Рішення № 65994071, 13.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1357/17 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.

Є.У.№ 310/6897/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.06.2010 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами ОСОБА_4» складає між ним та банком договір. За умовами договору Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_4», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, із розрахунку 360 календарних днів на рік. Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором станом на 31.08.2016 утворилась заборгованість у розмірі 30 151,53 грн., із яких: 2732,11 грн. заборгованість за кредитом; 22 307,44 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 200 грн. заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 1411,98 грн. (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив стягнути з ОСОБА_3 вищевказану заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3. на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2010 року в розмірі 9922,74 грн., а саме: 2732,11 грн. заборгованість за кредитом; 3041, 93 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 200 грн. заборгованість за пенею і комісією; 948,70 грн. штрафи, а також 453,36 грн. компенсації судових витрат.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», який зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості і безпідставно зменшив розмір процентів. На думку позивача, наведений у судовому рішенні розрахунок відсотків за користування кредитом не відповідає умовам кредитного договору. За вказаних обставин просить рішення суду першої інстанції змінити і стягнути з відповідача всю заявлену суму заборгованості.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи ( а.с.94) ОСОБА_3 не зявилася, причини неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів на підставі ст.305 ЦПК України визнала їх неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що наданий ОСОБА_4 розрахунок кредитної заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, а нарахування у відповідності з п.2.1.112.6.2-2.1.12.13 Умов і Правил 100% від розміру неналежно сплачених процентів являється прихованим нарахуванням інших штрафних санкцій, що є проявом недобросовісності з боку банку.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 18 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, яка після укладання шлюбу змінила прізвище на Остапенко, було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с.6).

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За користування кредитом Банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, із розрахунку 360 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг ( щомісячно отримувати витяг про стан картрахунків і про проведені за минулий місяць операції з картрахунку).

У випадку незгоди позичальника зі зміною Правил та/або ОСОБА_4, викладених на банківському сайті позичальник зобовязується надати ОСОБА_4 письмову заяву про розірвання договору та погасити всю заборгованість перед ОСОБА_4 (п.1.1.2.4 Умов та правил).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил передбачений обовязок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобовязань за договором на вимогу ОСОБА_4 позичальник зобовязався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов і правил). ОСОБА_4 має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленій банком частці в разі невиконання боржником своїх зобовязань (п.2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою).

Згідно з п.1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником умов договору або у разі виникнення овердрафту Банк має право зупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Строк і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) по кредитних картках з установленими мінімальним обовязковим платежем наведений у памятці клієнта, яка є невідємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом. У випадку виникнення простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту в повному обсязі являється 211 день із дня виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів по овердрафту щомісячно за попередній місць до 25 числі (п.2.1.1.12.4 Умов та правил).

Як вбачається із витягу із особового рахунку ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором виконувала неналежним чином, з жовтня 2013 року припинила вносити платежі на погашення заборгованості, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 31.08.2016 року становить 30151, 53 грн., із яких за тілом кредиту 2732,11 грн., за процентами 22307, 44 грн., за пенею та комісією 3200 грн., а також 1911,98 грн. штрафів (а.с.4-5).

Із вказаного розрахунку також вбачається, що протягом дії договору Банк двічі підвищував відсоткову ставку за кредитом: з вересня 2014 року до 34,8% річних, з квітня 2015 до 43,2 % річних.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.53), своїх заперечень проти позову не заявляла, участі у судовому засіданні не приймала, розмір заявленої до стягнення заборгованості не оспорювала.

Не надано відповідачем ніяких заперечень проти апеляційної скарги і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи на те, що відповідач, скориставшись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст.10,11 ЦПК України своїх заперечень проти позову і апеляційної скарги суду не надала, розрахунок заборгованості не оспорила, висновки суду першої інстанції, щодо неправильності розрахунку заборгованості зі сплати процентів являються безпідставними.

При визначенні суми заборгованості суд не врахував положення п.п.2.1.1.5.5; 2.1.12.12;2.1.12.13 Умов і правил, якими визначено розмір та порядок розрахунку процентів у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань по виплаті процентів, зокрема, у разі порушення строків.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по виплаті процентів у звязку з простроченням їх виплати відповідає саме вказаним пунктам Умов, які були погоджені сторонами, отже судом не був прийнятий до уваги помилково.

Разом з тим, вимоги ОСОБА_4 про стягнення пені і штрафів підлягають частковому задоволенню.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.7.5 Умов надання споживчого кредиту передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.28).

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів на загальну суму 1911,98 грн. необхідно відмовити із зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Враховуючи зміст вказаних пунктів кредитного договору, колегія вважає, що в даному випадку неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована в один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню штраф у сумі 500 грн. + 1411,98 грн. процентна складова, а всього 1911,98 грн. оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню на суму 3 200 грн.

За таких обставин на підставі ст.309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_4.

На підставі ст.88 ч.5 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій в загальній сумі 2883,80 грн.

Керуючись ст. ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2017 року по цій справі скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 червня 2010 року, визначену станом на 31 серпня 2016 року в розмірі 28239,55 грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять девять гривень 55 коп.), а саме: 2732,11 грн. заборгованість за кредитом; 22307,44 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 200 грн. заборгованість за пенею і комісією, а також 2883,80 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 80 коп.) компенсації судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: