Ухвала суду № 65985775, 12.04.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/397/16-ц Провадження № 22-ц/795/834/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Бойко В.І. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агропрогрес на рішення Бобровицького районного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства „Агропрогрес про визнання договорів оренди землі недійсними,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бобровицького районного суду від 28 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 3,2876 га та 1,1484 га, розташованих на території Олександрівської сільської ради Бобровицького району, укладених між ОСОБА_6 та ПП „Агропрогрес 26 серпня 2009 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПП „Агропрогрес, посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На думку відповідача, суд при розгляді справи повинен був встановити, яке саме право позивача було порушено, оскільки захисту підлягає саме порушене право, а не обмежуватись лише висновком судової почеркознавчої експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експертизи позивач не підписував спірні договори оренди, тобто не виявив свою згоду на укладення правочинів, тому такі договору є недійсними в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановили, що ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності від 02 лютого 2006 року належить дві земельні ділянки загальною площею 4,3828 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Згідно з договорами оренди землі від 26 травня 2008 року позивач ОСОБА_6 передав зазначені земельні ділянки в оренду ПП „Агропрогрес строком на 10 років. Зазначені договори 26 серпня 2009 року зареєстровані у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру.

Акти прийому-передачі земельних ділянок свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у натурі земельні ділянки.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 вересня 2016 року підписи в договорах оренди земельних ділянок від імені ОСОБА_6 у графі орендодавець вчинено не ним, а іншою особою.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).

Судами першої інстанції встановлено, що спірні договори, укладені від імені позивача, підписані не ним, а іншою особою.

Таким чином суд прийшов до правильного висновку, що спірні договори були укладені без волевиявлення ОСОБА_6, а тому є недійсними на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Вказаний висновок також викладений у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та обєктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агропрогрес відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: