Ухвала суду № 65991464, 11.04.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/9993/15-к

1-кп/243/51/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

при секретарі Рудь Т.В.,

за участю:

прокурора Тупікало Д.Ю.,

представника потерпілих - ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Словянського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 42015050000000392 від 02 серпня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Словянського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

В судовому засіданні 11.04.2017 року прокурором Тупікало Д.Ю. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування даного клопотання прокурор зазначає, що існує велика вірогідність того, що ОСОБА_3 перебуваючи на свободі, може втекти з метою уникнення суворого покарання за скоєні кримінальні правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обвинувачений зник з місця ДТП, заходів щодо надання первинної медичної допомоги постраждалим не вжив, від проходження медичного огляду на стан спяніння відмовився, з метою приховати свою причетність до ДТП схилив свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до надання неправдивих свідчень в частині підтвердження не існуючого алібі та нібито викрадення його транспортного засобу, на теперішній час продовжує не визнавати свою провину у вчиненні ДТП, яка призвела до загибелі трьох осіб. Крім того, існує ризик переховування обвинуваченого від правоохоронних органів, оскільки він є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1, яке знаходиться на тимчасово окупованій території. Даний ризик підтверджується інформацією керівника Координаційного центру при штабі АТО ОСОБА_6 за № 636 кц, згідно з яким ОСОБА_3 має дозвіл на перетин лінії розмежування зони АТО, який діє з 22.11.2016 року по 24.11.2017 року. Тобто, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти він має можливість переховуватися на цій та іншій території, на якій він буде недосяжний для правоохоронних органів України. Також, загроза призначення суворого покарання у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні даних кримінальних правопорушень також створює ризик його переховування. Крім того, потерпілими у кримінальному провадженні до обвинуваченого заявлені цивільні позови на велику суму грошових коштів. Ризик понести таку цивільно-правову відповідальність також створює передумову для можливого переховування від правоохоронних органів.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно.

Вона має оцінюватися у кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи та особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Наявність суспільного інтересу щодо подальшого тримання ОСОБА_3 під вартою полягає в тому, що подія ДТП, яка відбулася через протиправні дії обвинуваченого, спричинила загибель трьох осіб та набула суспільного резонансу. В даному випадку є підстави стверджувати, що у разі визнання ОСОБА_3 винуватим за вироком суду, йому буде призначено реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Також наявність суспільного інтересу полягає в досягненні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, зокрема у притягненні до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення. Крім того, зазначає, що стороною захисту до матеріалів справи долучено документи, згідно з якими ОСОБА_3. має ряд захворювань, однак жодних документів, довідок, медичних висновків, які б свідчили про неможливість подальшого тримання ОСОБА_3 під вартою через незадовільний стан здоровя в матеріалах справи немає. Проти зміни запобіжного заходу на більш мякий заперечує, наполягає на тому, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від суду.

Представник потерпілих ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора, просив продовжити ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наполягав на тому, що тільки такий запобіжний захід може перешкодити обвинуваченому уникнути покарання. Крім того, зазначив, що дружина обвинуваченого ОСОБА_7 фактично проживає у місті Єнакієво, що розташовано на тимчасово непідконтрольній території, де звернулася до місцевого так званого суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, наполягав на тому, що він не має наміру переховуватися від суду. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначивши, що він має постійне місце проживання та стійкі соціальні звязки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, наполягав на тому, що обвинувачений надмірно тримається під вартою, що є порушенням його прав. Крім того, просив прийняти до уваги, що обґрунтованих ризиків того, що ОСОБА_3 буде переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, не існує. Обвинувачений не має паспорта, а дана обставина позбавляє його можливості перетнути лінію розмежування та виїхати на територію, що тимчасово не підконтрольна органам влади України. Щодо наявності дозволу на перетин лінії розмежування, наполягав на тому, що такий дозвіл має можливість отримати будь яка особа при наявності паспортних даних ОСОБА_3 При цьому просив прийняти до уваги, що потерпілі також мають паспортні дані ОСОБА_3 Також, зазначив, що звернутися до так званого суду у м. Єнакієво з позовом про розірвання шлюбу може будь-яка особа, надіславши позов листом.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що в даному конкретному випадку можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Згідно з ч.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 має стійкі соціальні звязки, оскільки одружений, має на утриманні малолітню дитину, має батьків, має постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Обвинувачений дійсно має стійкі соціальні звязки з своєю родиною, оскільки вони відвідували його в слідчому ізоляторі, при цьому зверталися до Словянського міськрайонного суду Донецької області з заявою про надання дозволу на побачення. Так, 12.01.2017 року з заявою про надання дозволу на побачення звернулася мати обвинуваченого ОСОБА_8 09.03.2017 року з заявою про надання дозволу на побачення звертався батько обвинуваченого ОСОБА_3 Крім того, 10.03.2017 року з аналогічною заявою про надання дозволу на побачення зверталася дружина обвинуваченого ОСОБА_7, долучивши при цьому до своєї заяви копію паспорта, який не містить відмітки про розірвання шлюбу. Також, суду надана заява ОСОБА_9, яка є сестрою обвинуваченого, про те, що вона надає згоду на проживання обвинуваченого в будинку, що належить їй на праві власності та розташований за адресою: с. Богородичне Словянського району Донецької області, вул. Курортна, 25-а.

Аналізуючи наданий стороною обвинувачення лист штабу антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_3 отримав дозвіл на перетин лінії розмежування, суд приймає до уваги також, і ту обставину, що на території, тимчасово непідконтрольній владі України, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває в числі так званих «зрадників», а саме значиться на сайті http://predatelidnr в мережі Інтернету, як «милиционер предатель донецкой народной республики», та погоджується з ствердженням захисника щодо того, що у випадку зявлення обвинуваченого на даній території, його очікує більш тяжке покарання, ніж покарання, передбачене за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України. Крім того, на теперішній час не зясовано ким саме та яким чином була подана заява про надання дозволу ОСОБА_3 на перетин лінії розмежування.

Відповідно до п. 7.2. Тимчасового Порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей для отримання дозволу фізичній особі необхідно зареєструватися на веб-порталі СБУ та заповнити формалізовану заяву або подати заповнену формалізовану заяву особисто чи надіслати її поштою до КЦ, КГ, КПВВ, на блокпост першого рубежу. Тобто, отримання такого дозволу можливо шляхом реєстрації на веб-порталі СБУ та заповнення формалізованої заяви, що може зробити будь-який користувач мережі Інтернету, при наявності відомостей про особу, якій необхідно отримати такий дозвіл. На час отримання дозволу обвинувачений перебував в Артемівському слідчому ізоляторі, що фактично позбавляє його можливості користуватися мережею інтернету та викликає розумний сумнів щодо того, що саме ОСОБА_3 звертався з заявою про надання такого дозволу.

Також, згідно з вимогами п. 7.7 Порядку у випадку коли особа підозрюється у вчиненні кримінально-караного діяння; коли паспортний документ підроблений, зіпсований або чи належить іншій особі; якщо є наявні відомості про сприяння особою вчиненню правопорушення або уникненню інших осіб від відповідальності, приймається рішення про відмову у наданні дозволу фізичній особі.

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, є не зрозумілим, чому йому був виданий зазначений дозвіл на перетин лінії зіткнення, а не прийнято рішення про відмову у наданні дозволу.

Враховуючи викладне та приймаючи до уваги, що у ОСОБА_3 відсутній паспорт, який був вилучений та перебуває в органах прокуратури, що підтвердив в судовому засіданні прокурор, суд вважає, що обвинувачений фактично позбавлений можливості переховуватися від суду на території, що тимчасово не підконтрольна органам державної влади України, що значено зменшує ризик, зазначений в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, обвинувачений позбавлений можливості в теперішній час знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки такі докази вже зібрані стороною обвинувачення.

По справі вже частково допитані свідки, що позбавляє обвинуваченого в подальшому вплинути на їх показання. Щодо тих свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити, що такий запобіжний захід, як домашній арешт, цілком унеможливлює спілкування зі свідками та вплив на них з метою примусити їх змінити свої показання.

Ніяких доказів на підтвердження тієї обставини, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не надано.

Також, у суду не має підстав вважати, що обвинувачений вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_3 тримається під-вартою понад 1 рік та 8 місяців, та погоджується з захисником, що таке тримання під вартою без наявності обвинувального вироку є надмірним. Крім того, суд вважає, що таке тривале тримання обвинуваченого під вартою без наявності обвинувального вироку, у випадку визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК України, буде перешкоджати відбуттю призначеного судом покарання в повній мірі.

Суд виходить з практики ЄСПЛ, а саме: в п. 79 рішення «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно.Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи В п. 80 даного рішення суд зазначив, що досудове ув'язнення заявника тривало два роки і чотири місяці. Суд зауважує, що у першій постанові про взяття заявника під варту вказувалося на серйозність обвинувачень стосовно заявника та на ризик його ухилення від слідства. Надалі прокурори і суди, продовжуючи строк тримання заявника під вартою, не наводили підстави своїх рішень, а лише посилалися на відповідність раніше обраного запобіжного заходу. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами (рішення у справі "Єлоєв проти України" п. 60). Однак у справі, що розглядалася, таких підстав суди не наводили. Крім того, національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Наведене вище Суд вважав достатніми для висновку про те, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (п. 81 рішення ЄСПЛ «Харченко проти України»).

Також, ЄСПЛ констатував порушення п. 3 статті 5 Конвенції у справі «ОСОБА_1 проти України» виходячи з того, що були відсутні будь-які конкретні свідчення щодо того, яким чином звільнення заявника до судового розгляду справи могло бути небезпечним або шкідливим для успішного розгляду справи. Загальну складність справи Суд не вважав «достатньою» причиною для більш ніж п'ятирічного тримання під вартою заявника, який не мав до цього судимості та обвинувачувався тільки за одним епізодом розбійного нападу.

Порушення вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції ЄСПЛ також констатував у рішенні "Єлоєв проти України" зазначивши також, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Листі № 511-550/0/4/13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголосив на тому, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Таким чином, виходячи з практики ЄСПЛ та враховуючи ту обставину, що прокурором не надається доказів, які б підтверджували наявність збільшення ризиків ухилення обвинуваченого від виконання його процесуальних обовязків, оскільки лист штабу АТО суд не може прийняти до уваги як такий, що не викликає сумніву у дійсності намірів обвинуваченого

переховуватися від суду, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт, який згідно з вимогами ст. 181 КПК України полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний час доби.

При цьому суд також приймає ту обставину, що згідно з листом № 9/1413 від 02.02.2016 року Артемівської установи виконання покарань Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області № 6, за час перебування в даній установі ОСОБА_3 двічі звертався до за медичною допомогою до медичної частини з приводу: діагноз - хронічний остеохондроз поперекового-крижового відділу хребта з больовим синдромом, неодноразово звертався за медичною допомогою до медичної установи зі скаргами на головні болі, запаморочення, нудоту, погіршення памяті, спонтанне підвищення артеріального тиску (зі слів почав відмічати вищевказані симптоми після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, яку отримав в ДТП на початку серпня 2015 року. Діагноз: артеріальна гіпертензія не виясненої етіології. Наслідки ЗЧМТ? Отримував патогенетичне лікування. Істотного ефекту не отримано. Для встановлення або виключення, уточнення остаточного діагнозу та призначення адекватного лікування рекомендовано: консультація невропатолога, офтальмолога, кардіолога, проведення компютерної томографії головного мозку. Проведення даних обстежень та консультацій вузьких спеціалістів на базі медичної частини Артемівської УВП № 6 не можливе через відсутність апаратури та спеціалістів в штаті.

Суд погоджується з прокурором в тій частині, що наявний суспільний інтерес полягає в досягненні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, зокрема у притягненні до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення та вважає, що для досягнення даного завдання необхідно застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, з застосуванням електронного браслету.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176, 177, 181, 183 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього наступні обовязки:

1) прибувати по першому виклику до суду за кожною вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 цілодобово без дозволу суду;

3) носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на Словянський ВП ГУ НП в Донецькій області.

Строк дії даної Ухвали суду становить 60 днів, тобто до 09 червня 2017 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_10