Рішення № 65982500, 13.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2664/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/569/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 13.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Коцюрби О.П., Мережко М.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И Л А :

15 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, де просив визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» щодо обслуговування його недержавною мовою неправомірними, зобовязати товариство здійснювати обслуговування позивача українською мовою та стягнути на користь позивача компенсацію за спричинену йому моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є покупцем продуктового супермаркету «Варус», належного до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА».

Під час обслуговування у вищевказаному супермаркеті, працівники неодноразово звертались до ОСОБА_2 російською мовою, яка не є для позивача рідною, не є державною та регіональною в Київській області.

Крім того, дозволу на спілкування працівники торгівельного закладу від позивача не отримували.

Позивач неодноразово звертався до керівництва магазину «Варус» із зауваженнями з даного приводу, а також вимагав здійснювати його обслуговування в магазині виключно українською мовою, яку він розуміє.

Проте усні звернення, а також два письмові звернення, здійснені в Книзі скарг та пропозицій, залишені без задоволення.

Крім того, на його усні звернення відповіді звучали в грубій формі, супроводжувались зневажливим ставленням до державної мови, що неодноразово принижувало почуття ОСОБА_2 - як громадянина та призвело до моральних страждань, тривоги і невпевненості в гарантіях держави щодо забезпечення його законних прав.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнані дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» щодо обслуговування ОСОБА_2 недержаною мовою неправомірними.

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» здійснювати обслуговування ОСОБА_2 українською мовою.

В іншій частині вимог відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що оскільки заходи, передбачені законодавством України, щодо використання на території Київської області російської мови, як регіональної, не приймалось, а також те, що позивач не надавав згоди працівникам ТОВ «ОМЕГА», спілкуватися з ним російською мовою позовні вимоги в частині визнання дій ТОВ «ОМЕГА» щодо обслуговування ОСОБА_2 недержавною мовою є неправомірними, а вимоги про зобовязання ТОВ «ОМЕГА» здійснювати обслуговування позивача українською мовою підлягають задоволенню.

При цьому, позивачем суду не надано належних доказів, що підтверджують перенесених ним душевних страждань, їх тривалість, наявність порушення нормальних життєвих звязків у результаті саме дій відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити у цій частині рішення про відмову у їх задоволенні, а в решті - залишити без змін.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_2 обслуговується в магазині Варус м. Вишгород, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» ( а.с. .

23.06.2016 року позивач, при здійсненні покупок, здійснив запис заяви №4 до Книги відгуків і пропозицій від 12.06.2016 року, де вказав, що касир ОСОБА_3 відмовляється обслуговувати українською мовою, посилаючись на те, що її не вчила.

Таким чином, вона порушує його права, як мешканця країни. Просив вжити заходів ( а.с. 6 ).

На дане звернення адміністрація магазину вжила заходів та зазначила, що згідно зі ст.10 Конституції України державною мовою є українська.

Але, при цьому, гарантується вільне використання російської мови і мов національних меншин.

Касир нічого своїми діями не порушила в звязку з тим, що вона не володіє українською мовою і є представником національної меншини ( а.с. 7 ).

29.06.2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся із заявою №9, де зазначив, що касир ОСОБА_4 відмовилась обслуговувати його українською мовою.

При цьому, нагадав адміністрації магазину, що згідно Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на обслуговування рідною мовою.

Просив провести розяснювальну роботу з персоналом, зокрема з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 8 ).

На дане звернення адміністрація магазину в Книзі відгуків і пропозицій зазначила, що згідно зі ст.10 Конституції України державною мовою є українська.

Але при цьому, гарантується вільне використання російської мови і мов національних меншин.

Касир нічого своїми діями не порушила, в звязку з тим, що вона не володіє українською мовою і є представником національної меншини.

При цьому, вона ввічливо запропонувала обслуговування на інших касах, де б спілкувалися державною мовою ( а.с. 9 ).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, будь-які права ОСОБА_2, в т.ч., мовні та споживача при обслуговуванні в магазині Варус в м. Вишгород, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», 23.06.2016 року та 29.06.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були порушені.

Ними були дотримані і положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про засади державної мовної політики», Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою №706 Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 року зокрема, тих на які посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду другої інстанції повністю ґрунтується на положеннях ст. 10 Конституції України за якою державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про засади державної мовної політики», обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону зазначено, що у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, як відзначено в ч. 2 ст. 18 цього ж Закону, вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Відтак, зазначені продавці відповідача, з точки зору суду другої інстанції, здійснили обслуговування позивача у повній відповідності до зазначених положень чинного законодавства та не порушили його мовних прав та прав споживача, оскільки обов'язковість застосування державної мови у відповідача чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, суд першої інстанції передчасно та помилково, з порушенням вимог ст. 10 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 18 Закону України «Про засади державної мовної політики», ст.ст. 11, 57-60, 212-213 ЦПК України, прийшов до переконання про обґрунтованість заявлених вимог з приводу визнання дій товариства неправомірними та зобовязання відповідача здійснювати обслуговування ОСОБА_2 українською мовою.

Окрім іншого, в порушення вимог ст. 15 ЦПК України, судом першої інстанції здійснено захист прав позивача на майбутнє, а не порушене, невизнане або оспорюване, як зазначено у названій нормі.

А тому, доводиапелянта про незаконність та необгрунтованість рішення в цій частині, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування зазначених норм матеріального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції у зазначеній частині.

При цьому, суд другої інстанції вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду щодо заявлених вимог в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» неправомірними та зобовязання його ( товариства ) здійснювати обслуговування ОСОБА_2 українською мовою на підставі положень ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог за необґрунтованістю на підставі положень ст. 10 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 18 Закону України «Про засади державної мовної політики», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України.

В решті рішення, на переконання апеляційного суду, ухвалено з дотриманням положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, а тому не підлягає скасуванню у відповідності до положень ст.ст. 303, 308 ЦПК України.

Окрім іншого, сторони погодились із рішенням в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди і суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для перевірки його законності з приводу цих вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» задовольнити . Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про захист прав споживачів, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, скасувати і ухвалити за цими вимогами нове рішення про відмову у їх задоволенні.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_5