Постанова № 659901, 17.05.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"17" травня 2007 р. Справа № 18/118

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Ніжинський жиркомбінат”

16600, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2

Відповідач: Ніжинська об’єднана державна податкова інспекція

16600, м. Ніжин, вул. Поштова, 2

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення

Суддя А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Букій В.О. –юриск-т, дов. від 28.12.2006р. № 1663

Від відповідача: Ярмак В.В. –нач. юр. від., дов. від 11.04.2007р. № 1481/9/10-003

Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судововому засіданні з 24.04.2007р. по 17.05.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 17.05.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством „Ніжинський жиркомбінат” (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 16.02.2007р. № 0000352301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 140567,15 грн. за жовтень 2006 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на безпідставність неприйняття Відповідачем до розрахунку бюджетного відшкодування податкового кредиту фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді в сумі 140567,17 грн., оскільки покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Сама по собі несплата податків продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. На думку Позивача, чинним законодавством не встановлено обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету.

Крім того, Позивач вказує на незаконність проведення виїзної позапланової перевірки, здійсненої Відповідачем з 15.02.2007р. по 16.02.2007р., адже підстави для її проведення, передбачені чинним законодавством, були відсутні.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення ненадходженням до Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 140567,15 грн. по причині його несплати одним із постачальників контрагента Позивача –ПП „Салют Сервіс”. Згідно єдиної бази даних (реєстру платників ПДВ), по даному приватному підприємству відсутні будь –які відомості, підприємства з такими реквізитами на території України не існує і ніколи не існувало, податки на території України не сплачувало.

Враховуючи те, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування є сплата цих сум до Державного бюджету України, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Ніжинський жиркомбінат” зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 28.03.1995р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 063 107 0002 000121.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 24.07.1997р. (свідоцтво про реєстрацію № 33641738, видане Ніжинською ОДПІ).

Позивачем 17.11.2006р. було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року. У відповідності з вищевказаними документами, Позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 424425,00 грн.

Ніжинською об’єднаною державною податковою інспекцією з 25.12.2006р. по 11.01.2007р. було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по податковій декларації з жовтень місяць 2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2007р. № 28/23-00373942.

Згідно висновків, викладених у даному акті, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року на суму 9412,03 грн. Втім, перевіркою підтверджено заявлену Позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року в сумі 415013,00 грн., при умові підтвердження запитів на проведення зустрічних перевірок.

Відповідач листом від 30.01.2007р. № 245/10/23-409 повідомив Позивача про виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих останнім за вересень та жовтень 2006 року. Недостовірність даних виникла у зв’язку із здійсненням взаємовідносин Позивача з контрагентом, що має ознаки фіктивності та який знаходиться у ланцюгу постачання, а саме: ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121 (ланцюг: ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” –СПД Гавриш О.О. – ПП „Салют Сервіс”).

Відповідачем від ДПІ у Катеринопільському районі було отримано довідку перевірки № 2/17-009 від 11.01.2007р., згідно якої СПД Гавриш О.О. не є виробником реалізованої продукції, вказана продукція отримана, зокрема, від ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість –27893820, м. Харків, льон, податкова накладна № 378 від 02.09.2006р., сума ПДВ 140567,15 грн.

По ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121, згідно єдиної бази даних (реєстру платників ПДВ), відсутні будь –які дані, такого підприємства на території України не існує.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 1, п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Відповідач просив Позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо викладеного факту протягом 10 робочих днів з дня отримання даного запиту.

У відповідь на отриманий від податкового органу лист Позивач повідомив, що запит про надання пояснень та документів про підтвердження діяльності СПД Гавриш О.О. з ПП „Салют Сервіс” являється протизаконним та безпідставним (лист від 07.02.2007р. № 138).

Відповідачем з 15.02.2007р. по 16.02.2007р. було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по податковій декларації з жовтень місяць 2006 року.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 15.02.2007р. № 177, виданого Ніжинською ОДПІ та відповідно до наказу керівника Ніжинської ОДПІ від 15.02.2007р № 143.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2007р. № 270/23-00373942.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 9 –10 Акту), перевіркою встановлено, що на порушення п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, заниження податку на додану вартість в сумі 140567,15 грн., а саме:

в ході перевірки податкової декларації з ПДВ ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” за вересень 2006 року встановлено, що одним із основних постачальників Позивача є СПД Гавриш О.О., і.п.н. 2991815794, знаходиться на обліку в ДПІ у Катеринопільському районі, яким у вересні 2006 року відвантажено Позивачу 1079,837 т льону на загальну суму 1200924,81 грн., в т.ч. ПДВ 200137,48 грн.

Ніжинською ОДПІ до ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області надіслано запит щодо проведення перевірки СПД Гавриш О.О.

Від ДПІ у Катеринопільському районі отримано довідку про результати невиїзної документальної перевірки СПД Гавриш О.О. з питань правових відносин з ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” від 11.01.2007р. № 2/17-009, згідно якої СПД Гавриш О.О. не є виробником реалізованої продукції, вказану продукцію отримав, зокрема, від ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість –27893820. Згідно податкової накладної від 02.09.2006р. № 378, виданої ПП „Салют Сервіс”, 02.09.2006р. відвантажено СПД Гавриш О.О. (і.п.н. 2991815794) льон в кількості 735,368 т на загальну суму 834402,94 грн., в т.ч. ПДВ 140567,15 грн. У вищевказаній податковій накладній у графі „місцезнаходження продавця” значиться м. Харків.

Ніжинською ОДПІ надано запит до Реєстру платників податку на додану вартість метою встановлення того де зареєстроване як платник податків ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121, номер свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ –27893820.

Згідно єдиної бази даних (реєстру платників ПДВ) встановлено, що по ПП „Салют Сервіс”, і.п.н. 019786284121, відсутні будь –які дані, підприємства з такими реквізитами на території України не існує і ніколи не існувало, податки на території України не сплачувало.

На підставі вищевикладеного, податковий орган прийшов до висновку, що ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах між платниками ПДВ –продавцями, де у ланцюгу встановлено зв’язки з ПП „Салют Сервіс”, що становить 140567,15 грн.

Як наслідок –висновок податкового органу про те, що в порушення п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року на суму 140567,15 грн. Втім, перевіркою підтверджено заявлену Позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року в сумі 274445,82 грн., при умові підтвердження запитів на проведення зустрічних перевірок.

На підставі акту перевірки від 16.02.2007р. № 270/23-00373942, Відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 16.02.2007р. № 0000352301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140567,15 грн. за жовтень 2006 року.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного:

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі –Закон «Про ПДВ»), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності з п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із акту перевірки від 16.02.2007р. № 270/23-00373942 (стор. 9, 10), Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні 2006 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, в т.ч. і по взаємовідносинам з СПД Гавриш О.О. Перелік відповідних податкових накладних із зазначенням їх номеру, дати, номенклатури товару, одиниці його виміру, ціни, кількості, вартості та сум ПДВ також наведений в акті перевірки. В п. 2.12 акту перевірки зазначено, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, або з суб’єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено.

Оскільки відповідні обставини повністю визнаються сторонами, а у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання, вони можуть не доказуватися перед судом, за правилами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями або постачальниками продавців, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про ПДВ" платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п.п. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону „Про ПДВ", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону „Про ПДВ").

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем або іншим постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Даний висновок відповідає правовій позиції судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеній в його постанові від 26.09.2006р.

За правилами п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладені правові норми, які регулюють порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), в жовтні 2006 року Позивач мав право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ним у попередньому податковому періоді (вересні 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих Позивачем до Ніжинської ОДПІ, сума податку, фактично сплачена ним у попередньому податковому періоді (вересні 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг) дорівнює 424425,00 грн.

У відповідності з висновками акту перевірки від 11.01.2007р. № 28/23-00373942 перевіркою підтверджено заявлену Позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року в сумі 415013,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 140567,15 грн. за жовтень 2006 року було здійснено без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з порушенням чинного законодавства.

Що стосується посилань Позивача на незаконність проведення виїзної позапланової перевірки, здійсненої Відповідачем з 15.02.2007р. по 16.02.2007р., то суд вважає за необхідне відмітити наступне:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), по контролюванню своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).

У відповідності з ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених в цій правовій нормі.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 8 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок –посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається із копії наказу керівника Ніжинської ОДПІ від 15.02.2007р № 143 „Про проведення перевірки ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” та копії направлення від 15.02.2007р. № 177, виданого Ніжинською ОДПІ, позапланова перевірка була проведена на підставі п. 1 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до цього пункту позапланова виїзна перевірка проводиться за наявності такої обставини, як виявлення за наслідками перевірок інших платників податків фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Під час розгляду справи факт виявлення за наслідками перевірок інших платників податків фактів, які свідчать про порушення Позивачем законів України про оподаткування, не знайшов свого підтвердження. Відповідно Позивач не міг надати пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит Відповідача щодо господарських операцій між СПД Гавриш О.О. та ПП „Салют Сервіс”, оскільки такі документи у нього відсутні.

Крім того, Відповідачем не надано доказів надання Позивачеві під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Однак вищевказані обставини являються лише підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. Головний бухгалтер Панченко О.О. допустила їх до проведення перевірки та не перешкоджала у її проведенні.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 1, 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 10 –112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ст. ст. 2, 71, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції від 16.02.2007р. № 0000352301/0, яким відкритому акціонерному товариству „Ніжинський жиркомбінат” (код 00373942) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 140567 грн. 15 коп. за жовтень 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат”, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2 (р/р 26004000755 в КФ АБ „Експрес-банк”, м. Конотоп, МФО 337212, код 00373942) 03 грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 22 травня 2007 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко