Окрема думка судді № 65986134, 10.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/2741/16-ц Номер провадження 22-ц/786/941/17Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

ОКРЕМА ДУМКА

10 квітня 2017 року м. Полтава

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_2 вказав бажаний кредитний ліміт по платіжній картці Кредитка «Універсальна» в розмірі 250 грн., а ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно з анкетою-заявою ОСОБА_2 погодився, що заява разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку є договором про надання банківських послуг, а також ОСОБА_2 був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Відповідно до п.3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і він дає право Банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 зобов'язався погашати заборгованість по Кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань до Договору, на вимогу Банку ОСОБА_3 зобов'язався виконати зобов'язання по поверненню Кредиту, в тому числі простроченого кредиту Овердрафта, оплати винагороди банку.

Згідно розрахунку Банку, станом на 31.03.2016 року заборгованість позивача за кредитним договором склала 11 837 грн. 94 коп. в тому числі: 696 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 7 539 грн. 79 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 800 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 250 грн. штраф (фіксована частина), 551 грн.81 коп. штраф (процентна складова).

Вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 7 539,79 грн., місцевий суд виходив з того, що на підтвердження внесення змін до кредитного договору в частині збільшення відсотків за користування кредитом за згодою сторін, позивач не подав суду а ні письмово викладеної пропозиції (оферти) відповідачу змінити умови договору, а ні письмово викладеного відповідачем прийняття пропозиції (акцепту), а відтак такі зміни в умови договору є нікчемними. Таким чином, суд вважав, що відсоткова ставка за користування кредитом, отриманим ОСОБА_2 повинна застосовуватися в розмірі 22,8% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо незаконності одностороннього внесення змін до договору банком та вважала їх передчасними, оскільки після підвищення процентної ставки за користування кредитом позичальник продовжував погашати заборгованість по процентам, при цьому відповідач не оскаржував рішення про зміну процентної ставки у встановленому законом порядку, що, на думку судової колегії свідчить про фактичне прийняття відповідачем змінених умов кредитного договору. За вказаного, колегія суддів, прийнявши до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, прийшла до висновку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, в межах трьохрічної давності, починаючи з 20 травня 2013р. до дати звернення до суду з даним позовом - 16 травня 2016р., тобто в сумі 7453грн.76коп.

З таким висновком колегії суддів не погоджуюсь з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи та довідки від 16.09.2016 року вбачалося, що Банк нараховував ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом по 31.12.2012 року за ставкою 22,8 % річних, після чого з 01.01.2013 року Банк проводив збільшення відсоткової ставки, а саме з 01.01.2013 року до 30 % річних, з 01.09.2014 року до 34, 8 % річних та з 01.04.2015 року до 43, 2 % річних.

Згідно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п. 4.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно правової позиції Верховного суду України від 26.09.2012 р. у справі № 6-89цс12, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Згідно правової позиції Верховного суду України від 30.11.2016 р. у справі № 6-82цс16, вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредитом, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен враховувати, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку .

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надіслання ПАТ КБ «Приватбанк» позичальникові ОСОБА_2 письмового повідомлення про зміну процентної ставки.

Поряд з цим, як вбачається п. 5.3. Умов встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту) не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, однак даних щодо такого інформування матеріали справи також не містять.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що згідно умов договору саме відповідач має ознайомитися із змінами умов договору на банківському сайті, не слід брати до уваги, оскільки не узгоджуються з вищенаведеними нормами чинного законодавства, внаслідок чого є нікчемними.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, а саме п.5 ч. 4 ст. 130 ЦПК України та, що суд може лише витребувати та дослідити наявні докази, а не здійснювати самостійного розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, є безпідставними, оскільки суд не вправі ініціювати витребування документів, таке витребування можливе лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Однак такого клопотання до суду не надходило, а ПАТ КБ «Приватбанк» іншого розрахунку не надавав.

При цьому, здійснений судом розрахунок заборгованості по процентам не піддається сумніву, оскільки є простим математичним розрахунком зробленим на підставі наданих банком вихідних даних щодо розміру заборгованості за тілом кредиту із застосуванням відсотків у розмірі 22,8 % річних (на 360 днів) за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Більше того, доводами апеляційної скарги правильність такого розрахунку суду не спростовується.

Керуючись ст. 19 ЦПК України, з урахуванням вищевикладеного вважаю, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення не вбачаю.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області /підпис/ О.О. Панченко

З оригіналом вірно: