Постанова № 65981885, 11.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/6093/16-п 11.04.2017 11.04.2017 11.04.2017

Номер провадження: 33/784/116/17

Провадження № 33/784/116/17 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції: Коновець М.С.

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Гребенюк В.І.

За участі: секретаря судового засідання Грабовецької О.С.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_2

захисника Жосан В.М.

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дільниче Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, -

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.

Згідно постанови судді, 04 грудня 2016 року о 22.40 год., водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_1 на вул. Херсонське шосе в районі буд. № 2/1 на вул. 2 Інгульській в м. Миколаєві, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, поведінка, що не відповідає обстановці, в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, від чого ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язки з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає: що висновки суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи; що суддя, всупереч ст. 252 КУпАП, не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного розгляду, був упереджений, залишив поза увагою його клопотання не проводити допит свідків без участі його захисника, чим обмежив у праві на захист; не допитав всіх свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення; не врахував його пояснення та надані ним докази і заперечення, що спростовують його вину; що суддя надав невірну оцінку доказам - відео файлам наданими поліцейським (які саме підтверджують недотримання поліцейськими порядку проведення огляду), поясненням упередженого свідка ОСОБА_4. (який є оператором програми - ДЖЕДАЇ, що постійно працює з поліцією, виїжджає на усі заходи з ними (сторінка ОСОБА_4 у ФЕЙСБУЦІ)), а тому незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також вважає, що поліцейськими були створені умови, щоб викликати у нього пасивну поведінку.

Крім того зазначає: що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини події не відповідають дійсним обставинам події та його поясненням, що внесені в офіційний документ (протокол) посадовою особою; мають явно недостовірний характер, з метою притягнення його до адміністративної відповідальності та поліпшення особистих показників службової діяльності; що суд не звернув уваги на фабулу протоколу, яка за своїм змістом не містить достовірних даних про скоєння ним адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, доводи захисника Жосан В.М. на підтримку апеляційної скарги ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, переглянувши наявні у справі відеозаписи, допитавши свідка ОСОБА_5, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції дана справа розглянута у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Суддею суду першої інстанції з 15 грудня 2016 року (перше судове засідання) за клопотаннями ОСОБА_2 та його захисників тричі переносився розгляд даної справи з викликом свідків, тощо. При цьому суддею належним чином перевірені всі доводи ОСОБА_2, в тому числі і викладені ним у письмових запереченнях.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 007541 від 04 грудня 2016 року, ОСОБА_2 о 22.40 год., керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_2 на вул. Херсонське шосе, в районі буд. № 2/1 на вул. 2 Інгульській в м. Миколаєві, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, поведінка що не відповідає обстановці, в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, від чого ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Протокол містить дані про свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, пояснення яких додані до протоколу (а. с. 1).

Твердження ОСОБА_2 про створення поліцейськими умов, щоб викликати у нього пасивну поведінку, є неконкретними та явно надуманими, які, окрім іншого, спростовуються матеріалами справи, в тому числі і відеоматеріалами, відповідно до яких він активно захищався, пропонував поліцейському вимкнути відеокамеру, категорично відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, викликав на допомогу друзів, а потім зазначив у протоколі про свою незгоду з ним.

До того ж, як в своїх поясненнях до суду першої інстанції (а. с. 7), так і в апеляційному суді ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно відмовився як від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру, так і від проходження такого огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку - тобто у присутності поліцейських, а з причин, які і сам не зміг пояснити суду, забажав самостійного проходження такого огляду у наркологічному диспансері.

За такого є безпідставними твердження захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

В той же час є неприйнятними посилання апелянта на виписку № 4365 з медичної карти амбулаторного хворого про відсутність у нього ознак сп'яніння 05 грудня 2016 року о 00.55 год. (а. с. 28, 9), оскільки він притягнутий до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Окрім цього, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 04 грудня 2016 року ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, так і в медичному закладі (а. с. 2, 3). Ці пояснення свідків узгоджуються з показаннями самого ОСОБА_2 в суді про відмову його у проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського та свідка ОСОБА_5 в апеляційному суді.

Доводи апелянта щодо упередженості свідка ОСОБА_7 (який є оператором програми - ДЖЕДАЇ, що постійно працює з поліцією, виїжджає на усі заходи з ними), є безпідставними, оскільки апеляційному суду ОСОБА_2 пояснив, що до цього не знав ані поліцейських, що оформлювали вказані матеріали, ані вказаних свідків. Жодної причини для обмови ОСОБА_2 зазначеними особами не встановлено ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій.

За такого є неспроможними доводи апелянта в цій частині.

Аналогічним доводам ОСОБА_2 щодо порушення поліцейськими порядку огляду на стан сп'яніння суддя суду першої інстанції дав належну оцінку і вмотивовано зазначив про дотримання поліцейськими у даному випадку вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Вказаний висновок судді є вірним та цілком обґрунтованим.

А тому є неспроможними доводи апелянта і в цій частині.

Отже фактичні обставини справи суддею суду першої інстанції встановлені вірно, а версія апелянта є надуманою.

За такого суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Крім того, є безпідставними посилання апелянта на свої проблеми із зубами на момент зупинки його транспортного засобу, оскільки надана ним суду довідка про рентгенобстеження 23 листопада 2016 року у клініці «32 Панорама» стосується іншої особи - ОСОБА_8 (а. с. 10).

Усі інші доводи апелянта не мають вирішального значення та не впливають на суть прийнятого судового рішення.

При накладанні стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, суд першої інстанції, керувався вимогами ст. 33 КУпАП.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативного стягнення, а тому суд першої інстанції призначив його у її межах.

Доводи апелянта щодо єдиного його доходу у виді професії водія не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на зазначене та задля запобігання вчиненню нових правопорушень, суд прийшов до вірного висновку про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційним судом не встановлено порушень при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування постанови судді, а відтак - і для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області В.І. Гребенюк