Ухвала суду № 659810, 15.05.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.07 р. № 11/584-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Ярошенко В.В. – дов. № 18 від 08.11.2006

від відповідача - Гончар С. В. – дов. № 10817/9/10-23 від 13.05.2005 Сальянова Н.В. – дов. № 6085/9/10-114 від 24.11.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 23.01.2007

у справі № 11/584-А

за позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м.Києва

про визнання положень висновків Акта перевірки неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з врахуванням заяви від 12.12.2006р. про уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання неправомірними положення п. 4.5 висновків акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 73/23-10/02404380 від 27.02.2006, а також скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 07.03.2006 № 0001792310, від 07.03.2006 № 0001802310, від 07.03.2006 №0001812310/0, від 07.03.2006 № 0001822310/0, від 15.05.2006 № 0001812310/1, від 15.05.2006 № 0001822310/1, від 15.05.2006 № 0001802310/1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 р. у справі № 11/584-А позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 07.03.2006 № 0001792310; від 07.03.2006 № 0001802310; від 07.03.2006 №0001812310/0; від 07.03.2006 № 0001822310/0; від 15.05.2006 № 0001812310/1; від 15.05.2006 № 0001822310/1; від 15.05.2006 № 0001802310/1; в решті позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованим та не відповідають чинному законодавству, оскільки позивачем правомірно застосовано нульову ставку з ПДВ та позитивного значення податкових зобов’язань з ПДВ у нього не виникало, в зв’язку з тим, що податкові зобов’язання з ПДВ за відповідні звітні періоди коригувались позивачем шляхом подання до контролюючого органу уточнюючих розрахунків з ПДВ. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними положень акта перевірки, оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не має обов’язкового характеру, а обов’язок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 19.02.2007р. № 527/9/10-114, в якій просить скасувати повністю постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 11/584-А та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст.6, п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0001792310 від 07.03.2006, яким згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст.6, п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 345 612,00 грн., в т.ч. 230 408,00 грн. основного платежу та 115 204,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0001802310 від 07.03.2006, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 190 539,40 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 19 053,94 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001812310/0 від 07.03.2006, яким згідно з пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 63 828,00 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 6 382,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001822310/0 від 07.03.2006, яким згідно з пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1 006,40 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 100,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001802310/0 від 07.03.2006, яким згідно з пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 190 539, 40 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, а саме: 10 053,94 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного узгодження та за результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001812310/1, № 0001822310/1 та №0001802310/1 від 15.05.2006, якими до позивача за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ застосовано штраф у тих же сумах та з тих же підстав.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 73/23-10/02404380 від 27.02.2006р. „Про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка”, код 02404380, за період з 01.07.2002 по 30.06.2005” (надалі – акт перевірки від 27.02.2006р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 27.02.2006р., перевіркою встановлено, що підприємством в перевіреному періоді безпідставно застосовано нульову ставку з ПДВ по операціях з надання послуг позивачем нерезидентам по зніманню кінофільмів на базі кіностудії, з використання знімальних павільйонів, майна, надання авторських послуг, а також послуг костюмерного, пошивного цехів та інше.

Такий висновок перевіряючими мотивований тим, що послуги (роботи) згідно з укладеними позивачем договорами були надані останнім та використовувались на території України, а тому ДП „НКХФ ім. О. Довженка” було безпідставно застосовано нульову ставку з податку на додану вартість, в порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, в акті перевірки від 27.02.2006р. також зазначено про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість за грудень 2005 року, а саме: станом на 20.12.2005 згідно з карткою особового рахунку позивача сума податкового боргу становила 259 905,84 грн. Погашення податкового боргу відбувалося наступним чином: 26.12.2005 - на суму 1006,40 грн. (платіжне доручення від 26.12.2005 № 1842); 28.12.2005 - на суму 638 128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883); 28.12.2005 - на суму 638 128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883): 30.12.2005 на суму 195 372,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 30.12.2005 № 331574).

За результатами перевірки, відповідачем зроблено висновок про допущення позивачем порушень граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у зв'язку з чим до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, співпадають з його доводами, викладеними у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст.15 Закону України „Про кінематографію” право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про кінематографію” майнові права автора на фільм, права власності на вихідні матеріали фільму та фільмокопії можуть належати державі, юридичним та фізичним особам. У разі створення фільму, вихідних матеріалів фільму та фільмокопій за рахунок коштів державного бюджету держава виступає суб'єктом майнових прав автора на фільм, права власності на вихідні матеріали фільму та фільмокопії відповідно до умов укладеного з автором фільму договору.

Місцевим судом правильно встановлено, що надання нерезидентам послуг по зніманню кінофільмів на базі кіностудій резидентів з використання знімальних павільйонів, майна, надання автотранспортних послуг, а також послуг костюмерного, пошивного цехів тощо є частиною процесу створення фільму.

При цьому такі послуги, що надаються у процесі створення не національного фільму, можуть бути використані в повному обсязі за межами України за умови, що такий фільм (виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж та передача їх в прокат юридичним та фізичним особам) не перебував у прокаті на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 31 від 15.03.2004, укладеного між Державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” (як виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Бегущая по волнам” (Росія) (як замовник), передбачено, що виконавець надає замовнику послуги цеху підготовки зйомок (костюми, реквізит) для проведення зйомок фільму під назвою „Бегущая по волнам”, а також надає послуги цеху по пошиттю костюмів.

Всього за вказаним договором надано послуг на загальну суму 34 176, 92 грн.

Згідно з договором № 38 від 02.09.2003, укладеним між Державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” (як виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Бегущая по волнам” (Росія) (як замовник), виконавець надає в прокат сценічно - постановочні засоби для проведення зйомок фільму під назвою „Бегущая по волнам”, а також надає послуги пошивного цеху.

За вказаним договором підприємством надано послуг на загальну суму 16 115,65 грн.

Відповідно до договору № 3 від 17.02.2003, укладеним між Державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ваньке” (Китайська народна республіка), Державне підприємство „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” зобов'язане надати технічні та виробничі послуги кіностудії під час зйомок та підготовки фільму. Всього надано послуг на суму 597 383, 84 грн.

Згідно з договором № 24 від 06.06.2003, укладеним між фірмою „BORES YJVYS PTU” (Австралія) та Державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка”, останнє зобов'язалось на власних площах протягом дії даного договору забезпечити надання останньому всього спектру послуг цехів і служб, а також надання необхідної кількості виробничих приміщень для проведення кіно і відео зйомки. Всього підприємством надано послуги на загальну суму 504 131, 46 грн.

Загальна сума наданих ДП „НКХФ ім. О. Довженка” на митній території України послуг нерезидентам становить 1 152 037,87 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідно до укладених контрактів позивач надав послуги як співвиконавець фільмів, а саме - надавав технічні послуги по забезпеченню знімального процесу для виробників фільмів-нерезидентів. Крім того, ДП „НКХФ ім. О. Довженка” надавало консультації по зазначеним вище контрактам в частині творчого оформлення знімального процесу. Результатами спільної діяльності стало створення фільмів (не національних).

Згідно листа Міністерства культури і туризму України від 27.03.2006. № 9-21215. ТОВ „Кінокомпанія „Бегущая по волнам”, фірма „BORES YJVYS PTU” (Австралія), фірма „Ваньке” не звертались до Управління кінематографії Міністерства культури і туризму, прокатні посвідчення цим підприємствам не видавались.

Отже, надані позивачем послуги використовувались та споживались за межами митної території України, оскільки на території України створені фільми не були у прокаті, а послуги, надані позивачем, є лише певною частиною процесу створення кінцевого продукту - фільму, який в повному обсязі, з урахуванням всіх творчих та технологічних стадій виробництва фільму, створений суб'єктами кінематографії нерезидентами без подальшої демонстрації на території України, в тому числі як спільного твору.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції чинної на момент здійснення операцій) об'єктом оподаткування є операції платників податку продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

База оподаткування операцій продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування (п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єкти оподаткування, визначені в ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. У тому числі, за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання послуг з передачі авторських прав, з організації публічних зв'язків за межами України; забезпечення персоналом нерезидентів України; культурної, освітньої діяльності. (пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 названого Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що послуги надано позивачем безпосередньо нерезидентам на підставі укладених договорів, а факт надання послуг підтверджується проведеними безготівковими розрахунками та двосторонніми актами, а також іншими документами (зокрема, листом ДПА м. Києва № 738 від 738/10/31-106 від 27.09.2006), які підтверджують фактичне використання чи споживання результатів наданих послуг за межами митних кордонів України.

Здійснення культурної діяльності та поставки послуг з передачі авторських прав на фільм позивач як співвиконавець під час дії вище наведених договорів надавав (здійснював) на території України; в процесі виробництва фільму технічні послуги по забезпеченню знімального процесу та надавав консультації в частині творчого оформлення, що стало результатом створення готового продукту - фільму, що відповідно до Закону України „Про кінематографію” є аудіовізуальним твором кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим засобом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нульову ставку з податку на додану вартість по вищевказаним договорам, є помилковими.

Оскільки суд дійшов висновку, що всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем виконані та визнано відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість у розмірі 230 408,00 грн., то застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 115 204,00 грн. за порушення податкового законодавства також є безпідставним.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 27.02.2006р., перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в зв'язку з чим до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій (19 053,94 грн. + 100,64 грн. + 6 382,80 грн.)

Вказаний висновок мотивований тим, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за грудень 2005 року, а саме: станом на 20.12.2005 згідно з карткою особового рахунку позивача сума податкового боргу становила 259 905,84 грн. Погашення податкового боргу відбувалося наступним чином: 26.12.2005 - на суму 1 006,40 грн. (платіжне доручення від 26.12.2005 № 1842); 28.12.2005 - на суму 638 128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883); 28.12.2005 - на суму 638 128,00 грн. (платіжне доручення від 28.12.2005 № 1883); 30.12.2005 на суму 195 372,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 30.12.2005 № 331574).

Судова колегія з вказаним висновком відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації(пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в грудні 2005 року, за результатами аудиторської перевірки, було подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва наступні уточнюючи розрахунки з ПДВ за попередні звітні податкові періоди:

згідно уточнюючого розрахунку №331095 від 20.11.2005 року нараховано податкових зобов'язань з ПДВ 346513,0 грн. (за наявності, згідно з обліковою карткою, переплати в сумі 32556,16грн.);

згідно уточнюючого розрахунку №331084 від 20.12.2005 нараховано 9,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331092 від 20.12.2005 нараховано 261,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331096 від 20.12.2005 нараховано 1143,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331089 від 20.12.2005 нараховано 8,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331081 від 20.12.2005 нараховано 33,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331093 від 20.12.2005 нараховано 1857,0грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331085 від 20.12.2005 нараховано 12,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331091 від 20.12.2005 нараховано 1203,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331088 від 20.12.2005 нараховано 6,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331082 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 7214,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331083 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 95,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331090 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на 729,0 грн.,

згідно уточнюючого розрахунку №331097 від 20.12.2005 зменшено нарахування на 45167,0грн.,

згідно уточнюючого розрахунку №331087 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 951,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331094 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 1085,0 грн.;

згідно уточнюючого розрахунку №331086 від 20.12.2005 зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 3342,0 грн.

Згідно платіжного доручення №1842 від 26.12.2005 позивачем сплачено 1006,40 грн. Згідно платіжного доручення №1883 від 28.12.2005 позивачем сплачено 63828,0 грн.

Згідно з уточнюючим розрахунком №331574 від 30.12.2005 року позивачем зменшено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 195 372,00 грн.

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі зворотного боку облікової картки позивача-платника ПДВ, заборгованість, за несвоєчасну сплату якої позивачеві визначено штрафні санкції, виникла у зв'язку з поданням уточнюючого документа №331095 за 01.11.2004.

Матеріалами справи підтверджено, що в грудні 2004 року позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ за листопад 2004 року (копія наявна в матеріалах справи), в якій визначено наступні показники: обсяг операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, становить 361 813,00 грн. (ПДВ 72 363,00 грн.), з урахуванням коригування податкових зобов’язань попередніх звітних періодів сума податкових зобов'язань склала 72806,00 грн. (рядок 9 декларації); податковий кредит склав 70 342,00 грн. (рядки 10.1 та 17, колонка Б декларації); сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, склала 2 464,00 грн. (рядок 20 декларації); рядок 21 декларації (від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню) - з прочерками.

В грудні 2005 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок за листопад 2004 року, що зареєстрований податковим органом 20.12.2005 за вхідним №331095 (копія - в матеріалах справи), відповідно до якого позивачем внесено наступні зміни до декларації з ПДВ за листопад 2004 року: визначено зайво врахований податковий кредит в сумі 346 513,00 грн. (рядок 101, колонка б декларації за листопад 2004 року); визначено до відшкодування суму 483 028,00 грн. (рядок 21 декларації).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки позивача - платника ПДВ, до картки було внесено за уточнюючим розрахунком № 331095 виключно суму 346 513,00 грн. як збільшення податкового зобов’язання з ПДВ до сплати (яка була зменшена на суму обліковуваної переплати в розмірі 32 556,16 грн.), на підставі чого відповідачем і визначалися штрафні санкції спірними податковими повідомленнями рішеннями №0001802310, №0001812310/0, № 0001822310/0 з урахуванням погашення заборгованості за рахунок переплат.

Відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (в т. ч. в уточнюючій, оскільки законодавством передбачено застосування до уточнюючих розрахунків загального порядку подання та строків сплати), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що на особливому рахунку платника податків Державного Підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” згідно облікової картки по ПДВ, згідно з уточнюючими розрахунками станом на 30.12.2005 обліковувалась переплата за грудень 2005 року в сумі 139,00 грн.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивачем порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, є помилковими, оскільки податкові зобов'язання позивача з ПДВ за відповідні звітні періоди коригувалися шляхом подання до контролюючого органу уточнюючих розрахунків з ПДВ, в зв'язку з чим позитивне значення податкових зобов'язань з ПДВ у позивача не виникало.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу податкового зобов’язання з ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм Закону України „Про податок на додану вартість”.

Оскільки судовою колегією під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи, то у відповідності до ст.195 КАС України постанова Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 11/584-А переглядається в межах апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 11/584-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м.Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 11/584-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі №11/584-А за позовом Державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 11/584-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді