Ухвала суду № 65994591, 13.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №758/15480/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3546/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року у справі заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_4 відчужувати в будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у грудні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно та просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 1 травня 2009 року по 28 вересня 2014 року, визнати спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому шлюбі квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що невжиття таких заходів в подальшому може утруднити виконання рішення суду.

Згідно ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що виник спір щодо квартири № квартиру АДРЕСА_1 та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом не враховано, що в матеріалах справи містяться архівні дані щодо власника спірної квартири, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що зазначена вище квартира на даний час йому не належить.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач просила суд накласти арешт саме на те майно, з приводу якого нею заявлено позовні вимоги, оскільки у разі його відчуження в подальшому виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді