Ухвала суду № 65982468, 12.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1377/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2409/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 29 12.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» про відшкодування збитків та розірвання договору,

у с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОК «Заміський клуб», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь відшкодування збитків у розмірі 712 634,92 грн. та розірвати договір № 09-1/03/2016 про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі від 9 березня 2016 року.

Одночасно позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом оголошення заборони відчуження зареєстрованого на праві власності рухомого та нерухомого майна, що належить ОК «Заміський клуб» та накласти арешт на грошові кошти ОК «Заміський клуб» в межах суми 712 634,92 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона на виконання умов спірного договору інвестувала грошові кошти у розмірі 682 375,00 грн., що еквівалентно 25 750,00 дол. США, на будівництво квартири АДРЕСА_1. Проте відповідав як забудовник свої зобов'язання не виконав, порушивши строки введення будинку в експлуатацію майже на 10 місяців та не оформив право власності на інвестовану квартиру. ОСОБА_2 неодноразово намагалась розірвати вказаний договір у позасудовому порядку, але керівник ОК «Заміський клуб» під різними приводами ухиляється від виконання зобов'язання. У зв'язку з цим вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання потенційного рішення суду про задоволення її позову.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову шляхом заборони відчуження зареєстрованого на праві власності рухомого та нерухомого майна відповідача і накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, суд першої інстанції вважав такі вимоги позивача неконкретизованими та такими, що можуть створити перешкоди в господарській діяльності товариства.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Так, оскаржувана ухвала не вмотивована, в ній міститься лише посилання на роз'яснення постанови Пленуму про те, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову можуть створити перешкоди в господарській діяльності відповідача, однак відсутні мотиви, за яких суд дійшов висновку, зокрема, що товариство буде позбавлене можливості виконувати поточні зобов'язання за іншими договорами або здійснювати необхідні фінансові операції.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд не врахував, що предметом заявленого спору є розірвання договору та стягнення внесених пайових внесків у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором щодо своєчасного введення будинку в експлуатацію та оформлення права власності позивача на інвестовану квартиру, а тому накладення арешту саме на конкретно визначені рахунок або майно відповідача в межах суми позову буде відповідатиме інтересам позивача, яка претендує на повернення внесених нею коштів, та не обмежить господарську діяльність відповідача, тобто є менш обтяжливим способом забезпечення позову і є співмірним заходом із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З вищевикладених підстав колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилання позивача та надані нею докази підлягають перевірці з урахуванням вимог ст. ст. 151-153 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала судді скасуванню з передачею питання про забезпечення позову у справі до суду першої інстанції на новий розгляд відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки при вирішенні заявленого питання допущено порушення вимог цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

Л.П. Сушко