Ухвала суду № 65994562, 13.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якої просив стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на його користь19 751,66 грн. завданих збитків та 6 495,68 грн. пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування та суму судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року вказану позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року скасовано, позовну заяву повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року вказану справу передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано застосовано норми ст.109 ЦПК України. При постановлені ухвали судом не враховано, що у відповідності до вимог ч. 6 ст.110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди можуть подаватися за місцем завдання такої шкоди.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись у липні 2016 року до суду, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди,яка сталася 07.07.2015 р., з вини ОСОБА_2 було пошкоджено його автомобіль та йому заподіяна шкода. Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за збитки, була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант», у зв'язку з чим просив стягнути з останньої 19 751,66 грн. завданих збитків та пені в сумі 6 495,68 грн. за кожен день прострочення виконання свого обов'язку.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому права потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника ( особи, яка завдала шкоду).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання , зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч.2 ст.1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка задала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

З матеріалів справи вбачається, що позов заявлено до відповідальної особи за договором обов'язкового страхування.

Відповідно до ч.6 ст.110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, місцем завдання шкоди є : м. Київ, вул.Стеценка, 23, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.

Передаючи справу на розгляд до іншого суду за місцем знаходження відповідача суд першої інстанції вищевказаного не врахував, не взяв до уваги ту обставину, що питання щодо підсудності даної справи вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2016 р. ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 р. про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду було скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні підсудності суд першої інстанції не застосував положення ч.6 ст.110 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року було відкрито провадження у справі та у зв'язку з неявкою сторони по справі 31.10.2016 р. по справі оголошено перерву до 01.12.2016 р. та повторно до 28.02.2017 р.

Відповідно до змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 р., в судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю за місцезнаходженням відповідача до Печерського районного суду м. Києва, відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 116 ЦПК України встановлено перелік випадків, коли суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання ( перебування); 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; 3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

В оскаржуваній ухвалі від 28 лютого 2017 року суд першої інстанції не обґрунтував, чому він дійшов висновку, що відкриття провадження у справі відбулось з порушенням правил підсудності та не навів власних мотивів, з яких він вважає, що на вказані правовідносини не поширюється положення ч.6 ст.110 ЦПК України.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №761/24883/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/5290/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.