Ухвала суду № 65993877, 11.04.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/12104/16-ц

Провадження № 22-ц/792/663/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на дії державного виконавця.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02.11.2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту в сумі 172864 грн. 25 коп., пеню та неустойку в сумі 1435 грн. 69 коп. та судові витрати.

В ході виконання цього судового рішення 16.02.2015 року державним виконавцем Другого відділу ДВС м. Хмельницький винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 в межах суми боргу 174299 грн. 94 коп. та заборонено його відчуження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, в червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи тим, що державний виконавець до винесення оскаржуваної постанови не перевірив її майновий стан, не встановив обсяг і вартість майна. З метою виконання зобовязань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, тому саме на іпотечне майно має накладатися стягнення і його вартість є достатньою для погашення кредиту. Відповідно до висновку спеціаліста вартість іпотечного майна складає 1537393 грн., що в рази перевищує розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з неї за виконавчим документом. Тому заявник просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо арешту усього рухомого та нерухомого майна, належного їй на праві власності, окрім заставного майна садово-городнього будинку загальною площею 169,1 кв. м та земельної ділянки площею 600 кв. м, кадастровий номер 6825089600.03.004.0353 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н., Шаровечківська сільська рада, садове товариство «Колос» вул. Південна, 6/1 та скасувати арешт усього рухомого та нерухомого майна, накладений постановою від 16 лютого 2015 року. Також просила зобовязати відділ ДВС надати до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження інформацію про зняття арешту, накладеного на рухоме та нерухоме майно, окрім заставного майна. Також заявник просила поновити строк на оскарження дій та рішення державного виконавця.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року скаргу задоволено частково. Поновлено строк на звернення до суду із скаргою. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо арешту усього рухомого та нерухомого майна. Скасовано арешт рухомого та нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 16.02.2015 року, належного на праві власності ОСОБА_4, окрім заставного майна: садово-городнього будинку, загальною площею 169,1 кв.м., що знаходиться за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с/рада Шаровечківська, садове товариство «Колос», вул. Південна, буд. 6/1, земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., кадастровий номер 6825089600.03.004.0353 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с/рада Шаровечківська, садове товариство «Колос», вул. Південна, буд. 6/1. В іншій частині скарги відмовлено.

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 Посилається на неповне зясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень Закону України «Про виконавче провадження».

Апелянт вважає правомірною постанову державного виконавця про арешт майна боржника, оскільки на час її винесення державному виконавцю не було відомо про заставне майно, крім того встановлення вартості майна на час арешту майна є неможливим. Зазначає, що судом безпідставно взято до уваги наданий скаржником як доказ вартості іпотечного майна звіт про оцінку вартості садового будинку в сумі 1 537393 грн., оскільки в силу положень ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» цей доказ є недійсним з огляду на те, що оцінка проводилась без участі сторін ще у 2015 році. Також апелянт вказує, що суд не дав належної оцінки доводам представника товариства про те, що зняття арешту з рахунків і майна боржника, крім іпотечного майна, унеможливить в майбутньому виконання рішення суду у звязку із віднесенням такого майна під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також у суду не було підстав для поновлення ОСОБА_2 строку на звернення до суду із скаргою, оскільки строк нею пропущений без поважних причин.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просить її задовольнити.

Представник Другого відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, хоча про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржуваної постанови) (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч.1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Положеннями ст. 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. (ст. 31)

Відповідно до п. 4.1.1. Інструкції «Про порядок проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (яка була чинна на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02.11.2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість по кредиту в сумі 172864,25 грн., пені та неустойки в сумі 1435,69 грн. (т.1 а.с.71).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28.01.2016 р. замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Укрсиббанк» його правонаступником ТзОВ «Кей колект» по справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11343677000 від 07.05.2008 року. (т.1 а.с.251).

14.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 174299,94 грн. боргу та надано строк для добровільного виконання терміном 7 днів. (т.2 а.с.166).

16.02.2015 року державним виконавцем за заявою стягувача винесено постанову про арешт усього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону його відчуження в межах суми боргу. ( т.2 а.с.10). Однак, як вбачається із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 17.02.2015 року, арешт накладено на усе рухоме майно ОСОБА_4

Задовольняючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно виходив з того, що скаржниці постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2015 року і про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.02.2015 року вручені не були.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ч. ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

В силу ч. ч. 1-2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується длязабезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. (ч.ч 4,5 ст. 57 Закону).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що державний виконавець не вжив всіх заходів, передбачених Законом щодо організації виконання рішення суду, не направив постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику, не направлялись запити до усіх державних органів реєстрації для встановлення майнового стану боржника, не складено акт опису та арешту майна боржника. А тому прийшов до вірного висновку щодо відсутності у державного виконавця законних підстав для винесення 16.02.2015 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Доводи апеляційної скарги щодо законності винесення державним виконавцем 16.02.2015 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження є безпідставними, оскільки державним виконавцем винесено оскаржувану постанову в період дії строку наданого боржнику для добровільного виконання рішення суду, що суперечить вимогам ст. ст. 52, 57 Закону.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, виданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки можливе віднесення садового-огороднього будинку в садовому товаристві «Колос» до такого, на яке буде не можливо звернути стягнення, оскільки це майно підпадає під дію зазначеного вище закону є недоведеними. Адже встановлено, що представником апелянта як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України доказів на підтвердження зазначених обставин, а згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, на думку колегія суддів, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в порушення вимог Закону взято до уваги як доказ звіт про оцінку вартості садового будинку у сумі 1537393грн. є обґрунтованими, однак це порушення не призвело до невірного вирішення справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно поновлено ОСОБА_2 строк для оскарження дій державного виконавця, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже суд першої інстанції із врахуванням обставин справи та положень ч. 2ст. 385 ЦПК України та роз»ясень, що викладені в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» прийшов до вірного висновку щодо поважності причин пропуску ОСОБА_2 строку для оскарження дій державного виконавця.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 312-313, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» відхилити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. Пєнта

(підпис) ОСОБА_8

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Справа № 22ц/792/663/17

Доповідач Корніюк А.П. ухвала