Ухвала суду № 659872, 14.05.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2007 Справа № А23/301

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Чимбар Л.О., Швець В.В.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Попова М.С., довіреність №573/10/08-09-15 від 15.01.07, Васільєв В.О., довіреність №9074/10/08-10/1-15 від 28.03.07, Дверницька Л.В., довіреність №323/8/10/08-09-15 від 19.12.06, Суворов А.Є., довіреність № 574/10/08-09-15 від 15.01.07, Дядик К.О., довіреність № 13135/10/08-10/1-15 від 27.04.07, старший державний податковий інспектор

від відповідача 1: Зайцев М.В., довіреність №б/н від 12.09.06, Бороденко А.В., довіреність №92/10 від 18.10.06

від відповідача 2: Житніков А.І., довіреність №б/н від 01.10.06

за участю прокурора: Твардієвич Т.В., довіреність №147 від 05.10.05

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № А23/301

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

до В1 товариства з обмеженою відповідальністю компанії “Ресурс”, м.Дніпропетровськ

до В2 приватного підприємства “Тумус”, м.Яготин, Київська область

за участю прокурора м.Дніпропетровська

про визнання господарського зобов’язання недійсним

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р. у справі №А23/301 (головуючий суддя –І.Ю.Добродняк, судді –Н.А.Бишевська, М.П.Кожан) спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків (далі-СДПІ) у м.Дніпропетровську відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобов’язання від 28.06.2005р. №200505, яке виникло між товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Компанія “Ресурс” і приватним підприємством (далі-ПП) “Тумус” на підставі ст.207 Господарського кодексу України як такого, що суперечить інтересам держави та про стягнення на підставі ст.208 цього Кодексу з ПП”Тумус” на користь ТОВ”Компанія “Ресурс” грошових коштів в розмірі 227 912 221грн., отриманих за вказаним господарським зобов’язанням, а з ТОВ”Компанія Ресурс” в доход держави 227 912 221грн. вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих також за вказаним зобов’язанням;

- приймаючи постанову, господарський суд виходив з того, що обставини, покладені податковою інспекцією в обґрунтування своїх вимог, як вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведені, матеріалами справи не підтверджені у зв’язку з чим законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні;

- не погодившись з прийнятою постановою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про неповне з’ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення ним норм матеріального і процесуального права;

- при цьому скаржник вказує на наявність мети, яка суперечить інтересам держави і суспільства в діях ПП”Тумус”, про що свідчить незнаходження останнього за адресою, зазначеною в установчих документах і неможливість у зв’язку з цим здійснення перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, на необґрунтованість висновків господарського суду щодо ненадання відомостей які саме податки і збори та у яких розмірах підприємством не сплачено до бюджету, оскільки в матеріалах справи міститься аналітичний висновок ДПІ у Яготинському районі Київської області, яким встановлено, що в ІІ кварталі 2005 року сплачено до бюджету 69 372грн., у тому числі, податок на прибуток 32 500грн., в той час як податкові накладні за спірним договором виписані на загальну суму 227 912 221грн., у тому числі, податок на додану вартість 37 968 750грн.21коп., на безпідставні посилання господарського суду на постанову Печерського районного суду м.Києва від 21.09.2006р. по справі №393/393 з приводу встановлення обставин, що надання підприємством до податкової інспекції уточнюючих розрахунків жодним чином не вплинуло на розмір податкового зобов’язання минулих періодів та не призвело до зміни розміру платежів д бюджету, оскільки на момент розгляду справи вказана постанова не вступила в законну силу у зв’язку з її апеляційним оскарженням, а ухвалою апеляційного суду м.Києва від 23.11.2006р. дану постанову скасовано, на обов’язок підприємства щодо необхідності підтвердження факту його перевірки податковою інспекцією шляхом надання в матеріали справи відповідного акту та на невиконання такого обов’язку, що призвело до порушення господарським судом вимог ст.69 КАС України і необґрунтованого відхилення наданих податковою інспекцією доказів про відсутність факту проведення перевірки підприємства, а також на те, що при дослідженні обставин стосовно порушення підприємством порядку заповнення накладної №МЗД-69а від 01.10.2005р. і рахунку-фактури №МЗД-69а від 01.10.2005р. з посиланням на ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” судом фактично припущена можливість проставлення печатки та підпису на чистому аркуші паперу при відсутності змісту господарської операції, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено, що черговість складання первинних документів не є порушенням названого Закону;

- скаржником заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до отримання від прокуратури Київської області результатів проведення перевірки по вилучених у ПП”Тумус” фінансово-господарських документах;

- на підставі заяви від 13.02.2007р. №989 вих.07, поданої до апеляційного суду 21.03.2007р., у справу вступив прокурор;

- вимоги апеляційної скарги прокурором підтримані і також заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до отримання матеріалів із слідчого відділу прокуратури Київської області з приводу проведення позапланової перевірки по фінансово-господарських документах, вилучених під час обшуку у директора ПП”Тумус”;

- відповідачі вважають постанову господарського суду обґрунтованою, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та зазначаючи, що сторони за цим договором мають господарську право- та дієздатність, зареєстровані платниками податків, їх державна реєстрація на теперішній час не скасована, поставки товару за договором та розрахунки за нього сторони належним чином відобразили в податковому обліку.

В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.05.2007р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2005р. між ТОВ”Компанія “Ресурс” (покупцем) та ПП”Тумус” (постачальником) укладено договір №200505, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця товар згідно з специфікаціями, а покупець –прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно з наданими в матеріалах справи копіями специфікацій №№1-9, які є невід’ємною частиною укладеного договору, постачальник зобов’язався поставити покупцю агломерат Fе-51.5%, умови поставки FСА ст.Допоміжна Придніпровської залізниці, отримувачи товару ВАТ “Донецьксталь” металургійний завод” та ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”.

Факт укладення договору встановлено податковою інспекцією в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ”Компанія “Ресурс” (акт перевірки від 21.08.2006р. №298-08-02/3-31076200/ДСК).

На виконання умов договору в період з липня 2005 року по січень 2006 року ПП”Тумус” здійснена поставка товару на загальну суму 230 508 775грн.88коп., що підтверджується рахунками-фактурами, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Оплата за товар здійснена ТОВ”Компанія “Ресурс” в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, надані в матеріали справи.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним на підставі наведеної норми є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” недійсними є угоди, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходяться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004 року №15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами.

Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Щодо досліджуваної справи, то пропонуючи визнати господарське зобов’язання, яке виникло між ТОВ”Компанія “Ресурс” та ПП”Тумус” недійсним з підстав, передбачених ст.207 ГК України податкова інспекція посилалася на те, що укладаючи його ПП”Тумус” мало намір приховати отримані за цим зобов’язанням грошові кошти від оподаткування.

В обґрунтування позовних вимог були покладені обставини стосовно відсутності підприємства за адресою, зазначеною в установчих документах, про що складено акт від 10.04.2006р., неможливість у зв’язку з цим проведення перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України з моменту держреєстрації і непідтвердження даних, наведених в податкових деклараціях, первинними документами обліку, а також на несплату до бюджету відповідних податків і зборів, оскільки подана податкова звітність не відповідає дійсності.

Одночасно податкова інспекція зазначала, що в квитанціях про приймання вантажу, накладних та дорожніх відомостях, специфікаціях, наданих до перевірки ТОВ”Компанія “Ресурс” останнє як отримувач товару не зазначено, в журналі реєстрації довіреностей відсутні записи щодо видачі довіреним особам доручень на отримання товару, що згідно з довідкою експерта відділення судової експертизи відділу експертно-криміналістичного забезпечення при лінійному управлінні на Придніпровській залізниці від 23.08.2006р. підписи в спірному договорі від ТОВ”Компанія “Ресурс” виконані не директором Вінником А.В., а також що згідно з довідкою експерта на накладній №МДЗ-69а від 01.10.2005р. та рахунку-фактурі №МЗД-69а від 01.10.2005р. спочатку були виконані підписи від імені ПП”Тумус” директором Нечаєвою Н.Ю, а після цього виконаний печатний текст і належний відтиск круглої печатки підприємства.

Між тим, перелічені обставини не можуть бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним як такого, що укладений ПП”Тумус” з метою приховування отриманих за ним грошових коштів від оподаткування.

Так, в матеріалах справи містяться копії наказу начальника ДПІ у Яготинському районі Київської області від 25.04.2006р. №36 про проведення з 28.04. по 17.05.2006р. позапланової перевірки ПП”Тумус”, направлення на проведення виїзної позапланової перевірки від 28.04.2006р. №018, листа вказаної податкової інспекції від 28.04.2006р. №441/10/281-34/105 щодо повідомлення підприємства про проведення перевірки і про необхідність забезпечення надання необхідних документів, які підтверджують данні податкових декларацій, наказ про продовження терміну та періоду виїзної позапланової перевірки підприємства від 17.05.2006р. №60, зміст якого підтверджує, що підприємством були надані для перевірки податковому органу бухгалтерські та податкові документи.

З огляду на викладене факт неможливості проведення перевірки ПП”Тумус” в установленому порядку податковою інспекцією не доведено.

Посилання податкової інспекції на витяг з наказу ДПА в Київській області від 24.05.2006р. №358 “Про проведення службової перевірки ПП”Тумус” (т.13, а.с.66 зворотня сторона), зі змісту якого вбачається, що накази ДПІ в Яготинському районі від 25.04.2006р. №36 та від 17.05.2006р. №60 скасовані колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки підстави скасування даних наказів у цьому витязі не наведені і, як зазначено вище, останній не спростовує саме факт неможливості проведення перевірки товариства.

Стосовно доводів податкової інспекції про несплату підприємством податків та зборів за наслідками проведеної відповідно до оспорюваного договору господарської операції слід зазначити, що згідно з п.п.1.3, 1.9 ст.1, п.п.4.4.1. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” доказом порушення платником податків податкового законодавства у вигляді неповної або несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань є наявність податкового повідомлення-рішення щодо визначення податковою інспекцією як контролюючим органом відповідних податкових зобов’язань та застосування штрафних(фінансових) санкцій, прийнятого за наслідками проведення перевірки та несплати цих зобов’язань в установлені податковим повідомленням-рішенням строки.

У даному випадку, податковою інспекцією до матеріалів справи доказів визначення податкових зобов’язань ПП”Тумус”, нарахування штрафних санкцій, пені, формування та направлення йому податкових повідомлень-рішень не надано.

При цьому санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків і зборів однією з сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених вказаною нормою необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що доводи податкової інспекції відносно неотримання ТОВ”Компанія “Ресурс” визначеного у накладних товару, неможливості його оприбуткування на складі товариства з причин відсутності останнього на ст.Допоміжна Придніпровської залізниці не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передачею майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Договором № 200505 від 28.06.05. (п.3.1.) передбачено, що відвантаження товару здійснюється з урахуванням реквізитів вантажоодержувачів, вказаних покупцем (ТОВ”Компанія “Ресурс”), тобто сторони за цим договором заздалегідь встановили, що вантажоодержувачем є не ТОВ Компанія „Ресурс", а інші особи, що, виходячи з умов договору і фактичного його виконання, не позбавляє ТОВ”Компанія “Ресурс”” статусу набувача прав власності на обумовлений договором товар.

Цілком вірно при прийнятті постанови про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд послався і на те, що обставини з приводу підпису договору поставки №200505 від 28.06.2005р. з боку ТОВ”Компанія ”Ресурс” не директором Вінником А.В. не можуть слугувати підставою для визнання такого договору недійсним з огляду на положення ст.241 Цивільного кодексу України і прийняття договору до виконання обома сторонами, в тому числі, і товариством, яким були перераховані грошові кошти за отриманий товар, що свідчить про схвалення ним договору.

Обставини щодо порушення ПП”Тумус” порядку заповнення податкової накладної №МЗД-69а від 01.10.2005р. та рахунку-фактури №МЗД-69а від 01.10.2005р. правильно визначені господарським судом такими, що не впливають на мету укладеного договору, оскільки податковою інспекцією не доведено яким чином такі порушення та порушення кримінальної справи за фактом службового підроблення, вчиненого службовими особами ПП”Тумус”, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, яке призвело до тяжких наслідків у вигляді заподіяння матеріальних збитків, впливає на суть спору по даній справі при умові, що листом від 04.07.2006р. (т.3, а.с.79) прокуратура Київської області повідомила ПП”Тумус” про скасування 27.06.2006р. постанови прокурора Яготинського району щодо порушення кримінальної справи стосовно службових осіб підприємства за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 названого Кодексу.

Таким чином, всупереч ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини щодо укладення ТОВ”Компанія “Ресурс” та ПП”Тумус” договору №200505 від 28.06.2005р. з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства податковою інспекцією не доведені.

Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Клопотання податкової інспекції і прокурора задоволенню не підлягають, оскільки перелічені у даних клопотаннях документи і позовні вимоги, засновані на відповідних доказах в суді першої інстанції відповідно предметом дослідження не були та не заявлялися, а тому згідно з ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть розглядатися і в процесі апеляційного перегляду постанови господарського суду.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № А23/301 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя В.В.Швець

Дата виготовлення у повному обсязі 21.05.2007