Рішення № 65994569, 12.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача Пономаренка О.В.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Бабенка АндріяІгоровича, який діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №757/15613/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/2638/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. У серпні 2015 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 38.3/АК-00139.08.2, відповідно до якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16 241,76 доларів США зі сплатою 7,7% річних та зі строком погашення кредиту до 28 серпня 2015 року включно.

Крім того, 28 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 38.3/АК-00139.08.2-3/П, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником його зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі.

Оскільки відповідачі не виконують умови кредитного договору, не погашають кредит та не сплачують проценти за користування кредитом, то станом на 11 серпня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором, а саме:

- сума поточної заборгованості за кредитом 222,76 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 701,92 доларів США;

- сума поточної заборгованості за процентами у розмірі 6,79 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 282,39 доларів США;

- сума заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 609 грн. 69 коп.,

- сума 3% річних від простроченої кредитної заборгованості по кредиту та процентах в розмірі 1 191 грн. 06 коп.;

- сума 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 194 грн. 47 коп.;

- сума інфляційних втрат від суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2 750 грн. 53 коп.;

- загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 230 157 грн. 87 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 623 грн. 11 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» по 488 грн. 12 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Бабенком А.І., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Куліша В.М., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача БабенкоА.І., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Куліша В.М., підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає в повній мірі вказаним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 серпня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк») та відповідачем ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 38.3/АК-00139.08.2, відповідно до якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16 241,76 доларів США зі сплатою 7,7% річних та зі строком погашення кредиту до 28 серпня 2015 року включно (а.с. 9-19).

Отримання кредиту відповідачем стверджується заявою на видачу готівки № 1253_5 від 28 серпня 2008 року (а.с. 25).

За обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у розмірі 0,3% відс уми виданого кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору).

Згідно з п. 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язувався сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_6 не виконувалися вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 11 серпня 2015 року за розрахунком позивача, складає:

- сума поточної заборгованості за кредитом 222,76 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 701,92 доларів США;

- сума поточної заборгованості за процентами у розмірі 6,79 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 282,39 доларів США;

- сума заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 609 грн. 69 коп.,

- сума 3% річних від простроченої кредитної заборгованості по кредиту та процентах в розмірі 1 191 грн. 06 коп.;

- сума 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 194 грн. 47 коп.;

- сума інфляційних втрат від суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2 750 грн. 53 коп.;

- загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 230 157 грн. 87 коп. (а.с. 25-27).

28 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 38.3/АК-00139.08.2-3/П, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником ОСОБА_6 його зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі (а.с. 20-21).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тому, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 несуть солідарну відповідальність перед ПАТ «Родовід Банк» за невиконання зобов'язань за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 проживає в м. Донецьк, що стверджується даними кредитного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 1053-р, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 1 ч. 1 цього Розпорядження м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Донецьк.

З урахуванням наведеного, того, що відповідач ОСОБА_6 проживає в м. Донецьк, який згідно затвердженого переліку, є територією де проводиться антитерористична операція, та визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на кредитні зобов'язання відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договором поруки, що є похідним від осново зобов'язання - кредитного.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені та штрафу за невиконання кредитних зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані положення передбачають відповідальність боржника за знецінення грошової одиниці - гривні у раз не належного виконання зобов'язання та за своє суттю не є пенею чи штрафом, які передбачені умовами договору чи законом.

Умовами кредитного договору визначено, що щомісячна плата на обслуговування кредиту справляється у розмірі 0,3% річних від суми виданого кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору).

Враховуючи, що кредитний договір, укладений сторонами у валюті США, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 3 213,86 доларів США, що складається із:

- суми поточної заборгованості за кредитом 222,76 доларів США;

- суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 701,92 доларів США;

- суми поточної заборгованості за процентами у розмірі 6,79 доларів США;

- суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 282,39 доларів США;

та суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 609 гривень 69 копійок, яка визначена позивачем у гривневому еквіваленті та не обраховувалась у доларах США.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних, то вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням строків позовної давності, про що заявила представник відповідача ОСОБА_7

З розрахунку позивача вбачається, що з 13.01.2009 року позивачем здійснюється нарахування 3% річних.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-24цс14 строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Отже трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 27 серпня 2012 року і закінчується 28 серпня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що представником відповідача заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, то з відповідачів підлягають стягненню 3% річних, починаючи з серпня 2012 року.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних від суми простроченої сплати за кредитом за період з 13 листопада 2012 року складає 50,70 доларів США, за відсотками - 4,93 долари США, що разом складає 55,63 долари США та за заборгованістю за обслуговуванням кредиту - 188 грн. 55 коп.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів 3 269,49 доларів США (3 213,86 доларів США + 55,63 долари США) та суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13 798 грн. 24 коп. (13 609 грн. 69 коп. + 188 грн. 55 коп.)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме воно надавалось за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент,є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Родовід Банк», на час укладення кредитного договору - ВАТ «Родовід Банк», мав у наявності ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 28 серпня 2008 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

У рішенні суду першої інстанції наведені розрахунки заборгованості за кредитом, пені та процентами за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, на час виникнення заборгованості, що не узгоджується з вимогами ч.2 ст.533 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, у справі № 6-190цс15,який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Отже, постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції у порушення ст. 533 ЦК України дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів на користь банка у гривні.

Отже до стягнення підлягає: 3269,49 доларів США - заборгованість за кредитом; та заборгованість за обслуговування кредиту в сумі 13798 гривень 24 копійки.

Оскільки рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду у відповідності до ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Бабенка Андрія Ігоровича, який діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині ухвалити нове, наступного змісту.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3269,49 доларів США та заборгованість за обслуговування кредиту в сумі 13798 гривень 24 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: