кожного з них по 689,00 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про стягнення судового збору підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, так як це спір про стягнення коштів між юридичними особами, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, порядок та принципи відшкодування судових витрат, до складу яких відноситься судовий збір, визначені главою 8 ЦПК України «Судові витрати».

Виходячи з сукупного аналізу норм даної глави, право сторін на відшкодування понесених ними судових витрат є самостійним процесуальним правом, яке реалізується в незалежності від змісту пред'явлених позовних вимог, в порядку, що встановлений ЦПК України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначив, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України. При цьому, зазначені витрати не входять до складу ціни позову.(пункт 2)

З огляду на те, що розмежування підвідомчості спорів залежить від змісту позовних вимог, при цьому питання щодо відшкодування судового збору не стосується суті позовних вимог та є самостійним процесуальним правом сторони, доводи скарги про те, що при ухваленні додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року суд першої інстанції порушив правила підвідомчості, не ґрунтуються на положеннях закону.

Посилання апеляційної скарги на те, що ухвалюючи додаткове рішення, суд не врахував положення статей 10, 11 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» жодних вимог про відшкодування судових витрат до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» не пред'являв та всі витрати просив стягнути з ОСОБА_8, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Так, стаття 11 ЦПК України закріпила, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, право особи, що бере участь у справі, на відшкодування понесених нею в ході розгляду справи судових витрат виникає з підстав, що визначені 8 ЦПК України «Судові витрати» та вирішується судом, виходячи із результатів розгляду спору, а не із заявлених позивачем у справі вимог.

Так як питання щодо стягнення відшкодування судових витрат не є складовою частиною предмету спору та існує як самостійне процесуальне право сторони, що вирішується судом в незалежності від заявлених відповідних вимог, той факт, що Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» просило всі судові витрати стягнути виключно з одного відповідача - ОСОБА_8, не впливає на обов'язок суду першої інстанції вирішити питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до положень законодавства, зокрема, з урахуванням принципу рівності прав та обов'язків сторін та пропорційності розміру відшкодування розміру задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» Смілик Тетяни Миколаївни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» Смілик Тетяни Миколаївни відхилити.

Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: